Please enable JavaScript.
Coggle requires JavaScript to display documents.
"Депортації українців у 1944-1950 рр.: - Coggle Diagram
"Депортації українців у 1944-1950 рр.:
Передумови
Після Другої світової війни, на Тегеранській конференції, було встановлено нові державні кордони в Європі, включаючи кордон між СРСР і Польщею.
Угода про "взаємний обмін населенням" між УРСР і Польщею в 1944 році визначила умови переселення українців і поляків.
Переселення мало бути добровільним, але де-факто багато людей вивозили без їхньої згоди.
Переселенці отримували підтримку, включаючи земельні ділянки та компенсацію за майно.
Угоди про "обмін населенням" були укладені також із Білоруською Радянською Соціалістичною Республікою і Литовською Радянською Соціалістичною Республікою.
Деталі угод та плани щодо розміщення переселенців багато разів змінювалися.
І етап: 15 жовтня – грудень 1944 року
"Початковий етап був відносно добровільним. Люди самі зголошувалися виїжджати."
Цей відрізок тексту підкреслює важливість добровільності переселення під час акції і вказує на різні мотиви, що впливали на рішення людей про виїзд.
ІІ етап: січень–серпень 1945 року
Масовий виїзд із зруйнованих сіл на заходній Лемківщині після вигнання нацистів і союзників.
Остання умовно добровільна переселенська група.
Умови розселення на нових місцях та омана майбутніх утікачів.
Рішення Ради міністрів Тимчасового уряду ПР про стягнення натуральних поставок від українців, які відмовлялися виїжджати до УРСР.
Антиукраїнські збройні акції польського підпілля та бездіяльність комуністичної влади.
Кількість переселених осіб і проблеми з транспортом.
Зворотна самовільна міграція переселенців у західному напрямі та крах планів переселення.
Рішення про переселення українців до УРСР за участю вищезазначених посадовців.
ІІІ етап: вересень–грудень 1945 року
III етап депортації у вересні–грудні 1945 року, який включав виселення українців та депортацію польського населення з окремих регіонів Західної України.
Цей етап депортації мав серйозні наслідки і був супроводжуваний діями УПА, які включали паління сіл, що загострило ситуацію та сприяло репресіям проти цивільного населення.
ІV етап: січень–15 червня 1946 року
"Тоді депортували найбільшу кількість жителів Закерзоння – понад 250 тисяч – у західний регіон розселення"
"Через застосування війська в період від 1 січня до 15 червня 1946 року вдалося депортувати 252 422 українців."
Особливості облаштування
Особливості облаштування переселених українців в нових умовах, включаючи адаптацію до нового клімату та господарської культури.
Труднощі, які переживали переселені українці, включаючи матеріальні і моральні проблеми.
Відмова багатьох переселенців вступати до колгоспів і їхні спроби втекти в міста або інші регіони.
Проблеми з житлом, включаючи розміщення українців у місцевих селян, будівництво нового житла та повільний процес цього облаштування.
Розміщення переселенців в колишніх німецьких колоніях та проблеми, пов'язані з цим.
Зміни у способах господарювання та власності в контексті радянської колгоспної системи.
Репресії та "радянське перевиховання" серед переселених, які висловлювали невдоволення радянським ладом.
Напружені взаємовідносини між переселенцями та місцевим населенням, включаючи культурні та мовні розбіжності.
Акція “Вісла”
Депортаційна акція "Вісла" проводилася польським комуністичним режимом з ліквідації Української повстанської армії та "остаточного розв'язання проблем України в Польщі".
Під час акції "Вісла" владні підрозділи вчинили насильство, палили житла, руйнували церкви та цвинтарі, а також виселили українців з їхніх етнічних територій.
Підсумкові цифри акцій «Вісла»: проведено 357 бойових акцій, ліквідовано 1509 повстанців, знищено 1178 бункерів і криївок, арештовано майже 2800 осіб із цивільної мережі ОУН і УПА, усвідомлено 3936 підозрюваних, загинуло близько 200 бранців.
За результатами акцій "Вісла" втратили житлову та майнову базу від 137 до 150 140 тисяч українців, і їм було зафіксовано права на господарство та майно.
Після завершення дії виявилося, що виселення обмінуло українців, які мешкали в певних регіонах Люблінського воєводства, і це було зроблено з призначенням "асиміляції в новому польському середовищі" та відмови від назви "українець".
Демаркація державного кордону між СРСР і Польщею у 1948 році також призвела до виселення українців із прикордонних зон та інших районів.
Обмін прикордонними ділянками державних територій СРСР і Польщі. 1951 рік
Обмін прикордонними ділянками державних територій СРСР і Польщі в 1951 році призвів до переселення населення і зміни власності на території обміну.
Вивезення за угодою між УРСР і Польським комітетом національного визволення про “обмін населенням”
«Вивезення за угодою між УРСР і Польським комітетом національного визволення про «обмін населенням» 1944–1946 років».