Please enable JavaScript.
Coggle requires JavaScript to display documents.
Україна в перші повоєнні роки - Coggle Diagram
Україна в перші повоєнні роки
Україна - співзасновниця ООН
Пережиті людською цивілізацією дві світові війни спонукали керівників великих держав до створення міжнародної організації, яка 6 сприяла підтриманню та зміцненню миру й безпеки в усьому світі, розвитку міжнародного співробітництва
травия 1945 р. українська делегація прибула до м. Сан-Франциско (США) на установчу конференцію ООН. Восени того ж року нарком закордонних справ УРСР Д. Мануїльський став першим віце-головою Підготовчої комісії ООН,
На установчій сесії Генеральної Асамблеї ООН представників УРСР було обрано до складу Економічної та Соціальної ради ООН, а протягом 1948-1949 рр. УРСР як непостійний член входила до головного органу ООН -Ради Безпеки.
Участь у міжнародних організаціях
Представники УРСР увійшли до Всесвітньої ради миру. У 1950 р. майже 20 млн робітників УРСР поставили свої підписи під відозвою народів світу про заборону атомної зброї. У 1954 р. УРСР стала членом Комісії ООН з питань освіти, науки та культури ЮНЕСКО. До 1958 р. УРСР набула членства у 28 міжнародних організаціях та їхніх органах. Вона підписала або приєдналася до багатьох міжнародних угод, договорів і конвенцій, спрямованих на розвиток дружніх зв'язків між народами.
Установлення кордонів УРСР із сусідніми державами внаслідок переділу західноукраїнських земель
Установления кордону з Польщею. Територіальне розмежування УРСР з Польщею виявилося найскладнішим. На нього вплинуло багато чинників: небажання західних держав сприяти зміцненню позицій СРСР у Центрально-Східній Європі; тиск виборців польського походження на президента США, марнославство яких потребувало «Великої Польщі» з далекими східними кордонами до середини вересня 1939 р.; готовність Сталіна поступитися прорадянським силам у Польщі й підтримати їхній авторитет завдяки українським етнічним територіям.
16 серпня 1945 р. між СРСР і Республікою Польща було укладено договір про радянсько-польський державний кордон.
Натомість радянська військова адміністрація швидко створила тимчасові народні комітети, а 26 листопада 1944 р. в м. Мукачевому скликала їхній з'їзд. Він схвалив маніфест про вихід Закарпатської України зі складу Чехословаччини та возз'єднання краю з УРСР
29 червня 1945 р. в Москві чехословацька делегація та представники СРСР уклали договір «Про включення Закарпатської України до складу СРСР
Установлення кордону з Румунією. Повоєнні кордони УРСР з Румунією було визначено
договором від 10 лютого 1947 р. Румунія визнала права УРСР на Північну Буковину,
Хотинщину й Ізмаїльщину
Обмін територіями 1951 р. Остаточне розмежування польсько-українського кордону відбулося 1951 р. Тоді на прохання Польщі було зроблено обмін прикордонними ділянками. До Львівської області включили землі довкола Кристинополя (пізніше перейменований на Червоноград). До складу Польщі було передано територію з центром у м. Нижні Устрики Дрогобицької області
Обмін населенням між Польщею та УРСР у 1944-1946 рр.
У вересні 1944 р. між Польським комітетом національного визволення прорадянської орієнтації та урядом УРСР на чолі з М. Хрущовим була підписана угода про взаємний обмін населенням у прикордонних районах, свакуацію українців з державної території Польщі та поляків з УРСР. Угодою передбачався добровільний характер переселення.
Обмін населенням акція масового переселення мешканців прикордоння, що відбулася між Польщею та УРСР у 1944-1946 рр., набувши ознак етнічної чистки й маючи на меті знищення передумов для підтримки українського та польського національних рухів
Етнічна чистка політика, спрямована на насильницьке вигнання з певної території
осіб іншої етнічної належності, що проявляє себе в таких формах, як масове переселення
етнічних груп, примус до еміграції, насильницькі депортації.
Незважаючи на опір, протягом 1945-1946 рр. із Закерзоння було депортовано в УРСР майже 0,5 млн осіб (понад 120 тис. родин). Депортація не обминула навіть родин, члени яких служили в Червоній армії.
Операція «Вісла»
Операція «Вісла» - масова примусова депортація українців з етнічних українських територій Лемківщини, Надсяння, Підляшшя та Холмщини в західні й північні території Польської держави
28 квітня та тривала до кінця липня 1947 р., а переселення невеликих виявлених груп українців продовжувалося аж до квітня 1950 р. Акцію проводили 6 дивізій та 3 додаткові полки Війська Польського - разом понад 20 тис. осіб. Війську допомагали добровольчі резерви народної міліції та управління безпеки Польщі.
Переселення сформувало гнітюче відчуття кривди й особистої трагедії у свідомості переселенців та їхніх нащадків.
Передання Кримської області до складу УРСР
Тримаючи український народ у колоніальній залежності, російська й радянська імперські пропагандистські машини завжди наголошували про «єдність двох братських народів». З цією метою 1954 р. було організовано бучне святкування 300-річчя т. зв. «возз'єднання України з Росією
Їхньою кульмінацією стали указ Президії Верховної Ради СРСР від 19 лютого 1954 р. «Про передання Кримської області зі складу РРФСР до складу УРСР» і відповідний закон СРСР від 26 квітня 1954 р.
Проблема міжнаціональних відносин залишалася гострою й з проголошенням Україною незалежності. Частина росіян, вихована радянською, т. зв. інтернаціоналістською пропагандою, не вважала себе українськими громадянами, тобто політичними українцями російського етнічного походження, як цілком природно себе сприймають представники різних етносів у складі європейських національних держав. Це й стало основою для використання багатьох етнічних росіян напередодні та в ході окупації Криму Російською Федерацією у 2014 р.