Please enable JavaScript.
Coggle requires JavaScript to display documents.
Україна в умовах десталінізації - Coggle Diagram
Україна в умовах десталінізації
XX з’їзд КПРС. Десталінізація
Смерть Сталіна (1953) викликала суперечності та конфлікти в СРСР між різними народами та системою, яка позбавляла людину стимулу до праці та ініціативи.
М. Хрущов прийшов до влади та почав впроваджувати реформи, відомі як "хрущовська відлига", які включали розширення партійної демократії, політичну лібералізацію та покращення економічного стану народу.
М. Хрущов також критикував культ особи Сталіна та його злочини під час XX з'їзду КПРС у 1956 році, але ця критика була обмежена і не зачіпала глибокі корені тоталітаризму.
Постанова "Про подолання культу особи та його наслідків" була прийнята улітку 1956 року, позначаючи початок процесу десталінізації.
Процес десталінізації був складним і повний опозиції в самому партійному керівництві СРСР. Доповідь М. Хрущова про культ особи Сталіна була офіційно оприлюднена лише через 33 роки після її виголошення.
Деякі комуністи заперечували ідею десталінізації через страх, що це пошкодить авторитет міжнародного комуністичного руху.
Десталінізація включала в себе закриття музеїв, демонтаж пам'ятників Сталіну та перейменування міста Сталіно на Донецьк.
Одночасно з десталінізацією розпочалася лібералізація, яка включала в себе пом'якшення державного контролю та більше свободи для громадян в деяких сферах суспільного життя.
1 more item...
Ліквідація ГУТАБу (ГУЛАГу)
Ліквідація ГУТАБу (ГУЛАГу) після придушення повстань у сталінських таборах в 1953-1954 роках означала кінець цієї системи репресій.
Система сталінських концтаборів вже не могла витримати завданих ударів і почала швидко розпадатися.
Особливі табори для політв'язнів були ліквідовані, а загальна реформа місць утримання почалася в 1955 році.
До 1957 року було ліквідовано багато таборів ГУТАБу (ГУЛАГу), а решта була реорганізована та перейменована на виправно-трудові колонії (установи).
Ця ліквідація відзначалася як кінець історії ГУТАБу (ГУЛАГу) і його ролі в репресіях радянського режиму.
1.Внутрішньополітична ситуація на початку 1950-х років
Зростання суперечностей між потребами народу та партійно-державної номенклатури.
Поширення міфу про боротьбу з капіталістичним світом замість розвитку мирної економіки.
Черги та нестача товарів широкого вжитку.
Репресії та «чистки» української інтелігенції.
Масове «промивання мізків» через примусові лекції.
Спроби режиму встановити контроль над суспільством, включаючи політичні репресії та вигадані справи, такі як "справи лікарів-убивць" та звинувачення єврейських діячів у зв'язках з українськими націоналістами.
Зміни в політичному ландшафті, такі як призначення М. Хрущова першим секретарем ЦК КПРС та збільшення представництва українців у республіканському керівництві.
Збереження центрального контролю Москви над УРСР та обмежені повноваження українського уряду.
Реабілітація жертв політичних репресій
Реабілітація жертв політичних репресій, яка розпочалася після смерті Сталіна, включала в себе перегляд справ окремих осіб, які були незаконно засуджені за часів сталінізму.
Цей процес включав в себе перегляд кримінальних справ і повернення деяких осіб додому, а також виправдання осіб, які були засуджені за фальсифікованими доказами.
Реабілітація відбувалася під контролем КПРС та мала обмежений характер. Більшість репресованих громадян не була повністю реабілітована, і їхні права не були повністю відновлені.
Не були переглянуті політичні справи, сфабриковані в 1920-1930-х роках, і справи активних діячів ОУН та УПА, а також інших осіб, репресованих за "український буржуазний націоналізм".
У середині 1960-х років процес реабілітації фактично був припинений, і багато жертв політичних репресій так і не отримали відшкодування за інституційні злочини, скоєні в їх відношенні під час сталінського режиму.