Please enable JavaScript.
Coggle requires JavaScript to display documents.
Облаштування повоєнного світу - Coggle Diagram
Облаштування повоєнного світу
Паризька мирна конференція 1919 р.
Паризька мирна конференція — міжнародна конференція, скликана державами-переможницями для вироблення і підписання мирних договорів із державами, переможеними в Першій світовій війні.
Учасники 27 країн
Організація роботи
● Головування на конференції французького прем’єр-міністра Ж. Клемансо.
● Вирішення найважливіших питань «Радою десяти» — представниками США, Франції, Англії, Японії та Італії (по 2 особи від кожної країни).
● Домінування «Великої трійки» — прем’єр-міністра Франції Ж. Клемансо, прем’єр-міністра Великої Британії Д. Ллойд-Джорджа, президента США В. Вільсона.
● Радянська Росія, Німеччина та інші переможені країни на конференцію не були запрошені.
Цілі держав-
учасниць
США
● Закріплення своїх претензій на світове лідерство.
● Впровадження «14 пунктів» В. Вільсона.
Велика Британія
● Відновлення позицій країни, що похитнулися під час війни.
● Прагнення не допустити надмірного ослаблення Німеччини для забезпечення рівноваги сил в Європі.
● Захоплення німецьких колоній в Африці та турецьких на Близькому Сході.
● Підтримка Японії на Далекому Сході як союзника проти США.
Франція
● Розчленування Німеччини на кілька держав.
● Захоплення значної кількості німецьких та турецьких колоній.
● Прагнення відігравати провідну роль в Європі.
● Розширення своїх кордонів за рахунок Німеччини.
● Повернення Ельзасу та Лотарингії.
● Отримання значної частини репарацій.
Італія
Приєднання балканських територій, які входили до складу Австро-Угорщини.
Японія
● Утвердження панування в Азії.
● Претензії на німецькі колонії в Китаї та Тихому океані.
«14 пунктів» В. Вільсона (8 січня 1919 р.)
● Відкриті мирні договори та відкрита дипломатія.
● Свобода судноплавства на морях.
● Усунення економічних бар’єрів у торгівлі.
● Встановлення гарантій, які могли б забезпечити скорочення озброєнь.
● Справедливе врегулювання колоніальних питань.
● Визволення від німецької окупації російських територій, надання Росії можливості визначати її політичний розвиток і національну політику.
● Визволення і відновлення Бельгії.
● Повернення Франції Ельзасу й Лотарингії.
● Уточнення кордонів Італії з урахуванням національних ознак. Надання автономії народам Австро-
Угорщини.
● Визволення від німецької окупації території Румунії, Сербії та Чорногорії, надання Сербії виходу до
моря.
● Самостійне існування турецьких та автономія інонаціональних частин Османської імперії.
● Створення Польської держави.
● Утворення Ліги Націй.
Мирні договори із союзниками Німеччини
Сен-Жерменський (між країнами Антанти та Австрією) (10 вересня 1919 р.)
Припинення існування Австро-Угорської імперії. Передача частини
Південного Тиролю та Істрії Італії. Чехія і Моравія — частина нової держави Чехословаччини.
Передача Буковини Румунії.
Обмеження австрійської армії (30 тис. осіб). Заборона об’єднання Австрії та Німеччини.
Обмеження армії (35 тис. осіб).
Сплата репарацій переможцям.
Нейїський (між країнами Антанти та Болгарією) (27 листопада 1919 р.)
Перехід частини території Королівства сербів, хорватів та словенців до Румунії.
Позбавлення виходу в Егейське море.
Обмеження армії (20 тис. осіб).
Тріанонський (між країнами Антанти та Угорщиною) (4 червня 1920 р.)
Передача Хорватії, Бачки й західної частини Банату Королівству сербів, хорватів та словенців.
Передача Трансильванії та східної частини Банату Румунії, а
Словаччини і Закарпатської України — Чехословаччині.
Севрський (між країнами Антанти
та Туреччиною) (10 серпня 1920 р.)
Втрата всіх територіальних володінь в Європі на користь Греції.
Втрата земель на Арабському Середньому Сході: Франція отрималаопіку над Сирією, а Британія встановила контроль над Палестиною, Йорданом та Іраком.
Встановлення з боку Антанти контролю над чорноморськими протоками, які були демілітаризовані.
Сплата репарацій.