Please enable JavaScript.

Coggle requires JavaScript to display documents.

Філософія давньої Греції, Школи Греції, Школа Неоплатонізму, Діоген…

- - - - Ферекід (570–495 до н.е.)
        
        Епіменід (Невідомо)
        
        Арістеас (Невідомо)
        
        Клеарх (Невідомо)
        
        Архітас (428–347 до н.е.)
        
        Емпедокл (490–430 до н.е.)
        
        4 more items...
        
        Архітас, грецький філософ та математик, був відомий своїми внесками в піфагорейську школу та природнофілософські роздуми. Він розвинував піфагорейську концепцію чисел, вважаючи, що числа є основою всесвіту та властивостями речей.
        
        Архітас вніс важливий внесок у математику, особливо в геометрію. Він вивчав пропорції, співвідношення між величинами та проблеми поділу лінійки та круга на рівні частини. Його роботи сприяли розвитку геометрії та математики в цілому.
        
        Крім математики, Архітас також зацікавився філософією природи та космосу. Він висловлював гіпотезу про обертання Землі навколо своєї осі та обертання планет навколо Сонця, відкриваючи шлях для майбутніх наукових досліджень у галузі астрономії та фізики.
        
        На жаль, інформація про філософію Клеарха є обмеженою, оскільки деталі його вчення не збереглися достатньо повно. Ім'я Клеарха згадується у зв'язку зі школою мілетських філософів, але конкретні аспекти його філософських позицій невідомі.
        
        Можна припустити, що Клеарх був прихильником природофілософії, оскільки він спадкував ідеї та дослідження попередніх мілетських філософів, таких як Талес, Анаксіменес та Анаксімандр. Його вчення, ймовірно, стосувалося пошуку основних принципів та законів природи, а також розуміння природи людського буття.
        
        За відсутності конкретних даних про філософські погляди Клеарха, нам важко зробити докладний опис його вчення. Він може мати свій внесок у розвиток природничої філософії, але докладні подробиці про це залишаються невідомими.
        
        На жаль, інформація про філософію Арістеаса є обмеженою, оскільки деталі його вчення не збереглися достатньо повно. За згадками та легендами, Арістеас був давньогрецьким мудрецем, мантією якого була духовна та містична практика.
        
        Його філософія, ймовірно, була пов'язана з пошуком глибшого розуміння природи та космосу, а також з духовними питаннями людської існування. Легенди пов'язують його з вивченням природних явищ, магією та здатністю до передвидінь.
        
        За відсутності конкретних даних про його філософські позиції, важко зробити докладний опис його вчення. Більшість інформації про Арістеаса передається через міфологічні оповіді та легенди, що можуть містити символічні та алегоричні елементи.
        
        Відомо дуже мало про Епіменіда, аргінського поета та філософа, оскільки інформація про нього не збереглася в достатній кількості. За легендою, він був автором герметичного твору, відомого як "Епіменіди", який містив важливі філософські роздуми про природу, людську долю та відношення до богів.
        
        За легендою, одним із центральних тем його філософії було питання про існування та сутність людини. Він висловлював думку, що людська душа є божественною та неповторною, і її призначення полягає у постійному пошуку мудрості та розуміння.
        
        Відносно точних висловлювань та докладних філософських позицій Епіменіда нам відомо недостатньо, і багато з його вчень можуть бути предметом історичного або міфологічного тлумачення.
        
        Ферекід, представник школи мілетських філософів, вірив у існування одного принципу, який він називав "безмежним". Він вважав, що цей безмежний принцип містить у собі потенціал для виникнення всіх речей у всесвіті.
        
        Ферекід розглядав всесвіт як єдину органічну систему, в якій всі речі взаємопов'язані. Він підкреслював важливість гармонії та рівноваги в природі та людському житті.
        
        Ферекід також вніс значний внесок у вивчення астрономії та астрології. Він спрогнозував сонячні та місячні затемнення, а також розробив перший відомий астрономічний календар. Його вчення вплинуло на подальший розвиток філософії та науки в давній Греції.
      - Піфагор, грецький філософ та математик, вірив у концепцію чисел як основи всесвіту. Він вважав, що числа мають фундаментальну роль у розумінні природи та є основою для всіх речей і відношень між ними.
      - Для Піфагора числа були не лише математичними об'єктами, але й мали духовне значення. Він побачив глибше значення у числах, розглядаючи їх як символи гармонії та космічного порядку, що пронизує всесвіт.
      - Піфагор також розвинув концепцію пересічності душі та перевтілення, вірячи, що душа людини перебуває у вічному циклі народження та смерті, і її розвиток залежить від досягнення гармонії та мудрості. Він вчив принципи моральності та етики, прагнучи до духовного зростання та гармонії людського життя.
    - - Арістократ з Кротони (невідомо)
        
        Клебулін (невідомо)
        
        Елейська школа
        
        Ксенофан (570-475 до н.е.)
        
        Парменид (приблизно 515-450 до н.е.)
        
        Зенон Елейський (приблизно 490-430 до н.е.)
        
        2 more items...
        
        Парменид, один з найвизначніших пресократських філософів, вважав, що реальність є незмінною, однорідною та нескінченною. Він заперечував можливість зміни, руху та непереборності буття. За його переконаннями, сенсорне сприйняття може бути оманливим, а істинність можна досягти лише раціональним розумінням.
        
        1 more item...
        
        Ксенофан, пресократський філософ, висував ідеї, що були важливими для розвитку монотеїзму та критики релігійних уявлень свого часу. Він відкидав грецьку міфологію та віру в антропоморфних богів, стверджуючи, що істинний Бог є єдиним, безформним та безсмертним. Ксенофан наголошував на непохитній природі Бога та необхідності етичного життя, привносячи моральний аспект у свої релігійні погляди.
        
