Семінар №2


"Інноваційні напрями у системі професійної підготовки фахівців дошкільної освіти країн Західної Європи. Що спільного та відмінного у розвитку системи педагогічної освіти цих країн?"


західна європа


Підгрупа: Гриник А., Кирієнко А., Корко К., Крушинська М., Лісова М., Рудавська І.

Франція

Велика Британія

Швеція

Фінляндія

Данія

Німеччина

У Великій Британії склалася така структура різнотипних закладів, що здійснюють підготовку педагогічних кадрів:

Сьогодні шведська університетська освіта – це багаторівнева система, яка готує бакалаврів, магістрів, ліценціатів та докторів і пропонує як загальні академічні, так і професійно орієнтовані програми. Після реалізації навчальних програм різного рівня студенти можуть отримати загальні або професійні дипломи, а також різні види ступенів, які визначаються Постановою про вищу освіту.

Майбутні вихователі ознайомлюються не лише з теорією догляду за дітьми та їхнього розвитку, але й новітніми дослідженнями у галузі виховання дітей та практикою втілення їх у життя.

Дошкільні установи в Данії відомі високою якістю педагогічної роботи, діяльність яких спрямована на розвиток навчального потенціалу та формування психологічних, педагогічних і соціальних навичок дітей, стимуляцію їхньої фантазії, творчості та мовленнєвих навичок, на залучення до культурних цінностей і природи. Різноспрямованість завдань дитячих дошкільних установ і ефективність їх вико-нання вимагають серйозної підготовки педагогічного персоналу, і в першу чергу – в системі вищої освіти.

Формування компетентності «учитись вчитися» - важливість для майбутнього вихователя ситуаційного досвіду, що представляється як здатність розв’язувати несподівані ситуації, що є дотичним до проблеми інноваційного спрямування студентів, оскільки саме ситуації з порушенням комфорту спричиняють поштовх до знаходження нових засобів діяльності.

Згідно з Національним стандартом учитель дошкільної освіти (базовий рівень) повинен знати й розуміти мету, принципи, цілі навчання щодо шести основних напрямів, зазначених у Національному курікулумі дошкільної освіти – НКДО (Curriculum Guidance for the Foundation Stage).

У німецьких закладах вищої освіти спостерігається:

Спільне

У системі професійної підготовки майбутніх вихователів країн Західної Європи в останні роки спостерігається ряд інноваційних напрямів, які спрямовані на підвищення якості та ефективності такої підготовки. До них можна віднести наступні:

Відмінне

· Тривалість навчання. У Німеччині, Франції та Великій Британії тривалість навчання на педагогічному факультеті становить чотири роки, у Швеції, Фінляндії та Данії - три роки.

  • зменшення лекційної і збільшення семінарської форм занять;
  • підготовка проведення семінарів самими студентами;
  • надання консультаційної допомоги студентам провідними викладачами;
  • індивідуальна форма роботи зі студентами, що набуває статусу основної у навчальному процесі.

Підготовка педагогічних кадрів у Німеччині здійснюється на базі педагогічних коледжів та університетів

· Чотирирічні інститути і коледжі вищої освіти

· Однорічні Інститути педагогіки при університетах.

· Дворічні факультети педагогіки політехнічних інститутів

· Чотирирічні школи сценічного мистецтва

· Дворічні технічні коледжі

До таких напрямів у НКДО віднесено: особистісний, соціальний та емоційний розвиток дитини; спілкування, мова, грамотність; математичний розвиток; знання й розуміння навколишнього світу; фізичний розвиток; творчий розвиток

Від педагога дошкільної освіти вимагається також володіння знаннями, методами та відповідним ставленням, зазначеними у Національній стратегії мовної та числової грамотності.

