Please enable JavaScript.
Coggle requires JavaScript to display documents.
Депортації українців у 1944-1950 рр - Coggle Diagram
Депортації українців у 1944-1950 рр
Причини
списки осіб, що виявили бажання покинути Польщу, відмовитися від її громадянства й отримати паспорт УРСР.
встановлення радянсько-польського кордону й усунення тривалих суперечок щодо спірних територій між українцями і поляками (так зване “розв’язання національної проблеми”)
ідентифікаційна картка нацистської окупаційної влади (Kennkarte)
переселенців мали звільняти від податків і поточних виплат, їм були обіцяні підйомні кредити і житло
Етапи
ІІ етап: січень–серпень 1945 року
Від літа 1945 року плани переселенської акції почали зазнавали краху – почалася зворотна самовільна масова міграція
Від січня до кінця серпня 1945 року переселили 229 685 осіб (59 644 родини).
Після вигнання нацистів і їхніх союзників із західної Лемківщини почався масовий виїзд із зруйнованих війною сіл
І етап: 15 жовтня – грудень 1944 року
Акція розпочалася зі створення апарату з питань переселення. Головне представництво з польського боку розмістилося в Любліні, а з радянського – в Луцьку.
Виселяли переважно мешканців Холмського, Грубешівського, Томашівського і Замостівського повітів
Початковий етап був відносно добровільним. Люди самі зголошувалися виїжджати.
Умови переїзду були жахливими. Від дому до залізниці людей супроводжував військовий конвой.
ІІІ етап: вересень–грудень 1945 року
насильно виселили українців із Ліського, Любачівського, Перемишльського та Сяноцького повітів.
УПА, як єдина сила, що могла протидіяти переселенню, розпочала палити села в тій місцевості, звідки виселяли українців.
ІV етап: січень–15 червня 1946 року
Тоді депортували найбільшу кількість жителів Закерзоння – понад 250 тисяч
У цій фазі акції Військо Польське випробувало насильницьку схему виселення
Вже після припинення дії угоди поляки продовжували складати списки українців, які залишилися в Польщі, щоб повністю зачистити територію.