Please enable JavaScript.
Coggle requires JavaScript to display documents.
Зміни соціальної політики - Coggle Diagram
Зміни соціальної політики
Зміни соціальної політики
У 1957 р. була ліквідована практика «добровільно-примусових» державних позик, які
забирали майже 10 % доходів трудящих і були прихованою формою оподаткування.
Запровадили мінімальні пенсії (12 крб на
місяць), починаючи з 65/60-річного віку.
У липні 1956 р. був ухвалений новий закон про державні пенсії. Пенсійний вік
знижувався до 60 років для чоловіків і до 55 років для жінок. Майже у 2 рази зросла
середня пенсія.
одним з досягнень періоду десталінізації стала активна соціальна політика.
У 1957 р. було ухвалено постанову про забезпечення громадян
СРСР житлом протягом найближчих 10-12 років.
Шістдесятництво
Вони виступали на захист української культури, вимагали розкриття історичної
правди. Відповідно до часу появи в громадсько-політичному житті, їх назвали
шістдесятниками.
Творча молодь 1960-х років не бажала стати заручником ідеологічної політики
партії, як це сталося сталося зі старшим поколінням творчої інтелігенції.
Творча молодь
виступала проти свавілля владоможців, обмеження свободи творчості, соціальної
несправедливості, бюрократизму, зневаги до людини праці, людської гідності,
узагалі прав і свобод людини.
Київський клуб творчої молоді «Сучасник»
Справжнім велетнем духу й незламним борцем проти тоталітаризму став В. Стус.
У 1963 р. було закрито клуб «Сучасник». Водночас митцям, які вірно
служили режимові, створювали всі умови для роботи в рамках соцреалізму, вони
отримували премії та матеріальні блага.
Клуби творчої молоді діяли також у Львові, Харкові й Одесі. Навколо львівського клубу
«Пролісок» об’єдналася творча молодь Західної України.
Комуністична влада змушена була миритися з новими творчими пошуками й
дозволила об’єднуватися в клуби. Найвідомішим серед них став київський клуб
«Сучасник», заснований на початку 1960 р.
Справжнім велетнем духу й незламним борцем проти тоталітаризму став В. Стус.
Національно-визвольний рух: підпільні групи й організації
У 1954-1959 рр. радянські органи виявили 5,5 тис. випадків виготовлення та поширення
антирадянської літератури, розкрито 183 націоналістичні й антирадянські групи. У
1958-1962 рр. — 46 груп.
Найчастіше антирадянська діяльність фіксувалася в Західній Україні, куди після
закінчення термінів ув’язнення в другій половині 1950-х років поверталися
учасники ОУН,
Наприкінці 1950-х — на початку 1960-х років у Львові діяв підпільний Український
національний комітет (УНК),
У 1959 р. агенти КДБ вистежили
членів УНК. У січні 1962 р. більшість засуджених отримала від 10 до 15 років
концтаборів.
у Дніпропетровську 1960 р. студенти створили групу
«Дніпро», у програмі та статуті якої були закладені ідеї відторгнення України від
СРСР.
Зародження дисидентського руху
Дисидент — це людина, яка виступає проти панівної ідеології чи суспільного ладу, тобто
стає в опозицію.
Передусім це була мирна, ненасильницька форма боротьби з владою за
вплив на свідомість суспільства.
Дисидентство охопило всі регіони України та найбільші міста, набувши
національно-демократичного забарвлення.
Серед них насамперед вирізнялися політика
зросійщення, позбавлення українського народу можливостей для вільного
національно-культурного розвитку.