Please enable JavaScript.
Coggle requires JavaScript to display documents.
Закон України Про державну таємницю — Мороз В.Р. - Coggle Diagram
Закон України
Про державну таємницю — Мороз В.Р.
Розділ 1
Загальні положення
Стаття 2. Законодавство України про державну таємницю
Регулюються Конституцією України, законами України "Про інформацію" та "Про доступ до публічної інформації", цим Законом, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та іншими нормативно-правовими актами.
Стаття 4. Державна політика щодо державної таємниці
Державну політику щодо державної таємниці як складову засад внутрішньої та
зовнішньої політики визначає Верховна Рада України.
Стаття 5. Компетенція державних органів, органів місцевого самоврядування та їх
посадових осіб у сфері охорони державної таємниці
Президент України, забезпечуючи НБ, видає укази та розпорядження з питань охорони державної таємниці, віднесених цим Законом та іншими законами до його повноважень.
Рада НБ і оборони України координує та контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері охорони державної таємниці.
Кабінет Міністрів України спрямовує та координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади щодо забезпечення здійснення державної політики у сфері охорони державної таємниці.
Центральні та місцеві органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування здійснюють державну політику у сфері охорони державної таємниці в межах своїх повноважень, передбачених законом. Спеціально уповноваженим державним органом у сфері забезпечення охорони державної таємниці є Служба безпеки України.
Забезпечення охорони державної таємниці відповідно до вимог режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, діяльність яких пов'язана з державною таємницею, покладається на керівників зазначених органів, підприємств, установ і організацій.
Стаття 6. Реалізація прав на секретну інформацію та її матеріальні носії
Якщо внаслідок обмеження прав на секретну інформацію або її матеріальні носії заподіюється шкода особі, якій належать такі права, відшкодування здійснюється за рахунок держави в порядку та розмірах, що визначаються в договорі між такою особою і державним органом (органами), якому (яким) державним експертом з питань таємниць надається право приймати рішення щодо суб’єктів, які мають доступ до цієї інформації та її матеріальних носіїв.
Якщо особа, якій належать права на секретну інформацію або її матеріальні носії, відмовляється від укладення договору чи порушує його, за рішенням суду ця інформація або її матеріальні носії можуть бути вилучені за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості особі, якій належали відповідні права
Стаття 7. Фінансування витрат на здійснення діяльності, пов'язаної з державною
таємницею
Фінансування витрат на здійснення діяльності, пов'язаної з державною таємницею, в
бюджетних установах і організаціях здійснюється за рахунок Державного бюджету
Підприємствам, установам і організаціям, які провадять діяльність, пов'язану з державною таємницею, можуть надаватися податкові та інші пільги в порядку, встановленому законом.
Розділ 2
Віднесення інформації до державної таємниці
Стаття 8. Інформація, що може бути віднесена до державної таємниці
у сфері оборони
у сфері економіки, науки і техніки:
у сфері зовнішніх відносин:
у сфері державної безпеки та охорони правопорядку:
Не відноситься до державної таємниці інформація:
про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, про вплив товару
(роботи, послуги) на життя та здоров’я людини;
про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, які
сталися або можуть статися і загрожують безпеці громадян;
про стан здоров'я населення, його життєвий рівень, включаючи харчування, одяг,
житло, медичне обслуговування та соціальне забезпечення, а також про соціальнодемографічні показники, стан правопорядку, освіти і культури населення;
про факти порушень прав і свобод людини і громадянина;
про незаконні дії державних органів, органів місцевого самоврядування та їх посадових
і службових осіб;
інша інформація, доступ до якої відповідно до законів та міжнародних договорів, згода
на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, не може бути обмежено.
Стаття 10. Порядок віднесення інформації до державної таємниці
Віднесення інформації до державної таємниці здійснюється мотивованим рішенням державного експерта з питань таємниць за його власною ініціативою, за зверненням керівників відповідних державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій чи громадян.
Критерії
дотримання балансу інтересів національної безпеки, демократичних принципів відкритості та прозорості;
вільного обігу інформації;
презумпції публічності інформації до її віднесення в установленому законодавством порядку до державної таємниці.
