Please enable JavaScript.
Coggle requires JavaScript to display documents.
Україна в період загострення кризи радянської системи - Coggle Diagram
Україна в період загострення кризи радянської системи
Командно-адміністративне управління
Україна в період загострення кризи радянської системи, яка призвела до розпаду Радянського Союзу, вперше стикнулася з подібною адміністративною одиницею, якою було Командно-адміністративне управління (КАУ). Це була частина радянської адміністративно-територіальної системи, створена для забезпечення централізованого контролю і управління важливими ресурсами та об'єктами.
КАУ було створено в Україні у лютому 1989 року як реакція на вимоги гласності (політика відкритості та гласності) та росту національних рухів. Його метою було забезпечення безпеки та збереження українських територій під централізованим контролем в разі загрози з боку масових протестів або спроб втручання з боку радянського режиму.
Однак КАУ не змогло завадити розвитку національного руху в Україні, і під впливом гласності та перестройки у 1990-1991 роках національні настрої стали набирати обертів. У 1991 році Україна провела референдум щодо незалежності та оголосила про свою незалежність від Радянського Союзу 24 серпня 1991 року.
З цього моменту почалася перехідна період у внутрішній та зовнішній політиці України, який завершився офіційним розпадом Радянського Союзу 26 грудня 1991 року. У результаті цього розпаду Україна стала повноцінною незалежною державою і проголосила свій суверенітет.
Згуртувавшись навколо Леоніда Брежнєва (вихідця з Дніпропетровська), змовники в
жовтні 1964 р. усунули М. Хрущова від влади.
Зміна керівництва в УРСР
Перший секретар ЦК КПУ Петро Шелест був яскравим представником офіційного українського автономізму. Він очолив українську партійно-державну верхівку в роки десталінізації, відстоював економічні інтереси України перед союзним центром.
П. Шелест прихильно ставився до української мови та мистецтва й не раз демонстрував це ставлення в офіційних виступах. У липні 1965 р. всі виші України отримали вказівку за три місяці перейти на викладання українською мовою.
У травні 1972 р. на посаду першого секретаря ЦК КПУ був призначений перевірений
та стабільний у поглядах і поведінці Володимир Щербицький
Щербицький, наслідуючи Л. Брежнєва, відмовився від формулювання «український народ» і використовував термін «народ України», подавав приклад спілкування російською мовою, виголошуючи нею свої промови.
Характерні ознаки комуністичного політичного режиму
Сутність «жовтневого тихого перевороту» 1964 р. полягала в збереженні тоталітарної системи та відносин, що сформувалися в сталінський період. Усунувши М. Хрущова від влади, партійно-державна бюрократія знову утвердилася у своєму становищі.
Так дещо лібералізовану тоталітарну систему було повернуто до стану комуністичної диктатури. Партійно-радянський апарат повернув собі становище могутньої та неконтрольованої сили, яка ще за сталінських часів отримала назву «компартійно- радянська номенклатура».
До номенклатури потрапляли лише члени КПРС, які належали до певних родинних
кланів і могли скористатися родинними зв’язками чи знайомствами.
Відновивши диктатуру номенклатури, Л. Брежнєв поступово зміцнив і особисту владу. У 1966 р. за його наполяганням було відновлено посаду генерального секретаря ЦК КПРС, а в 1977 р. його було обрано головою Президії Верховної Ради СРСР.
Щоб підтримувати ілюзію світлого комуністичного майбутнього й не ставити під сумнів спроможність Кремля вміло керувати країною, компартійні ідеологи в 1967 р. створили концепцію «розвинутого соціалізму».
Конституція УРСР 1978 р.
Кампанія з приводу ухвалення нової конституції СРСР (7 жовтня 1977 р.) і скопійованої з неї конституції УРСР (20 квітня 1978 р.) мала винятково пропагандистський характер.
На словах конституція декларувала гасла про зростання ролі народу в управлінні суспільством, надання широких прав громадським організаціям, дотримання демократичних прав і свобод. Насправді ж вона узаконювала монополію комуністичної партії в усіх сферах суспільного життя, а одночасно й «зрощення» партійних і державних структур. Адже компартія за статтею 6 була визнана «ядром політичної системи, державних і громадських організацій».