Please enable JavaScript.
Coggle requires JavaScript to display documents.
Радянський Союз у міжвоєнний період - Coggle Diagram
Радянський Союз у міжвоєнний період
Нова економічна політика більшовиків
Внутрішньополітична криза в Росії на початку 20-х рр. поставила питання про можливість
подальшого утримання влади більшовиками. Політика "воєнного комунізму" призвела
до масових селянських повстань, які охопили територію України, Поволжя, Кубань і
Дон. Активізувався рух басмачів у Туркестані.
Найбільшим було повстання на чолі з А.Антоновим, що охопило Воронезьку і Тамбовську
губернії. Чисельність учасників опору становила 50-70 тис. Проти загонів Антонова
воювала регулярна армія на чолі з М.Тухачевським. Рівночасно тривала повстанська
боротьба в Україні під керівництвом Н.Махна.
Найбільш організованим і небезпечним було повстання моряків Кронштадта навесні
1921 р. Повсталі поряд з економічними вимогами висунули й політичні: "Ради — без
комуністів". Проти повсталих було кинуто регулярну армію під командуванням того ж
таки М.Тухачевського. 10 днів тривав штурм Кронштадта.
У ряді міст сталися робітничі страйки. Так, західносибірські залізничники,
організувавши збройні загони, захопили і тримали під контролем майже всю територію
Тюменської губернії, перервавши залізничне сполучення Сибіру з центром країни.
Проголошення СРСР
Так, нарком національностей Й. Сталін висунув ідею утворення радянської спільності
на засадах автономії. Тобто всі радянські республіки мали увійти до складу РСФРР
на правах автономії. Такий варіант об’єднання здобув назву проекту "автономізації", але
його розкритикували українські та грузинські більшовики. В умовах наростаючого
конфлікту між московським центром та більшовиками національних республік у полеміку
втрутився Ленін, який запропонував створити радянську спільність на засадах
федерації (у федерацію об’єднувалися рівноправні республіки, а не підпорядковані
РРФСР). Цю пропозицію схвалили представники всіх республік.
Протягом 1922 р. відбулися з’їзди рад України, Білорусії, Закавказзя, Російської
Федерації, які потвердили необхідність утворення федеративного рівноправного союзу
націй. Наприкінці грудня 1922 р. в Москві відбулася конференція представників
національних республік, яка затвердила проекти декларацій про утворення Союзу
Радянських Соціалістичних Республік та проект союзного договору.
1-й з’їзд рад СРСР відбувся 30 грудня 1922 р. Основним доповідачем був Й.Сталін. Він
ознайомив учасників з’їзду з проектами документів і вніс пропозицію затвердити їх.
Відкриваючи обговорення, представник УРСР М.Фрунзе запропонував доопрацювати
документи, а вже після цього схвалити їх на 2му з’їзді рад. З’їзд підтримав цю пропозицію
та утворив комісію для підготовки остаточного варіанта документів. На з’їзді було
проголошено СРСР, обрано Центральний виконавчий комітет і Президію Союзу РСР, а
також чотирьох голів Президії ЦВК Союзу РСР, які мали почережно головувати на
засіданнях: від РРФСР — Калінін, від УРСР — Петровський, від БРСР — Черв’яков, від
ЗРФСР — Наріманов.
Колективатизація вСРСР
Одним із джерел індустріалізації була колективізація, яка заразом мала забезпечити
контроль з боку ВКП (б) над селянством і придушити будь-які спроби селянських
виступів. Колективізація розпочалася за рішенням XV з’їзду партії більшовиків
(1927 р.); вона стала важливою складовою формування тоталітарної системи.
Здійснення індустріалізації загострило становище в аграрному секторі. Восени 1928 р.
розпочалися перебої з постачанням хліба. За умов зростання ринкової ціни на хліб
селянство відмовлялося продавати державі хліб за нижчими цінами. Становище
можна було легко скорегувати зміною цінової політики — зниженням цін на промислові
товари й підвищенням закупівельних цін на продукцію сільського господарства.
Порушуючи рішення XV з’їзду ВКП (б) про збалансований розвиток галузей економіки,
політбюро ЦК ВКП (б) у січні 1928 р. винесло рішення про примусове вилучення у
селянства зернових надлишків і необхідність форсованої колективізації сільського
господарства. Група членів ЦК ВКП (б) під проводом М.Бухаріна виступила проти
відновлення воєнно-комуністичних методів економічної політики, але зазнала поразки.
Перемогли прихильники точки зору Сталіна, які наполягали на необхідності проведення
суцільної колективізації, тобто суцільного насадження системи колгоспів.
Суцільна колективізація почала здійснюватись уже в 1929 р., названому "роком
великого перелому". Керівники окремих районів, спонукувані "високим керівництвом",
змагалися, хто першим прозвітує про завершення колективізації. З’явилася сила-силенна
абсолютно нежиттєздатних колективів-комун і колгоспів-гігантів. У відповідь на ці заходи
селяни почали масовий забій худоби, аби тільки вона не потрапила до колгоспу. Було
багато повідомлень про підпали, терористичні акти, масові селянські виступи.
Виникла загроза зриву весняної посівної.