Дитина легко відволікаються, їм важко концентрувати увагу, зосередитись і продовжувати виконувати завдання.
Вони можуть неуважно слухати вказівки, пропускати важливі деталі та не закінчувати почате.
Можуть бути замріяними та повністю заглибленими у свої думки.
Вони можуть здаватися забудькуватими, бо часто гублять свої речі.
Можуть здаватися неслухняними та неспокійними.
Вони часто нудьгують та можуть мати проблеми з посидючістю чи зберіганням тиші.
Такі діти можуть поспішати і робити необережні помилки.
Вони можуть вставати, стрибати або бігати, коли для цього не час, а тому відволікати інших, хоч і без такого умислу.

Дитина здатна втручатися в розмови дорослих, перебивати співрозмовника, брати чужі речі без дозволу, неадекватно вести себе в суспільстві.
Виникають труднощі при спілкуванні з однолітками, нерідко проявляється агресивність, виникають конфлікти.
Дитина не може адекватно аналізувати свої вчинки і передбачати їх наслідки.
У подальшому (частіше в підлітковому віці) це може спровокувати асоціальну поведінку.

Дитина живе «тут і тепер», а якщо під час уроку «тут і тепер» не цікаво, то вона організовує собі альтернативне заняття: може підвестися та кудись піти або почати спілкуватися з однокласником на іншому кінці класу

Дитина не дослуховує або не дочитує завдання від початку до кінця, тому весь час робить помилки, хоча часто має високі інтелектуальні здібності

Більша потреба в русі, неможливість просидіти весь урок на стільці

Неможливість концентруватися на тому, що дитині нецікаво: вдома вона може складати конструктор годинами, проте в школі уваги майже немає через рутинні завдання

Дитині важко відтерміновувати задоволення, оскільки результат потрібен одразу, а тому їй важко вчитися, наприклад, каліграфії чи математики, бо це робота на довгу перспективу

Емоційна недорозвиненість (імпульсивность).
Це вирішальний чинник у встановленні діагнозу й та риса, за яку найбільше засуджують людей із ГРДУ, адже вона обумовлює те, що вони можуть діяти без свідомого контролю під впливом обставин чи емоцій.

Надмірна моторна активность.
Така дитина постійно в русі, який, на перший погляд, її не втомлює, але може дратувати інших

Порушеннях уваги.
Дитина не має фізіологічної можливості втримати увагу, щоби завершити розпочату справу. У цьому випадку говорити дитині зібратися й зосередитися – некоректно. Це те саме, що сказати “просто придивися” людині з порушенням зору

Люди з гіперактивністю дуже “незручні” в колективі, тому часто трапляється так, що вони можуть залишитися в комунікаційному вакуумі чи стати об’єктами жартів та насмішок.
Засудження та нерозуміння з боку колективу й суспільства призводить до того, що подібні проблеми для людей зі ГРДУ у дорослому віці стають радше правилом, аніж винятком

У багатьох дітей із синдромом виникають труднощі під час занять, що потребують концентрації уваги і самоконтролю.
Такі діти схильні до надмірних реакцій на зміни в довкіллі.
І вдома, і в школі вони найкраще діють у структурованому, добре знайомому їм оточенні.
Коли правила поведінки і вимоги до дітей чіткі і незмінні, коли малята заздалегідь знають, якими будуть наслідки їхніх дій, а дорослі неухильно додержуються своєї політики, діти отримують надійний порівняльний еталон для своїх вчинків.
У таких умовах вони краще контролюють себе і краще вчаться.