Наступним етапом підготовки вчителів дошкільної освіти після одержання ступеню бакалавра є ступінь магістра – магістр наук в освіті (Master of Sciences in Education – MSc). Існують дві великі групи програм, що дозволяють отримати ступінь магістра. Це програми, що орієнтовані на підвищення професійного рівня за однією зі спеціалізацій, і програми, що орієнтовані на дослідницьку діяльність.

Магістр, що займатиметься викладацькою діяльністю, має пройти курс тривалістю повний календарний рік, а іноді навіть і більше, еквівалентний 90 ECTS кредитам.

Магістри-науковці, яких часто називають M. Phil., навчаються 2 роки і можуть бути одразу переведені до PhD, якщо це дозволить їхня кваліфікація (Survey on Master Degrees and Joint Degrees in Europe).

Базова педагогічна освіта в університетах Німеччини:


  • спрямована на опанування в єдиному блоці курсу загальної освіти та першої професійної освіти;
  • випускники університету повинні пройти стажування упродовж одного року;
  • тривалість навчання 4,5 роки. Тільки 16% навчальних планів виокремлено на вивчення спеціальної дидактики, педагогіки та практики у школі;
  • академічна програма навчання включає загальну освіту, що складається з двох академічних предметів, професійної освіти та першої педагогічної практики;
  • проходження трьох етапів шкільної практики, що супроводжується теоретичними і практичними заняттями підготовчого характеру.

Вивчення сучасних реалій британської професійної педагогічної освіти дозволяє стверджувати, що орієнтиром у підготовці майбутнього вчителя, зокрема вчителя дошкільної освіти, є формування інтелектуального, морального, творчого спеціаліста, який здатен творчо програмувати навчання і поведінку вихованців в організованому ним педагогічному процесі.

При цьому розвиток дитини розглядається як довільний процес, що не потребує жорсткого оцінювання, а вимагає постійного спостереження та корекції. На основі такого підходу у підготовці педагогів для дошкільної освіти значна увага приділяється реалізації принципів індивідуалізації та диференціації, відмові від тестування, актуалізації уваги педагогів до розвитку усвідомленості, дієвості корисних для життя знань та умінь вихованців

У Британській системі йдеться про тьюторинг як аспект підготовки студентів (персональне прикріплення викладачів до студентів з метою їхнього навчання самостійно діяти й мислити). Таким чином це дозволяє адаптувати молодих фахівців у професійне середовище.

Цикли освіти:

Закінчивши перший цикл, студенти одержують загальний університетський диплом після двох років навчання, диплом бакалавра – після трьох років, або професійний диплом, якщо тривалість програми складає приблизно чотири роки.

Другий цикл передбачає навчання за одно- або дворічними програмами магістерської підготовки.

На третьому циклі пропонується набуття наукових ступенів ліценціата (після двох років навчання) та доктора (після чотирьох років навчання).

Навчання, зорієнтоване на наукові дослідження є обов’язковим компонентом підготовки фахівців дошкільної освіти у Швеції. Наукова робота для студентів починається з навчально-дослідної діяльності, яка органічно пов’язана з навчальним процесом і є його частиною.

Вона полягає у вивченні теоретико-методологічних засад проведення наукового дослідження на змістовому матеріалідисциплін, які вивчаються, та у виконанні завдань дослідницького характеру під час занять і під час проходження практики.


На завершальному етапі навчання передбачається написання дипломної роботи, яка є своєрідною підготовкою випускника до навчання на наступному циклі. Крім того, студенти беруть участь у наукових проектах, до роботи над якими залучаються також наукові співробітники, викладачі вищих навчальних установ, педагогічні працівники інших навчальних закладів.

Основою професійної освіти майбутніх вихователів Швеції є особистісно-орієнтоване навчання, що забезпечується через створення рефлексивного середовища в університетах.

