Please enable JavaScript.
Coggle requires JavaScript to display documents.
Радянський Союз у міжвоєнний період - Coggle Diagram
Радянський Союз у міжвоєнний період
дати
Березень 1921 р. Запровадження нової економічної політики
30 грудня 1922 р. Проголошення СРСР.
1929 р. Утвердження сталінського тоталітарного режиму в СРСР.
1925 р. Рішення XІV з’їзду ВКП(б) про індустріалізацію.
1927 р. Рішення XV з’їзду ВКП(б) про колективізацію.
1929 р. Початок суцільної колективізації. "Рік великого перелому".
19321933 рр. Голодомор у країні.
Нова економічна політика більшовиків
Політика "воєнного комунізму" призвела
до масових селянських повстань, які охопили територію України, Поволжя, Кубань і Дон. Активізувався рух басмачів у Туркестані.
У ряді міст сталися робітничі страйки. Так, західносибірські залізничники,
організувавши збройні загони, захопили і тримали під контролем майже всю територію Тюменської губернії, перервавши залізничне сполучення Сибіру з центром країни.
Неп мав забезпечити виживання більшовицького режиму в умовах міжнародної
ізоляції та масових виступів населення.
Згодом селянам було дозволено продавати надлишок продукції на ринку,
організовувати кооперативи, а також орендувати землю та використовувати найману працю.
Таке суперечливе становище викликало неодноразові кризи хлібозаготівлі у 1925, 1927-
1928-1929 рр. Приводом до їх виникнення була відмова селян здавати хліб за заниженими цінами.
Проголошення СРСР
Так, нарком національностей Й. Сталін висунув ідею утворення радянської спільності
на засадах автономії. Тобто всі радянські республіки мали увійти до складу РСФРР на правах автономії.
Наприкінці грудня 1922 р. в Москві відбулася конференція представників
національних республік, яка затвердила проекти декларацій про утворення Союзу Радянських Соціалістичних Республік та проект союзного договору.
Зростання чисельності союзних республік у складі СРСР
1922
Російська РФСР, Українська СРР, Білоруська СРР, Закавказька РФСР
(Вірменська РСР, Азербайджанська РСР, Грузинська РСР)
1924
Туркменська РСР, Узбекська РСР
1929
Таджикська РСР
1936
Казахська РСР, Киргизька РСР
1940
Латвійська РСР, Естонська РСР, Литовська РСР, Молдавська РСР,
Карело-Фінська РСР
Ленін і Сталін. Тоталітарний характер сталінського режиму
Протягом травня 1922 р. — березня 1923 р. стан здоров’я радянського лідера, вождя
більшовиків В.Ульянова (Леніна) значно погіршився. Він зазнав трьох інсультів, що привели до втрати фізичної можливості повноцінно працювати.
21 січня 1924 р. Ленін помер. Його смерть стала приводом до посилення боротьби за
владу, за лідерство у партії, яка розгорнулася в останні роки його життя.
У результаті Троцького було усунуто від державних справ, обмежено його
вплив у партії, а 1929 р. вислати з країни.
1929 р. став роком остаточної перемоги Сталіна у боротьбі проти ленінських
соратників за владу.
Причинами встановлення режиму особистої влади Сталіна в СРСР були:
· відсутність традицій політичної демократії в країні та реальних демократичних свобод;
· низький рівень політичної культури населення СРСР;
· зосередження політичної влади в руках однієї партії;
· невисокий інтелектуальний рівень керівництва ВКП (б), обмеженість його політичної
культури;
· низький освітній рівень низових керівників і рядових членів ВКП (б);
· сакральний характер менталітету суспільства (наповнення релігійним змістом
громадських інститутів);
· внутрішня природа радянської влади, яка становила собою диктатуру класу, що
переросла в диктатуру партії та не заперечувала можливості диктатури однієї особи;
· наявність численного бюрократичного апарату, добробут якого залежав від збереження
командно-адміністративної системи.
Основним методом встановлення й підтримки існування такого режиму був
тотальний контроль над суспільством і постійний терор проти всіх його верств.
Таким чином в СРСР, як і в ряді європейських держав складався тоталітарний
режим.
Індустріалізація в СРСР
На ХІV з’їзді ВКП (б) у грудні 1925 р. було схвалено стратегію прискореного
розвитку промисловості‚ здійснення імпортозамінної індустріалізації.
Для реалізації таких грандіозних зрушень необхідні були значні ресурси. Основними
джерелами індустріалізації були:
· використання доходів державного сектора економіки;
· націоналізація промисловості;
· збільшення прямих і непрямих податків;
· використання трудового ентузіазму трудящих і дармової праці політичних в’язнів;
· примусова колективізація сільського господарства та інше.
Колективізація в СРСР
Одним із джерел індустріалізації була колективізація, яка заразом мала забезпечити
контроль з боку ВКП (б) над селянством і придушити будь-які спроби селянських виступів. Колективізація розпочалася за рішенням XV з’їзду партії більшовиків
(1927 р.); вона стала важливою складовою формування тоталітарної системи.
За умов зростання ринкової ціни на хліб
селянство відмовлялося продавати державі хліб за нижчими цінами.
Суцільна колективізація почала здійснюватись уже в 1929 р., названому "роком
великого перелому".
Було
багато повідомлень про підпали, терористичні акти, масові селянські виступи. Виникла загроза зриву весняної посівної.
З осені 1929 р. радянська влада розпочала активний наступ проти "куркульських"
господарств. Попервах наступ здійснювався методом адміністративного тиску — встановленням підвищеного зерноподатку, забороною оренди землі та вступу до
колгоспів. У грудні 1929 р. радянська влада перейшла до політики відкритого террору. Було встановлено категорії "класових ворогів на селі".
Суспільно-політична ситуація. Масові репресії
З 1930 р. розширювалася мережа виправно-трудових таборів, об’єднаних у систему
ГУЛАГу ("Главное управление лагерей"). Кількість ув’язнених у цих таборах за 10 років зросла до 4 млн. Відновлено каторгу та смертну кару.
Від середини 30-х рр. репресії набули масового характеру і досягли апогею в 1937-
1938 рр.