Please enable JavaScript.
Coggle requires JavaScript to display documents.
Лекція №2 Україна в перші повоєнні роки - Coggle Diagram
Лекція №2
Україна в перші повоєнні роки
Україна — співзасновниця Організації Об[єднаних Націй (ООН)
Установлення кордонів УРСР із сусідніми державами внаслідок переділу
західноукраїнських земель
Участь у міжнародних організаціях
Україна була співзасновницею Організації Об'єднаних Націй (ООН) і приєдналася до цієї міжнародної організації після світових війн.
Під час Кримської конференції 1945 року, Й. Сталін спробував включити всі радянські республіки до складу ООН, і Україна була частиною цієї ініціативи.
Щоб подолати опір західних держав та включити Україну до ООН, радянське керівництво розширило конституційні повноваження України та Білорусії.
Українська делегація прибула до м. Сан-Франциско на установчу конференцію ООН у 1945 році, і Україна грала активну роль у роботі ООН, включаючи участь у розробці статуту та перших документів організації.
УРСР була обрана до різних органів ООН, включаючи Економічну та Соціальну раду ООН та Раду Безпеки, яка є головним органом ООН.
УРСР активно приєднувалася до різних спеціалізованих органів та агентств ООН, таких як Комісія з прав людини, Комітет в справах біженців і переміщених осіб, Статистична комісія та інші.
Українська делегація брала участь у важливих міжнародних конференціях, в тому числі у Паризькій конференції, де були укладені мирні договори з кількома країнами, зокрема із зазначенням відмови від претензій на українські землі.
УРСР також стала членом Всесвітньої ради миру та підписала відозву щодо заборони атомної зброї разом із багатьма іншими країнами.
УРСР приєдналася до Комісії ООН з питань освіти, науки та культури (ЮНЕСКО) та була активним учасником багатьох міжнародних організацій і угод, спрямованих на розвиток міжнародних стосунків.
Незважаючи на обмеження української дипломатії, її участь у міжнародних справах підкреслювала присутність України на міжнародній арені та її статус як окремої національної одиниці в складі Радянського Союзу.
Установлення кордонів було предметом обговорення на Тегеранській (1943) і Кримській (Ялтинській) (1945) конференціях під час Другої світової війни.
Укладено Люблінську угоду (1944), яка передала Польщі частину територій, на яких проживали українці.
Укладено договір про радянсько-польський державний кордон (1945), який встановив кордон східніше від "лінії Керзона".
Закарпатська Україна була включена до складу УРСР після укладення договору про включення Закарпатської України до складу СРСР (1945).
Установлення кордону з Румунією було здійснено договором від 10 лютого 1947 року, визнавши права УРСР на Північну Буковину, Хотинщину і Ізмаїльщину.
В 1951 році відбувся обмін прикордонними ділянками між УРСР і Польщею, в результаті чого деякі території були передані одній чи іншій стороні.
Установлення кордонів було проведено відповідно до імперських планів Сталіна, а не для втілення ідеалу української соборності, і призвело до того, що частина українських етнічних територій залишилася поза кордонами УРСР.
Передання Кримської області до складу УРСР
Обмін населенням між Польщею та УРСР у 1944-1946 рр.
Операція «Вісла»
Операція «Вісла» була масовою примусовою депортацією українців з етнічних українських територій Лемківщини, Надсяння, Підляшшя та Холмщини в західні й північні території Польської держави.
Польський уряд влаштував операцію «Вісла» з метою полонізації цих територій і усунення загрози національного руху українців.
Операція «Вісла» розпочалася в квітні 1947 року і тривала до липня того ж року, а переселення тривало деякий час і завершилося в квітні 1950 року.
Депортацію проводили польські збройні сили з підтримкою добровольчих резервів міліції та управління безпеки Польщі.
Операція «Вісла» спроваджувалася разом із руйнуванням пам'яток культури та актами насильства, що призвели до загибелі багатьох українців.
Репресивна акція «Вісла» була скоординована з урядами СРСР і Чехословаччини, які надали польським властям допомогу у блокуванні східних і південних кордонів для уникнення того, щоб українці сховалися на територіях цих країн.
Після операції «Вісла» діяльність УПА в Закерзонні втратила сенс, багато її відділів були розбиті, і багато українців втратили свої села та майно.
У 1954 році було проведено передання Кримської області зі складу Російської Радянської Федерації (РРФСР) до складу Української Радянської Республіки (УРСР).
Пропагандистська кампанія, яка передувала цьому переданню, була спрямована на створення образу "єдності двох братських народів" і віковічної дружби між російським та українським народами.
Спільність інтересів, прагматичні облікові записи, і розрахунки господарської співпраці з Україною стали однією з причин передання Криму до складу УРСР.
За пропагандистськими зовнішніми фразами приховувалася спроба Радянського уряду перекласти частину моральної відповідальності за репресії та депортації різних етнічних груп на Україну, а також вирішення економічних проблем Криму.
Передання Криму змінило етнічний склад УРСР, збільшивши кількість росіян в області, що вплинуло на міжнаціональні відносини та політичну обстановку в майбутньому.
Проблеми міжнаціональних відносин залишилися актуальними і в подальшому, включаючи події окупації Криму Російською Федерацією у 2014 році.
Угода про взаємний обмін населенням між Польщею та УРСР у прикордонних районах була підписана у вересні 1944 року.
Обмін населенням набув ознак етнічної чистки та був спрямований на знищення передумов для підтримки українського та польського національних рухів.
Переселення українців було добровільним на перший етап, але стало насильницьким на другому етапі.
Більшість українських селян не бажала залишати свою землю і майно, але стикалася з тиском і репресіями.
Польська сторона не виконувала умов аграрної реформи, закривала українські школи та культурно-освітні установи, що призвело до протестів українців.
За обіцянкою Сталіна, Польща стала державою без національних меншин, що сприяло насильницькому характеру переселення.
Українці зазнали насильницьких депортацій і терору від польської влади та націоналістичних формувань під час обміну населенням.