При цьому зміст шведської системи підготовки фахівців дошкільної освіти обумовлений вимогами системи підготовки педагогічних кадрів країни, що зобов’язує усіх без винятку педагогів бути готовими для діяльності із дітьми з особливими потребами, для чого, крім основної програми, передбачено обов’язкове опанування курсу з оволодіння спеціальними методиками навчання таких дітей

Активізація навчально-пізнавальної діяльності студентів забезпечується використанням значної кількості навчальних альтернатив, поєднанням різноманітних форм і методів роботи.

На противагу загального унормування виховної системи дошкільних закладів, майбутніх французьких педагогів з дошкільної освіти готують діяти в умовах її диверсифікації (diversicatio ) – означає зміну та різноманіття. Тобто, різноманіття рівнів та форм отримання освіти ( поява ступенів «бакалавр», «спеціаліст», «магістр», поліпрофесійної та моно- професійної освіти і т. д.)

Найбільш поширеними організаційними формами навчання є лекція та семінар. Особлива роль надається роботі у групах. Вважається, що така форма роботи сприяє розвитку в студентів уміння взаємодіяти з іншими у процесі особистого навчання, співпрацювати зі своїми колегами на демократичних засадах, швидко реагувати у процесі спілкування, брати на себе відповідальність і спрямовувати власні дії на досягнення конкретної мети, надавати та одержувати громадську підтримку, ділитися культурним досвідом і розвивати інтеркультурне мислення.

Найчастіше у практиці професійно-педагогічної дошкільної освіти застосовуються метод портфоліо, відеозаписи взаємодії педагога-вихователя з дітьми, кейс-метод, метод симуляції.

Пріоритетність особистісно-орієнтованого підходу у навчанні. У центрі уваги професійної розвиток особистості майбутнього педагога, його творчого потенціалу, здатності до самоосвіти та саморозвитку.

Інтеграція теорії та практики (практикоорієнтоване навчання - зв’язок діяльності здобувачів освіти з реальною освітньою ситуацією в дошкільній освіті). Професійна підготовка майбутніх вихователів відбувається в умовах тісного взаємозв'язку теоретичної та практичної підготовки. Студенти мають можливість пройти практику у дошкільних навчальних закладах, де вони можуть застосувати на практиці отримані знання та навички.

· Навчання зорієнтоване на наукові дослідження.

· Індивідуалізація навчання. Урахування індивідуальних особливостей та потреб студентів є одним із пріоритетних напрямів професійної підготовки майбутніх вихователів. Студентам надається можливість вибору навчальних дисциплін, форм і методів навчання.

· Використання інноваційних технологій навчання. У професійній підготовці майбутніх вихователів широко використовуються інноваційні технології навчання, такі як інтерактивні методи навчання, дистанційне навчання, електронні навчальні ресурси тощо.

· Пріоритетність якості освіти. У країнах Західної Європи освіта є одним із пріоритетних напрямів розвитку суспільства. Тому система педагогічної освіти в цих країнах спрямована на підвищення якості освіти, забезпечення її відповідності сучасним потребам суспільства.

· Інтеграція освіти та науки. У країнах Західної Європи система педагогічної освіти тісно пов'язана з наукою. Викладачі педагогічних закладів є науковцями, які проводять дослідження у галузі педагогіки та дошкільної освіти.

· Міжнародна співпраця. У країнах Західної Європи активно розвивається міжнародна співпраця у галузі педагогічної освіти. Студенти та викладачі педагогічних закладів мають можливість брати участь у міжнародних програмах і проектах, що сприяє обміну досвідом.

· Вартість навчання. У Німеччині та Франції навчання на педагогічному факультеті є безкоштовним, у Великій Британії, Швеції, Фінляндії та Данії - платним.

· У деяких країнах (Фінляндія, Франція), педагог має право працювати в освітній установі лише на основі здобуття магістерського рівня освіти.

· У Британській системі йдеться про тьюторинг як аспект підготовки студентів (персональне прикріплення викладачів до студентів з метою їхнього навчання самостійно діяти й мислити), французька система підготовки педагогів зорієнтована на супровід та професійний розвиток молодих педагогів (тих, що вже мають фах).