Засекречуванню підлягає інформація, а не документ.
Якщо документ містить державну таємницю, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої не обмежений.
Стаття 13. Строк дії рішення про віднесення інформації до державної таємниці
Строк, протягом якого діє рішення про віднесення інформації до державної таємниці, встановлюється державним експертом з питань таємниць з урахуванням ступеня секретності інформації, критерії визначення якого встановлюються Службою безпеки України, та інших обставин. Він не може перевищувати для інформації із ступенем секретності "особливої важливості" - 30 років, для інформації "цілком таємно" - 10 років, для інформації "таємно" - 5 років.
Після закінчення передбаченого частиною першою цієї статті строку дії рішення про віднесення інформації до державної таємниці державний експерт з питань таємниць приймає рішення про скасування рішення про віднесення її до державної таємниці або приймає рішення про продовження строку дії зазначеного рішення в межах строків, встановлених частиною першою цієї статті.
Стаття 14. Зміна ступеня секретності інформації та скасування рішення про віднесення
її до державної таємниці
Підвищення або зниження ступеня секретності інформації та скасування рішення про віднесення її до державної таємниці здійснюються на підставі рішення державного експерта з питань таємниць або на підставі рішення суду у випадках, передбачених статтею 12 цього Закону, та оформляються Службою безпеки України шляхом внесення відповідних змін до Зводу відомостей, що становлять державну таємницю.
Розділ 3
Засекречування та розсекречування матеріальних носіїв інформації
Стаття 15. Засекречування та розсекречування матеріальних носіїв інформації
Засекречування документів здійснюється лише в частині відомостей, що становлять державну таємницю. У разі подання запиту на документ, частина якого засекречена, доступ до такого документа забезпечується в частині, що не засекречена
Реквізити кожного матеріального носія секретної інформації складаються із:
грифа секретності;
номера примірника;
статті Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, на підставі якої здійснюється засекречення;
найменування посади та підпису особи, яка надала гриф секретності.
Після закінчення встановлених строків засекречування матеріальних носіїв інформації та у разі зміни ступеня секретності такої інформації або скасування рішення про віднесення її до державної таємниці зобов'язані протягом 6 місяців забезпечити зміну грифа секретності або розсекречування цих матеріальних носіїв секретної інформації та письмово повідомити про це тим, хто передав цю таємну інформацію
Стаття 17. Оскарження рішення щодо засекречування матеріальних носіїв інформації
Рішення про засекречування матеріального носія інформації може бути оскаржено громадянином чи юридичною особою в порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі чи до суду. У разі незадоволення скарги, поданої в порядку підлеглості, громадянин або юридична особа мають право оскаржити рішення вищого органу або посадової особи до суду.
Розділ 4
Охорона державної таємниці
Стаття 18. Основні організаційно-правові заходи щодо охорони державної таємниці
єдині вимоги до виготовлення, користування, збереження, передачі, транспортування та обліку матеріальних носіїв секретної інформації;
дозвільний порядок провадження державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями діяльності, пов'язаної з державною таємницею;
обмеження оприлюднення, передачі іншій державі або поширення іншим шляхом секретної інформації;
обмеження щодо перебування та діяльності в Україні іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб, їх доступу до державної таємниці, а також розташування і переміщення об'єктів і технічних засобів, що їм належать;
особливості здійснення державними органами їх функцій щодо державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, діяльність яких пов'язана з державною таємницею;
режим секретності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, що провадять діяльність, пов'язану з державною таємницею;
спеціальний порядок допуску та доступу громадян до державної таємниці;
технічний та криптографічний захисти секретної інформації.
Стаття 21. Режимно-секретні органи
Завдання:
а) недопущення необгрунтованого допуску та доступу осіб до секретної інформації;
б) своєчасне розроблення та реалізація разом з іншими структурними підрозділами державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій заходів, що забезпечують охорону державної таємниці;
в) запобігання розголошенню секретної інформації, випадкам втрат матеріальних носіїв цієї інформації, заволодінню секретною інформацією іноземними державами, іноземними юридичними особами, іноземцями, особами без громадянства та громадянами України, яким не надано допуску та доступу до неї;
г) виявлення та закриття каналів просочення секретної інформації в процесі діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації;
д) забезпечення запровадження заходів режиму секретності під час виконання всіх видів робіт, пов'язаних з державною таємницею, та під час здійснення зовнішніх відносин;
е) організація та ведення секретного діловодства;
є) здійснення контролю за станом режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях та на підпорядкованих їм об'єктах.
