Please enable JavaScript.
Coggle requires JavaScript to display documents.
"Німеччина у міжвоєнний період". - Coggle Diagram
"Німеччина у міжвоєнний період".
2.Веймарська республіка
Конституція ввела у Німеччині загальне виборче право і громадянські свободи. Німеччина проголошувалася федеративною республікою з сильною президентською владою, але відповідальним перед рейхстагом урядом. Фрідріха Еберта було обрано першим президентом. Другим і останнім президентом Веймарської республіки став 1925 р. генерал-фельдмаршал Гінденбург.
Молодій республіці довелося долати і економічну кризу спричинену вимогами країн Антанти сплачувати неймовірні репарації.
Установчі збори працювали в тихому містечку Веймарі, що на півдні Німеччини. Розроблена ними конституція і республіка, утворена на її основі, отримали назву Веймарської.
До 1929 р. Німеччина отримала 11 млрд доларів кредитів, що дало змогу відновити довоєнні економічні показники. Головне, за ці роки в економіці Німеччини сталися якісні зміни: відбулась докорінна модернізація виробництва, підприєництво охопило широкі верстви населення, Німеччина посіла перші позиції в автомобільній, авіаційній і хімічній промисловості. Заробітна плата зросла на 60%. На 1929 р. німецька економіка давала 10% світового виробництва і 12% світової торгівлі.
1919-1933 рр. Веймарська республіка.
1.Революція в Німеччині
3 листопада 1918 р. Початок революції в Німеччині.
9 листопада 1918 р. Повалення монархії та проголошення республіки.
Рада народних уповноважених скасувала надзвичайні закони, встановила 8-годинний робочий день і зобов’язала підприємців укласти
Січень 1919 р. Збройний виступ комуністів у Берліні.
4.Криза Веймарської республіки. Прихід нацистів до влади
Економічна криза 1929-1933 рр. стала і кризою Веймарської республіки.
Було підвищено податки на предмети першої необхідності, зменшено розміри пенсій, позбавлено допомоги безробітних, які не досягли 21-річного віку.
Так чи інакше в роки кризи почали набирати силу партії, що виступали проти демократії, і серед них, передовсім, нацисти, які обіцяли встановити тверду владу і вивести країну з кризи.
Нацисти зуміли залучити на свій бік зневірену в демократії молодь.
У квітні 1932 р. проходили вибори президента республіки. Хоча на них переміг
Гінденбург, Гітлер не набагато відстав від нього. Того ж року відбулися вибори до парламенту, які ще більш зміцнили позиції нацистів. За них проголосували 14 млн.
виборців або 37%.
Вирішальну роль відіграла воєнно-промислова еліта, яка використала свій вплив на президента Гінденбурга, щоби він вручив мандат на формування уряду Адольфові Гітлеру. 20 січня 1933 р. той став рейхсканцлером — керівником уряду.
3.Зародження нацистського руху
Причинами його виникнення були реваншистські настрої після поразки у війні та підписання принизливих умов Версальського договору, соціальна незахищеність більшої частини населення внаслідок зростаючої післявоєнної розрухи,
Нацистський рух у Німеччині виник одразу після Першої світової війни.
Націонал-соціалістську робітничу партію Німеччини (НСДАП), що стала центром тяжіння усіх нацистів, було утворено 1919 р.. Порівняно швидко лідером цієї партії став Адольф Гітлер. У 1923 р. нацисти намагались організувати заколот у Баварії («пивний путч»), але зазнали поразки. Все керівництво НСДАП опинилось у в
язниці. Тут у в
язниці Гітлер написав книгу "Майн кампф" ("Моя боротьба"), в якій виклав основні програмні положення нацистського руху в Німеччині.
Також нацисти запозичили фразиологію про “надлюдину”, яка стане правити на Землі і культ сильної особи у філософа Фрідріха Ніцше. Нацисти вважали себе “надлюдьми”.
Не до не після приходу до влади нацистам так і не вдалось створити закінченої, строгої філософсько-ідеологічної системи. Їх ідеологія була компіляцією расизма,антисемітизма, шовінізма, націоналізма, консерватизма, соціалізма тощо.
5.Становлення нацистської диктатури
Нацисти почали послідовну ліквідацію режиму політичної демократії Німеччини. Використавши як привід підпал рейхстагу, що його самі ж і організували, вони вдалися до відкритого терору проти їхніх політичних противників — соціал-демократів і комуністів.
Важливим етапом зміцнення влади Гітлера було знищення ним своїх політичних противників у партії. 30 червня 1934 р. назвою “ніч довгих ножів”
У 1933 р. вже формально було заборонено всі політичні партії‚ крім НСДАП, що
злилася з державою.
З 1933 р. по всій країні з’явилися концентраційні табори для утримання в них усіх невгодних режимові людей. Було ліквідовано основні політичні права громадян — свободу слова, зібрань, недоторканність житла, таємницю листування.
6.Економічна політики нацистів
На кошти держави було розгорнуто будівництво загальнонаціональної мережі швидкісних автострад, що дозволило відразу різко скоротити кількість безробітних і пожвавити будівельну індустрію. Перегодом основну увагу було приділено прискореному розвиткові військової промисловості. Військові витрати збільшилися з 620 млн до 15,5 млрд рейхсмарок у 1933 1938 рр. З метою стимулювання економічного зростання вводилися податкові пільги.
Держава стала безпосереднім володарем багатьох підприємств, що були конфісковані головно у євреїв під час "аріїзації" промисловості.
Під жорсткий державний контроль у нацистській Німеччині було взято і зовнішню
торгівлю. Метою її регулювання було прагнення зменшити залежність країни від імпорту. Відповідно вживалися заходи з розвитку тих галузей промисловості, які заступали імпорт: синтетичний бензин, каучук.
7.Масове насильство. Репресії. Антисемітизм
Тільки до початку 1935 р. було вбито більш як 4200 противників нацизму, заарештовано 515 тис. осіб. До початку 1939 р. в ув’язненні знаходилося більш як 300 тис. душ.
Антисемітизм став офіційною політикою фашистської держави.
У 1935 р. було прийнято серію законів, що позбавили євреїв німецького громадянства та заборонили їм обіймати посади в державному апараті(«Нюрберзькі закони»). Змішані шлюби заборонялися.
З 1939 р. євреїв почали виселяти у спеціально відведені будинки і квартали (гетто). Їм не дозволяли з’являтись у громадських місцях, удаватися до багатьох видів діяльності, вони були зобов’язані постійно носити на одязі нашиту жовту шестикутну зірку.
Проти ночі з 9 на 10 листопада 1938 р. влада організувала єврейський погром ("кришталеву ніч", коли було розбито й розграбовано єврейські крамниці, аптеки і т.ін.), жертвами якого стали десятки тисяч осіб.
Крім євреїв расової дискримінації, починаючи з 1935 р. були піддані і цигани (у Німеччині їх проживало близько 22 тис. чол.). Вони мали бути винищені як представники «нищої» раси.