· У більшості країн Західної Європи підготовка фахівців дошкільної освіти проходить університетах/коледжах, у Бельгії – у семінаріях, спеціально створених і які передбачають навчання упродовж 41 місяця.

До 1992 року вихователі ЗДО готувалися для кожної установи окремо: поряд із педагоми дитячих садків у Данії існували організатори дозвілля дошкільнят, зайняті в яслах і центрах дозвілля, і соціальні педагоги – діяльність в спеціально-педагогічних та лікувальних установах

Однак у сучасних умовах їх підготовка проводиться спільно, і педагог дошкільної галузі може працювати як у дитячих садах, яслах, на дитячих майданчиках, в установах організації дитячого відпочинку, в дитячих лікарнях, інтернатах та дитячих будинках, так і в деяких установах для дорослих (наприклад, у наркологічних клініках, лікар-ях для розумово відсталих і будинках для людей похилого віку), а також є можливість до працевлаштування в загальноосвітній школі в ролі вихователів молодших класів.

В німецькій педагогічній освіті вважається інновацією (викликаною поточним реформуванням освітньої системи) формування у педагогів дошкільної сфери знань умінь, навичок мовного розвитку дітей, їхнього математичного, технічного або соціального розвитку, тоді як в українській системі професійної дошкільної освіти зазначений аспект входить до змісту класичної психолого-педагогічної підготовки вихователів ЗДО.

Отримати спеціальність вихователя ЗДО можна після вісімнадцяти років і за наявності середньої освіти. Відмінність Данії від інших країн Європи полягає і в тому, що підготовка не здійснюється в університетах: вона проводиться в інших установах університетського типу – в семінаріях, спеціально створених і які передбачають навчання упродовж 41 місяця.

Стажування у німецькій практиці підготовки педагогів дошкільної освіти полягає у відвідуванні сімей вихованців з метою спостереження за розвитком дітей. Вважаємо, що перенесення цього досвіду можна визначити як інновацію для системи підготовки вихователів ЗДО.

Першим етапом педагогічної кар'єри студента є ступінь бакалавра, при наборі 180 ECTS-кредитів. Другим – ступінь магістра при наборі 120 ECTS-кредитів


. До викладання у школах допускаються тільки студенти, які здобули магістерський ступінь.


Студенти проходять основні або базові курси дисциплін, проміжні та курси просунутого рівня з профілюючої спеціальності, що у сумі становить 120 ECTS-кредитів, а також базові та проміжні курси з додатковою спеціальністю – 60 ECTS-кредитів. Повний ступінь бакалавра та магістра із загальною сумою 300 ECTS-кредитів досягається через п'ять років.


У фінській академічній навчальній програмі студента кожна спеціальність або дисципліна складається з трьох рівнів: загального, проміжного, поглибленого та включає чотири основні складові, а саме: основне навчання, предметне навчання, ІКТ навчання та вище педагогічне навчання.

Куррікулум професійної підготовки майбутніх учителів є достатньо гнучким та неперевантаженим багатьма предметами. Він складається з конкретних навчальних модулів, а саме: комунікативно-орієнтоване навчання; основне базоване навчання; предметне навчання; вище педагогічне навчання; мультидисциплінарне вивчення шкільних предметів; додаткове навчання; факультативне навчання.


Окрім того, фінські педагогічні програми включають дослідно-базовану підготовку, підсилену виокремленими компетентностями, яких має набути майбутній вчитель; інформаційно-комунікаційний підхід та визначені методи їх засвоєння. Особливості педагогічної практики у процесі підготовки майбутнього вчителя, ґрунтується на засадах практико-орієнтованого підходу.