Стаття 22. Допуск громадян до державної таємниці
форма 1 - для роботи з секретною інформацією, що має ступені секретності "особливої важливості", "цілком таємно" та "таємно";
форма 2 - для роботи з секретною інформацією, що має ступені секретності "цілком
таємно" та "таємно";
форма 3 - для роботи з секретною інформацією, що має ступінь секретності "таємно",
а також такі терміни дії допусків:
для форми 1 - 5 років;
для форми 2 - 7 років;
для форми 3 - 10 років.
Стаття 23. Відмова у наданні допуску до державної таємниці
відсутності у громадянина обгрунтованої необхідності в роботі із секретною
інформацією;
сприяння громадянином діяльності іноземної держави, іноземної організації чи їх представників, а також окремих іноземців чи осіб без громадянства, що завдає шкоди інтересам національної безпеки України, або участі громадянина в діяльності політичних партій та громадських організацій, діяльність яких заборонена у порядку, встановленому законом;
відмови громадянина взяти на себе письмове зобов'язання щодо збереження державної таємниці, яка буде йому довірена, а також за відсутності його письмової згоди на передбачені законом обмеження прав у зв'язку з допуском до державної таємниці;
наявності у громадянина судимості за тяжкі або особливо тяжкі злочини або за вчинення кримінального правопорушення проти основ національної безпеки України
наявності у громадянина психічних розладів, які можуть завдати шкоди охороні державної таємниці
постійного проживання громадянина за кордоном або оформлення ним документів
на виїзд для постійного проживання за кордоном;
повідомлення громадянином під час оформлення допуску недостовірних відомостей
про себе;
невиконання громадянином обов'язків щодо збереження державної таємниці, яка
йому довірена або довірялася раніше.
Громадянин має право оскаржити рішення про відмову у наданні допуску до державної
таємниці в порядку, встановленому законом.
Стаття 28. Обов'язки громадянина щодо збереження державної таємниці
не допускати розголошення будь-яким способом державної таємниці, яка йому довірена або стала відомою у зв'язку з виконанням службових обов'язків;
не брати участі в діяльності політичних партій та громадських організацій, діяльність яких заборонена в порядку, встановленому законом;
не сприяти іноземним державам, іноземним організаціям чи їх представникам, а також окремим іноземцям та особам без громадянства у провадженні діяльності, що завдає шкоди інтересам національної безпеки України;
виконувати вимоги режиму секретності;
повідомляти посадових осіб, які надали йому доступ до державної таємниці, та відповідні режимно-секретні органи про виникнення обставин, передбачених статтею 23 цього Закону, або інших обставин, що перешкоджають збереженню довіреної йому державної таємниці, а також повідомляти у письмовій формі про свій виїзд з України
додержуватися інших вимог законодавства про державну таємницю
Розділ 6
Відповідальність За Порушення Законодавства Про Державну Таємницю
Посадові особи та громадяни, винні у:
розголошенні державної таємниці;
втраті документів та інших матеріальних носіїв секретної інформації;
недодержанні встановленого законодавством порядку передачі державної таємниці
іншій державі чи міжнародній організації;
навмисному невіднесенні до державної таємниці інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам національної безпеки України, а також необгрунтованому заниженні ступеня секретності або необгрунтованому розсекречуванні секретної інформації;
безпідставному НЕ/засекречуванні інформації
порушенні встановленого законодавством порядку надання допуску та доступу до
державної таємниці;
порушенні встановленого законодавством режиму секретності та невиконанні
обов'язків щодо збереження державної таємниці;
невжитті заходів щодо забезпечення охорони державної таємниці та незабезпеченні
контролю за охороною державної таємниці;