        Атенська школа:
        
        Сократ (469-399 до н.е.)
        
        Антістен (Невідомо)
        
        4 more items...
        
        Сократ, видатний античний філософ, прославився своїм методом майевтики, спрямованим на виявлення істини через діалог та запитання. Він наголошував на важливості самоаналізу, критичного мислення та самовдосконалення. Сократ вважав, що знання істини виникає через внутрішню рефлексію та розуміння власних переконань.
        
        Філософія Сократа також була пов'язана з етикою та мораллю. Він пропагував принципи справедливості, доброчесності та самовідданості. Його знаменитий вислів "Відомо лише те, що нічого не відомо" відображає його скромність та визнання своєї обмеженості в пізнанні.
        
        Сократ викликав значний інтерес до філософії серед своїх учнів, зокрема Платона, і залишив невиїрчену спадщину, яка мала великий вплив на подальший розвиток західної філософської думки.
        
        Платон (427-347 до н.е.)
        
        Евдокс (408-347 до н.е.)
        
        2 more items...
        
        Платон, видатний давньогрецький філософ, відомий своїми ідеями про ідеальний світ і теорії про форми. Він вважав, що світ реальності, який сприймаємо за допомогою наших чуттєвих органів, є лише відображенням ідеальних форм, які існують незалежно від нас.
        
        Платон розглядав філософію як шлях до досягнення істини, мудрості і справедливості. Він підкреслював значення розумової рефлексії, діалогу та пошуку істини як способу досягнення вищих реалій та духовного розвитку.
        
        Філософія Платона також включала етичний аспект, де він вважав, що моральні цінності та доброчесність є основою для гармонійного життя та суспільного порядку. Він підтримував ідею ідеального правителя-філософа, який повинен керувати державою з метою забезпечення благополуччя та справедливості.
        
        Стоїцизм:
        
        Перша Цицеронська філософія (240-146 до н.е.)
        
        2 more items...
        
        Зенон з Кітіону (334-262 до н.е.)
        
        4 more items...
        
        Прокл (412-485 н.е.)
        
        Гердасий (342 до н.е. - Невідомо)
        
        2 more items...
        
        Прокл, давньогрецький філософ, представляв неоплатонізм і розвинував ідеї Платона та Плотіна. Він вірив у ієрархічну структуру всесвіту, де існує послідовність рівнів буття, починаючи від найвищої реальності - Одного або Бога, і спускаючись до матерії.
        
        Прокл підкреслював значення духовного зростання та вдосконалення душі для досягнення об'єднання з Божественним. Він вважав, що знання і контемпляція ідей та Бога є шляхом до освітлення та спасіння.
        
        У своїх працях Прокл також розвинував концепцію символіки та міфології, вбираючи їх у філософську систему. Він віддавав велику увагу сакральним та містичним аспектам філософії, прагнучи до розуміння глибинних та таємничих аспектів буття та світу.
        
        ?
        
        ?
      - Філолай з Кротони, пітагорійський філософ, підкреслював важливість гармонії у всіх аспектах життя. Він вважав, що числа та гармонічні відношення визначають устрій всесвіту і відображають його закони. Філолай також наголошував на значенні морального розвитку та самовдосконалення, вважаючи, що це є основою для досягнення щастя та гармонії у житті людини.
  - - - Анаксіменес (585-525 до н.е.)
        
        Анаксагор (500-428 до н.е.)
        
        Анаксагор, філософ з Клада, вважав, що початковим елементом всесвіту є незмінний та безмежний хаос, з якого виникають всі речі. Він сформулював ідею "Нус" (Розуму) як організуючої сили, що керує рухом та розвитком всього існуючого.
        
        Анаксагор стверджував, що всі речі складаються з недоступних роздробленням мікроскопічних частинок, які він називав "гомеомеріями". Він вважав, що в цих частинках містяться потенційно всі речові властивості, і вони можуть комбінуватися та розрізнятися за рахунок руху та мішання.
        
        Анаксагор також був піонером у вивченні астрономії та метеорології, давши пояснення природних явищ, таких як сонячні затемнення, громи та блискавки. Він розумів, що всі ці явища мають природні причини та не пов'язані з втручанням божественних сил.
        
        Анаксіменес, природофілософ з міста Мілет, вважав, що основним елементом всесвіту є безмежне та безформне повітря (аер). Він стверджував, що інші речі виникають з різних конденсацій, розширень та рухів повітря, включаючи воду, вогонь та землю.
        
        Анаксіменес підкреслював постійний рух та зміну у всесвіті, вважаючи, що все перебуває в стані флюктуації та перетворень. Він також вважав, що природа підпорядковується загальним законам, які можуть бути відкриті та розуміні підходящим способом спостереження та мислення.
        
        Анаксіменес розглядав всесвіт як єдину органічну структуру, де всі речі пов'язані між собою, утворюючи єдине ціле. Він також був одним з перших філософів, які розглядали виникнення та зникнення життя як результат процесів природи, що передували його часам.
      - Анаксімандр, прекурсор філософської думки в Давній Греції, вважав, що початкова речовина всесвіту – апейрон, безмежна та необмежена субстанція, з якої виникають усі речі. Він розглядав її як основний елемент, безпосередньо необхідний для руху та становлення світу. Анаксімандр також розвинув поняття еволюції, стверджуючи, що з апейрону виникають різноманітні елементи через розподіл і взаємодію супротивних якостей.
- - - - Ямвліх (245–325)
        
        Прокл (412–485)
        
        Дамасцій (462–538)
        
        Симплікій (490–560)
        
        Провл (480–524)
        
        Філопон (490–570)
        
        1 more item...