Please enable JavaScript.
Coggle requires JavaScript to display documents.
Депортації українців у 1944-1950 рр - Coggle Diagram
Депортації українців у 1944-1950 рр
Причини депортації
Добровільність переїзду: Переселення мало бути добровільним за принципами угоди, але у практиці багато переселенців були вивезені запланованими маршрутами без їхньої активної участі або без урахування їхньої думки.
Етапи депортації
І етап: 15 жовтня – грудень 1944 року
Створення апарату для переселення: Перший етап переселення почався зі створення апарату для координації цього процесу. Головне представництво з польського боку розташувалося в Любліні, а з радянського боку - в Луцьку. Уряд УРСР та Польщі призначили уповноважених для керівництва цим процесом.
Виселення зі спроржених територій: Головний контингент переселенців становили мешканці територій, які були спустошені польськими підпільними формуваннями та внаслідок бойових дій.
Добровільний характер переїзду: У початковому етапі переселення люди мали можливість добровільно виїжджати. Це може бути обумовлено пропагандою щодо "щасливого радянського життя" чи утисками, які вони переживали у Польщі.
Умови переїзду: Умови переїзду були жахливими, переселенці проживали на станціях без належних санітарних умов, харчування та медичної допомоги.
Транспортні ускладнення: Переселенці перевозилися переважно в товарних потягах, а дорога до місця призначення могла затягнутися на місяць.
1 more item...
ІІ етап: січень–серпень 1945 року
Масовий виїзд із зруйнованих сіл: Після вигнання нацистів і їхніх союзників із західної Лемківщини почався масовий виїзд мешканців із зруйнованих війною сіл, особливо з Дуклянського і Лупківського перевалів.
Збройні акції польського підпілля: Польське підпілля та частини Корпусу внутрішньої безпеки розпочали антиукраїнські збройні акції, що призвели до збільшення бажання українців виїхати.
Проблеми з виїздом і стягнення поставок: Після того, як багато українців зареєструвалися для виїзду, але ухилялися від нього, було прийнято рішення стягувати натуральні поставки від тих, хто не виїжджав.
Збільшення самовільної міграції: З літа 1945 року почалася зворотна самовільна масова міграція переселенців назад до західних областей через невлаштованість умов на нових місцях розселення.
Зміна планів переселення: Плани переселення почали зазнавати краху, і польська влада вирішила переселити українців до інших районів.
1 more item...
ІІІ етап: вересень–грудень 1945 року
Депортація силами польських дивізій піхоти: На цьому етапі депортація українців із Ліського, Любачівського, Перемишльського та Сяноцького повітів проводилася силами трьох дивізій піхоти Війська Польського.
Депортація польського населення і розселення на західних територіях: Одночасно з депортацією українців із Західної України, польське населення також було виселене з цих територій.
Західний регіон розселення: Основним регіоном розселення на цьому етапі був західний регіон, оскільки там звільнився житловий фонд та відбувалася репресивна політика щодо українців.
Відплатні акції УПА: УПА розпочала відплатні акції, які включали паління сіл в місцевостях, звідки виселяли українців. Ці акції погіршили ситуацію та дали комуністичній владі аргументи для депортацій і репресій.
ІV етап: січень–15 червня 1946 року
Масова депортація з Закерзоння: На цьому етапі депортували найбільшу кількість жителів Закерзоння, більше ніж 250 тисяч осіб, у західний регіон розселення. Ця операція вже відбувалася особливо жорстоко, і виконавці знищували українські села.
Пацифікація селян, що не бажали покидати домівку: У січні–березні 1946 року проводили пацифікацію проти селян, які не бажали залишати свої домівки. Ця діяльність включала репресивні заходи проти таких селян.
Створення Оперативної групи “Ряшів”: 5 квітня 1946 року було створено Оперативну групу “Ряшів” під командуванням генерала бригади Яна Роткевича. Ця група координувала всі військові частини і допомагала переселенським комісіям у виселенні українців.
Застосування війська в процесі депортацій: Війська Польського використовувались для здійснення депортацій у період з 1 січня по 15 червня 1946 року, і це дозволило депортувати 252 422 українців. Примусове виселення також застосовувалося щодо більшості українців, які відмовлялися виїхати.
Продовження складання списків українців: Навіть після припинення дії угоди, поляки продовжували складати списки українців, що залишилися в Польщі, з метою повністю очистити територію від українського населення.
1 more item...
Ідентифікація національності: Угода не визначала чітких критеріїв визначення національності осіб, і визначення національності ґрунтувалось на ідентифікаційних картках нацистської окупаційної влади.
Розв'язання національних конфліктів: Переселення населення було однією із спроб розв'язання національних конфліктів між українцями і поляками, які виникли внаслідок зміни кордонів і природних національних меж.
Майнові компенсації: Переселенцям обіцяли звільнити від податків і поточних виплат, а також надавали можливість взяти з собою особисті речі та майно. При цьому майно, яке залишалося, описувалося і оцінювалося.
Угода про "взаємний обмін населенням": Для вирішення національних конфліктів і забезпечення встановлення нових кордонів, УРСР і Польський комітет національного визволення уклали Угоду про "взаємний обмін населенням". Згідно з цією угодою, українці з території Польщі переселялися до УРСР, а поляки - з України до Польщі.
Розміщення переселенців: Переселенці розміщувалися в різних регіонах, спочатку в західних областях, а потім у центрально-східних. Залежно від кількості переселенців і доступного житлового фонду, плани розміщення змінювалися.
Встановлення нових державних кордонів: Після Другої світової війни були встановлені нові кордони в Європі, включаючи кордон між СРСР і Польщею. Це вимагало розв'язання національних суперечок щодо спірних територій між українцями і поляками.