Please enable JavaScript.
Coggle requires JavaScript to display documents.
"США та Велика Британія у міжвоєнний період" - Coggle Diagram
"США та Велика Британія у міжвоєнний період"
США у міжвоєнний період
Зростання питомої ваги США в міжнародних економічних відносинах створило мови для активнішого вторгнення Сполучених Штатів у сферу світової політики. Уряд демократичної партії на чолі з президентом Вудро Вільсоном взяв у 1917 р. курс на завоювання "світового лідерства".
США прагнули не допустити надмірного зміцнення Англії та Франції. З цією метою вони виступили за збереження достатньо сильної Німеччини під впливом Сполучених Штатів.
Влітку 1920 р. у США вибухнула глибока економічна криза, що зачепила всі галузі промисловості.
Криза промисловості переплелася з аграрною кризою.
Надання виборчих прав жінкам (1920 р.).
Введення "сухого закону",
що забороняв виготовлення і продаж горілчаних напоїв на всій території США.
Адміністрація Гардінга прагнула досягти новими методами старої мети утвердження світової гегемонії Америки.
Страйковий рух улітку 1922 р.
Сполучені Штати раніше від інших високорозвинених країн вступили в період стабілізації. У 1922-1929 рр. відбувався бурхливий розвиток промислового виробництва.
Важливим поштовхом до зростання виробництва стало поширення конвеєрного методу масового виробництва.
Крах на Нью-Йоркській біржі 29 жовтня 1929 р. («чорний вівторок») сповістив про початок небувалої за глибиною і руйнівною силою економічної кризи.
Безробітні вимагали створення державної системи страхування з
безробіття, ветерани Першої світової війни — державної підтримки, фермери закликали Вашингтон покласти край зниженню цін на їхню продукцію.
Спробою виходу з кризи, пом’якшення соціальної напруженості в суспільстві, спробою, що виявилася початком глибоких реформ американського суспільства, стала політика президента Франкліна Рузвельта в 1933-1941 рр., яка ввійшла в "історію під назвою "новий курс".
Другою групою заходів, що були проведені на першому етапі «нового курсу», була пов’язана зі спробою вийти з аграрної кризи. Центральне місце серед них займав закон про регулювання сільського господарства 1933 р. (ААА), який був спрямований на підвищення прибутків фермерів за рахунок збільшення цін на продукцію, що вони виробляли.
У країні впроваджувалася державна система надання допомоги вдовам, сиротам та інвалідам, страхування безробітних і пенсійного забезпечення.
Закон про справедливі умови праці, що дав Федеральному урядові право встановлювати мінімальну погодинну ставку заробітної плати і максимальну тривалість робочого тижня.
Велика Британія у міжвоєнний період
Було ліквідовано систему державного регулювання і контролю. Згорнуто воєнне виробництво. Демобілізовано 4 млн армію. Але такі заходи породили проблему з працевлаштуванням і сприяли розгортанню широкого страйкового руху. У 1919 р. страйкувало понад 2,5 млн чоловік. Під тиском страйкуючих уряд провів ряд заходів: підвищив зарплату і скоротив робочий тиждень до 40 годин.
Право голосу отримали жінки, яким виповнилося 30 років.
Під час Першої світової війни Великобританія зазнала значних втрат. Промислове виробництво скоротилося на 20%, країна з кредитора перетворилась у боржника.
Після виборів прийняли програму допомоги безробітним та будівництва дешевого житла для малозабезпечених. У 1918 р. було введено восьмирічну освіту, а 1921 р. — дев’ятирічну обов’язкову безплатну освіту.
Уряд Макдональда збільшив розміри допомоги безробітним і пенсій зі старості, а також субсидії держави на житлове будівництво, зменшив мито на деякі продовольчі товари, поліпшив систему страхування з безробіття.
Улітку 1925 р. власники шахт поставили ультимативні вимоги гірникам, погрожуючи локаутом, якщо вони не погодяться на зниження зарплати і збільшення робочого дня. Федерація гірників відповіла відмовою. Її підтримали спілки залізничників, транспортників і машинобудівників. Перед об’єднаним фронтом робітників вуглепромисловцям довелося відступити. Уряд зобов’язався виплачувати власникам шахт субсидію протягом 9 місяців для забезпечення попереднього рівня зарплати гірників. День перемоги робітників, які зірвали локаут, дістав назву "червоної п’ятниці".
Оголошення загального страйку, який почався 4 травня 1926 р. Кількість його учасників (разом із родинами) становила близько 18 млн, тобто понад 40% усього населення країни.