Please enable JavaScript.
Coggle requires JavaScript to display documents.
Зміни соціальної політики, 5. Зародження дисидентського руху - Coggle…
Зміни соціальної політики
Шістдесятництво
«Хрущовська відлига» та особливо засудження культу Й. Сталіна на XX з’їзді КПРС
привели до певного послаблення ідеологічного тиску, часткової реабілітації жертв
сталінізму, визнання в СРСР, як засновникові ООН, Загальної Декларації прав
людини — усе це дало можливість вийти на суспільно-політичну арену новому
поколінню митців.
:fountain_pen:
Вони
виступали на захист української культури, вимагали розкриття історичної
правди. Відповідно до часу появи в громадсько-політичному житті, їх назвали
шістдесятниками.
Творча молодь 1960-х років
не бажала стати заручником ідеологічної політики
партії, як це сталося зі старшим поколінням творчої інтелігенції. Молодь одразу ж
висловила свій протест проти контролю партійних ідеологів над мистецтвом і всім
суспільним життям
. :red_cross: :red_flag:
Протести шістдесятників ґрунтувалися на засадах демократії. Творча молодь
виступала проти свавілля владоможців, обмеження свободи творчості, соціальної
несправедливості, бюрократизму, зневаги до людини праці, людської гідності,
узагалі прав і свобод людини.
Національно-визвольний рух: підпільні групи й організації
Найчастіше антирадянська діяльність фіксувалася в Західній Україні, куди після
закінчення термінів ув’язнення в другій половині 1950-х років поверталися
учасники ОУН,
Наприкінці 1950-х — на початку 1960-х років у Львові діяв підпільний Український
національний комітет (УНК),
:red_cross: :red_flag:
Організація планувала підготовку
національно свідомих пропагандистів для направлення в Східну Україну. Члени
організації кінцевою метою вбачали створення Української держави з
національними урядом та армією.
Антирежимні виступи.
Дніпропетровську 1960 р. студенти створили групу
«Дніпро», у програмі та статуті якої були закладені ідеї відторгнення України від
СРСР. У жовтні 1961 р. студенти металургійного інституту розклеїли в місті листівки
з віршованими текстами. Листівки, які каральні органи називали
«антирадянськими», розповсюджували також у Мелітополі, Черкасах та інших
містах.
Борці за незалежність України в 1964 р. створили Український національний фронт
Їхньою метою була агітація за вихід УРСР зі складу СРСР та утворення незалежної
держави. У своїй програмі члени організації критикували радянську політичну
систему, яка трималася на диктатурі КПРС,
1.Зміни соціальної політики
Отже,
одним з досягнень періоду десталінізації стала активна соціальна політика. Вона
заклала в суспільну свідомість ідею служби соціалістичної держави людині, «її
благу».
У липні 1956 р.
був ухвалений новий закон про державні пенсії. Пенсійний вік
знижувався до 60 років для чоловіків і до 55 років для жінок. Майже у 2 рази зросла
середня пенсія. У вересні на третину було підвищено мінімальні зарплати.
Розпочався поступовий перехід з 8-годинного на 7-годинний робочий день. На
початку 1960-х років відбувся перехід промислових підприємств на 5-денний
робочий тиждень. :unlock:
Найбільш яскравим проявом тодішньої соціальної політики стало масштабне
житлове будівництво.
У 1957 р. було ухвалено постанову про забезпечення громадян
:check:
СРСР житлом протягом найближчих 10-12 років. У містах виростали цілі
мікрорайони 4-5-поверхових будинків,
на зразок тих, що будували в нацистській
Німеччині для найбідніших, — т. зв. «хрущовок», розрахованих на 30-40 років
експлуатації.
Київський клуб творчої молоді «Сучасник»
Комуністична влада змушена була миритися з новими творчими пошуками й
дозволила об’єднуватися в клуби. Найвідомішим серед них став київський клуб
«Сучасник», заснований на початку 1960 р.
Вони розпочали свою діяльність з відродження різдвяних вертепів, створення різних
мистецьких гуртків-секцій, розшуку місць масових поховань жертв сталінських
репресій. Клуб організував вечори пам’яті Л. Курбаса, М. Куліша, Т. Шевченка, Лесі
Українки, І. Франка,
У 1963 р. було закрито клуб «Сучасник». Водночас митцям, які вірно
служили режимові, створювали всі умови для роботи в рамках соцреалізму, вони
отримували премії та матеріальні блага.
Одним з найяскравіших представників українського шістдесятництва є поет і
журналіст В. Симоненко.
На межі 1950-1960-х років на поетичну арену вийшла Л. Костенко. Провідні мотиви її творчості — історія українського
народу та філософське осягнення життя. Неприйняття владою її творчості
виявилося в призупиненні видання її книжок «Зоряний інтеграл» і «Княжа гора»
1963 р. Проте твори поетеси потрапляли до читача через «самвидав», друкували за
кордоном. :pen: :green_cross: :red_flag:
Справжнім велетнем духу й незламним борцем проти тоталітаризму став В. Стус. Влада заборонила друкувати його твори, тому збірка
поезій «Зимові дерева» вийшла друком за межами України. В. Стус був двічі
засуджений комуністичним режимом. :no_entry: :red_flag:
5. Зародження дисидентського руху
Дисидентство охопило всі регіони України та найбільші міста, набувши
національно-демократичного забарвлення. Основними причинами виникнення
дисидентського руху були політичні: відсутність справжньої політичної
самостійності республіки, однопартійна система, яка позбавляла суспільство
демократичного вибору шляхів політичного розвитку, забороняла діяльність
опозиції, установила цензуру, відхиляла будь-які можливості для зміни влади,
призвела до небаченої бюрократизації системи управління.
Не менш важливими
були й національно-культурні причини. Серед них насамперед вирізнялися політика
зросійщення, позбавлення українського народу можливостей для вільного
національно-культурного розвитку. Соціально-економічні причини полягали в
низькому рівні життя, нав’язуванні УРСР невідповідної її потребам і можливостям
екстенсивної моделі економічного розвитку. Дисидентський рух зумовлювали також
релігійні причини, породжені державною антирелігійною політикою й
антидемократичними засобами, за допомогою яких її проводили.
це була мирна, ненасильницька форма боротьби з владою за
вплив на свідомість суспільства. :green_cross: :red_flag: