Please enable JavaScript.
Coggle requires JavaScript to display documents.
"Радянський Союз у міжвоєнний період" (1;2;3), Радянський Союз…
"Радянський Союз у міжвоєнний період" (1;2;3)
Нова економічна політика більшовиків
Політика "воєнного комунізму" призвела до масових селянських повстань, які охопили територію України, Поволжя, Кубань і Дон. Активізувався рух басмачів у Туркестані.
Рівночасно тривала повстанська боротьба в Україні під керівництвом Н.Махна.
У ряді міст сталися робітничі страйки.
Неп мав забезпечити виживання більшовицького режиму в умовах міжнародної ізоляції та масових виступів населення.
Згодом селянам було дозволено продавати надлишок продукції на ринку, організовувати кооперативи, а також орендувати землю та використовувати найману працю
Таке суперечливе становище викликало неодноразові кризи хлібозаготівлі у 1925, 1927- 1928. 1928-1929 рр. Приводом до їх виникнення була відмова селян здавати хліб за заниженими цінами.
Проголошення СРСР
Установлення комуністичних режимів на більшій частині колишньої Російської імперії поставило на порядок денний питання про об’єднання цих новоутворених держав, схожих за політичною системою, зв’язаних єдиним народногосподарським комплексом та об’єднаних у єдиний воєнно-політичний союз (договори 1919-1920 рр.).
Так, нарком національностей Й. Сталін висунув ідею утворення радянської спільності на засадах автономії. Тобто всі радянські республіки мали увійти до складу РСФРР на правах автономії.
Ленін, який запропонував створити радянську спільність на засадах федерації (у федерацію об’єднувалися рівноправні республіки, а не підпорядковані РРФСР). Цю пропозицію схвалили представники всіх республік.
Наприкінці грудня 1922 р. в Москві відбулася конференція представників національних республік, яка затвердила проекти декларацій про утворення Союзу Радянських Соціалістичних Республік та проект союзного договору.
1-й з’їзд рад СРСР відбувся 30 грудня 1922 р.
Ленін і Сталін. Тоталітарний характер сталінського режиму
Протягом травня 1922 р. — березня 1923 р. стан здоров’я радянського лідера, вождя більшовиків В.Ульянова (Леніна) значно погіршився. Він зазнав трьох інсультів, що привели до втрати фізичної можливості повноцінно працювати. У зв’язку з хворобою його було повністю усунуто від політичної діяльності.
21 січня 1924 р. Ленін помер. Його смерть стала приводом до посилення боротьби за владу, за лідерство у партії, яка розгорнулася в останні роки його життя.
Основними суперниками в цій боротьбі виступали Сталін і Троцький.
У результаті Троцького було усунуто від державних справ, обмежено його вплив у партії, а 1929 р. вислати з країни
1929 р. став роком остаточної перемоги Сталіна у боротьбі проти ленінських соратників за владу.
Він же став роком утвердження сталінського тоталітарного режиму в СРСР
Причинами встановлення режиму особистої влади Сталіна в СРСР були:
· відсутність традицій політичної демократії в країні та реальних демократичних свобод;
· низький рівень політичної культури населення СРСР;
· зосередження політичної влади в руках однієї парт
· невисокий інтелектуальний рівень керівництва ВКП (б), обмеженість його політичної культури;
· низький освітній рівень низових керівників і рядових членів ВКП (б);
· сакральний характер менталітету суспільства (наповнення релігійним змістом громадських інститутів);
· внутрішня природа радянської влади, яка становила собою диктатуру класу, що переросла в диктатуру партії та не заперечувала можливості диктатури однієї особи;
· наявність численного бюрократичного апарату, добробут якого залежав від збереження командно-адміністративної системи.
Основним методом встановлення й підтримки існування такого режиму був тотальний контроль над суспільством і постійний терор проти всіх його верств. Таким чином в СРСР, як і в ряді європейських держав складався тоталітарний режим.
Радянський Союз у міжвоєнний період (4;5;6)
Індустріалізація в СРСР
Перша п’ятирічка виконувалась у складних економічних і політичних умовах. Завищення планових показників розвитку економіки спричинило диспропорції та привело до зриву виконання завдань. Офіційна пропаганда вирішила не знайомити радянський народ з таким провалом і, повторюючи слова з промов Сталіна, твердила про дострокове виконання завдань першої п’ятирічки за 4 роки і 3 місяці. Реальні темпи зростання становили близько 16%. Але і вони були феноменальними для розвитку економіки. А заплановані показники першої п`ятирічки з випуску деяких груп товарів були досягнуті лише в середині 1950-х років.
