Отже, гандизм об’єднав індійське суспільство у спільній боротьбі та, зрештою, змусив
колонізаторів без кровопролитної збройної боротьби надати країні незалежність. Ганді та його вчення піддавалися критиці з боку радикально настроєних діячів за те, що він ішов
на компроміс із колонізаторами і не реалізовував сповна всі революційні можливості. У 1918 р. ІНК перетворився на масову загальноіндійську партію. Організовані ним акції
мали широку підтримку в населення. Крім ІНК‚ розгорнула свою діяльність і Мусульманська ліга, яка іноді вдавалася до збройних акцій.. Англійська колоніальна адміністрація, щоби хоч якось погамувати стихійний рух, вдалася,
за пропозицією міністра у справах Індії Монтегю, до реформи управління країною. У 1919 р. англійський парламент прийняв закон про управління Індією. Він
підтверджував колоніальний статус Індії. Реформа передбачала розширення індійського представництва в раді при віце-королі Індії та губернаторах провінцій, а
також збільшення числа виборців з 1 до 3%. Водночас було прийнято закон Роулетта, який визначав покарання за антиурядові акції.