Please enable JavaScript.
Coggle requires JavaScript to display documents.
Україна в умовах десталінізації - Coggle Diagram
Україна в умовах десталінізації
XX з’їзд КПРС. Десталінізація
XX з’їзд КПРС (14-25 лютого 1956 р.). Він виступив з
доповіддю «Про культ особи та його наслідки», що містила критику культу особи
Сталіна й таких його злочинів, як насильницькі депортації народів, застосування
репресій проти ідеологічних противників.
Хрущовські перетворення («хрущовська
відлига») — це розширення партійної демократії та політичної лібералізації
суспільного життя; прискорення економічного розвитку;
Після смерті Сталіна (1953) у СРСР вирували суцільні суперечності.
Улітку 1956 р. ЦК КПРС ухвалив постанову «Про подолання культу особи та його
наслідків». Постанову було зачитано на окремих підприємствах Києва, Харкова, ряді шахт
Донбасу. Перший мітинг щодо підтримки політики десталінізації відбувся в Київському
педагогічному інституті.
У 1962 р. дружинників фактично зрівняли в
правах з працівниками міліції.
Внутрішньополітична ситуація на початку 1950-х років
У вересні 1953 р. М. Хрущов був обраний першим секретарем ЦК КПРС. Боротьба за
владу спонукала його ініціювати значні зміни в керівництві керівництві УРСР. Частка українців
у республіканському й обласному керівництві сягнула понад 70 %, серед керівників
великих підприємств — понад 50 %.
Протягом 1952 р. в Москві були сфабриковані «справи лікарів-убивць».
Відбувалися «чистки» української інтелігенції, оскільки влада усвідомлювала, що
настрої оновлення йдуть саме від освічених і талановитих людей.
На початку 1950-х років у СРСР та УРСР суперечності між потребами народу та партійно-
державної номенклатури продовжували зростати.
У 1957 р. Держплану
УРСР було передано функції планування та контролю над усією республіканською
економікою.
У квітні 1953 р. Л. Берія ініціював амністію для в’язнів, засуджених на строк до 5
років.
Реабілітація жертв політичних репресій
Після XX з’їзду КПРС в Україні було створено 13 комісій, яким надавали право
безпосередньо в концтаборах після особистого ознайомлення із засудженими приймати
остаточне рішення щодо їхнього звільнення.
У середині 1960-х років процес реабілітації був фактично
припинений.
Однак реабілітація жертв політичних репресій другої половини 1950-х — першої
половини 1960-х років мала обмежений характер.
Реабілітація розпочалася у вересні 1953 р. з перегляду
справ окремих партійних і державних діячів і членів їхніх сімей.
Ліквідація ГУТАБу (ГУЛАГу)
в 1955 р.
започатковано загальну реформу місць утримання.
До 1957 р. було ліквідовано
велику кількість таборів ГУТАБу (ГУЛАГу).
Придушення повстань 1953-1954 рр. у сталінських таборах означало не кінець руху опору
тоталітарному режиму, а кінець ГУТАБу (ГУЛАГу),