Для реалізації таких грандіозних зрушень необхідні були значні ресурси. Основними джерелами індустріалізації були:
· використання доходів державного сектора економіки;
· націоналізація промисловості;
· збільшення прямих і непрямих податків;
· використання трудового ентузіазму трудящих і дармової праці політичних в’язнів;
· примусова колективізація сільського господарства та інше.
У другій п’ятирічці (1933-1937 рр.)
Колективізація в СРСР
Одним із джерел індустріалізації була колективізація, яка заразом мала забезпечити контроль з боку ВКП (б) над селянством і придушити будь-які спроби селянських виступів. Колективізація розпочалася за рішенням XV з’їзду партії більшовиків (1927 р.); вона стала важливою складовою формування тоталітарної системи
За умов зростання ринкової ціни на хліб селянство відмовлялося продавати державі хліб за нижчими цінами.
у січні 1928 р. винесло рішення про примусове вилучення у селянства зернових надлишків і необхідність форсованої колективізації сільського господарства.
Суцільна колективізація почала здійснюватись уже в 1929 р., названому "роком великого перелому".
Було багато повідомлень про підпали, терористичні акти, масові селянські виступи. Виникла загроза зриву весняної посівної.
Було розроблено директивний план, за яким зернові райони за строками завершення колективізації було поділено на три категорії:
· до першої категорії віднесено зернові райони Північного Кавказу й Поволжя. Тут колективізація мала завершитися весною 1932 р.;
· до другої категорії — Україну та Білорусію (весна 1933 р.);
· до третьої — всі інші та незернові райони (весна 1935 р.)
Селян-одноосібників обкладали нестерпними податками
Головним методом проведення колективізації (колгоспного будівництва на селі) став терор проти селянства.
Передбачалося перетворити всіх трудівників села на державних робітників, а земельну власність — на державну.
Головне вістря "класової боротьби" було спрямоване проти "куркулів" (заможніх селян), яких передбачалося "знищити, як буржуазний клас"
З осені 1929 р. радянська влада розпочала активний наступ проти "куркульських" господарств. Попервах наступ здійснювався методом адміністративного тиску — встановленням підвищеного зерноподатку, забороною оренди землі та вступу до колгоспів. У грудні 1929 р. радянська влада перейшла до політики відкритого террору. Було встановлено категорії "класових ворогів на селі".
У 1935 р. набрав чинності закон про охорону соціалістичної власності на селі‚ прозваний у народі законом "про 5 колосків"
Проведення колективізації забезпечило об’єднання в колгоспи на 1940 р. 97% селянських індивідуальних господарств.
Суспільно-політична ситуація. Масові репресії
Завершення громадянської війни не зупинило терору, який був частиною державної політики (конституції 1918 і 1924 рр. проголошували "диктатуру пролетаріату").
Наприкінці 20 — у першій половині 30-х рр. репресії було спрямовано здебільшого проти "класово ворожих" верств суспільства: „буржуазних спеціалістів”, „непманів”, „куркулів”. Найбільш гучними процесами того періоду були "Шахтинська справа" (1928 р.), процес "Трудової селянської партії" (1929 р.), "Промпартії" (1930 р.), процеси над антипартійними групами.
У містах у 1924 р. було введено паспортну систему. Вона забезпечила адміністративне скорочення кількості жителів міст, які постачалися продуктами харчування централізовано.
З 1930 р. розширювалася мережа виправно-трудових таборів, об’єднаних у систему ГУЛАГу ("Главное управление лагерей"). Кількість ув’язнених у цих таборах за 10 років зросла до 4 млн. Відновлено каторгу та смертну кару.
Link Title
Від середини 30-х рр. репресії набули масового характеру і досягли апогею в 1937- 1938 рр.
*
Запам’ятайте дати:
Березень 1921 р. Запровадження нової економічної політики (непу).
30 грудня 1922 р. Проголошення СРСР.
1929 р. Утвердження сталінського тоталітарного режиму в СРСР.
1925 р. Рішення XІV з’їзду ВКП(б) про індустріалізацію.
1927 р. Рішення XV з’їзду ВКП(б) про колективізацію
1929 р. Початок суцільної колективізації. "Рік великого перелому".
19321933 рр. Голодомор у країні.