Please enable JavaScript.
Coggle requires JavaScript to display documents.
США у міжвоєнний період" та "Велика Британія у міжвоєнний…
США у міжвоєнний період" та "Велика Британія у міжвоєнний період".
США у міжвоєнний період"
Велика Британія у міжвоєнний період".
Зростання питомої ваги США в міжнародних економічних відносинах створило
умови для активнішого вторгнення Сполучених Штатів у сферу світової політики.
Уряд демократичної партії на чолі з президентом Вудро Вільсоном взяв у 1917 р.
курс на завоювання "світового лідерства".
Влітку 1920 р. у США вибухнула глибока економічна криза, що зачепила всі галузі
промисловості.
На здійснення цієї програми була спрямована діяльність представників США на
Паризькій мирній конференції 1919 р. США прагнули не допустити надмірного
зміцнення Англії та Франції. З цією метою вони виступили за збереження достатньо
сильної Німеччини під впливом Сполучених Штатів.
Єдиною серйозною реформою, здійсненою республіканцями, було надання виборчих
прав жінкам (1920 р.).
Криза промисловості переплелася з аграрною кризою.
Найбільшої сили страйковий рух досяг улітку 1922 р., коли він майже одночасно
розгорнувся в текстильних центрах Нової Англії, у вугільній промисловості й на
залізничному транспорті.
Сполучені Штати раніше від інших високорозвинених країн вступили в період
стабілізації. У 1922-1929 рр. відбувався бурхливий розвиток промислового
виробництва.
Під час Першої світової війни Великобританія зазнала значних втрат. Людські
втрати складали 743 тис. загиблих і 1,7 млн поранених. Промислове виробництво
скоротилося на 20%, країна з кредитора перетворилась у боржника. Зовнішній борг
складав близько 1 млрд. фунтів стерлінгів.
Крах на Нью-Йоркській біржі 29 жовтня 1929 р. («чорний вівторок») сповістив про
початок небувалої за глибиною і руйнівною силою економічної кризи.
Так, було ліквідовано систему державного
регулювання і контролю. Згорнуто воєнне виробництво. Демобілізовано 4 млн армію.
Але такі заходи породили проблему з працевлаштуванням і сприяли розгортанню
широкого страйкового руху. У 1919 р. страйкувало понад 2,5 млн чоловік. Під
тиском страйкуючих уряд провів ряд заходів: підвищив зарплату і скоротив робочий
тиждень до 40 годин.
Після виборів прийняли програму допомоги безробітним та будівництва дешевого
житла для малозабезпечених. У 1918 р. було введено восьмирічну освіту, а 1921 р. —
дев’ятирічну обов’язкову безплатну освіту.
Улітку 1925 р. власники шахт поставили ультимативні вимоги гірникам,
погрожуючи локаутом, якщо вони не погодяться на зниження зарплати і збільшення
робочого дня. Федерація гірників відповіла відмовою. Її підтримали спілки
залізничників, транспортників і машинобудівників. Перед об’єднаним фронтом
робітників вуглепромисловцям довелося відступити. Уряд зобов’язався виплачувати
власникам шахт субсидію протягом 9 місяців для забезпечення попереднього рівня
зарплати гірників. День перемоги робітників, які зірвали локаут, дістав назву
"червоної п’ятниці".
4 травня 1926 р. Кількість його учасників (разом із родинами) становила
близько 18 млн, тобто понад 40% усього населення країни.