Практичне навчання відбувається під час всієї педагогічної підготовки, на засадах принципу наступності. Навчальна практика здійснюється в декілька етапів, а саме: вступна практика на початку навчання, основна практика, предметна практика, практика викладання. Практичне навчання тісно поєднується з науково-дослідною роботою студента, що позитивно позначається на якості магістерської роботи

Протягом усього періоду проходження педагогічної практики студенти складають та використовують педагогічне портфоліо, що містить навчальний матеріал, який відображає практику, а також оцінку виконаної роботи.



Основна мета педагогічного портфоліо – продуктивне забезпечення відповідних методів роботи для удосконалення педагогічного викладання.
У педагогічній підготовці майбутніх учителів початкових класів багато університетів Фінляндії використовує системи заслуг. Урахування педагогічного портфоліо, наукового дослідження, написання магістерської роботи – підвищує ефективність і результативність практичного та теоретичного навчання студентів, що розглядається університетами як повноцінна і «рівна заслуга» для кар’єрного зростання в рамках університету та майбутньої роботи в школі. Студенти проходять педагогічну практику не тільки в муніципальних школах, але й у «Педагогічних тренувальних школах» при університетах Фінляндії.

«Педагогічні тренувальні школи» виконують чотири функції. Перша – забезпечення набуття педагогічного досвіду близько 3000 студентів-стажерів на рік.


Друга полягає у забезпеченні супервізора (supervision) і тьюторства (tutoring) для студентів-стажерів.


Третя – у здійсненні дослідження та розвитку педагогічних інновацій.


Тоді як четверта функція полягає у забезпеченні педагогічної підготовки в процесі навчання (in-service training for teachers).

Ефективне розв’язання завдань підготовки майбутніх учителів сприяє використанню форм організації та самоорганізації навчального процесу:

  • традиційні (лекція, семінар, просемінарська робота, есе, практичне заняття, консультація, самостійна робота, практика);
  • широке застосування інноваційних методів навчання та викладання (проблемні заняття; проектна діяльність).
    У процесі підготовки майбутніх учителів в університетах використовуються традиційні методи, альтернативні методи, інноваційні, наочні та практичні.

Серед форм роботи та контролю студентів, що реалізуються в університетах можемо виділити, такі: - поточний контроль (усні та письмові опитування, самоконтроль, рефлексія); - рубіжний контроль (письмові роботи та звіти, захист проектів, захист практики, написання студентами власного плану розвитку освітньої галузі за фахом, семінари); - підсумковий контроль («книжковий» іспит, педагогічне портфоліо студента, написання бакалаврської та магістерської робіт).

Рекомендації Міністерства освіти Франції, що стосуються:

поперемінної роботи з різними групами;

різноманітності вільних привабливих занять, спрямованих на розвиток у дітей спостережливості, мислення та ініціативи;

організації занять з особливих вправ підготовки до школи;

обов’язковість пояснень до завдань та оцінки їх виконання.

Політика у галузі педагогічної освіти обумовлює орієнтацію навчальних програм підготовки вихователів дошкільної освіти на ознайомлення з новою технікою і технологією, а також на елективні курси, спрямовані підготувати майбутніх вихователів до всебічного розвитку дитини.

Програма ЕSPE (підготовка магістрів) (вищі школи з підготовки педагогічних кадрів) характеризується:

розрахована на два роки навчання та передбачає поглиблення спеціально-наукової підготовки протягом першого року, психолого-педагогічну й загальноосвітню підготовку, а також педагогічну практику протягом усього періоду навчання в ESPE.

· є частиною професійного зростання майбутнього педагога, що починається ліцензією і триває упродовж всього професійного життя.

· навчання організовано таким чином, щоб забезпечити чергування освітнього процесу в університеті з педагогічною практикою та роботою в материнській або початковій школі.

· метою ESPE є забезпечення високого рівня теоретичної підготовки майбутніх фахівців та супровід їх входження у професію вчителя шляхом взаємопов’язаних курсів та дисциплін, практико-орієнтованих занять в обраній галузі, педагогічної практики, стажування в школі, додаткової спеціалізації тощо.