Please enable JavaScript.

Coggle requires JavaScript to display documents.

Відображення структури особливостей розвитку відповідно до кожної з…

- - - - При обстеженні ротової порожнини виявляється, що у тих випадках, коли паралізований м’яз язика, язик стоншений, іноді відзначається синюшність, нерідко покреслений ділянками блідого кольору (атрофія), у випадках виражених атрофій видно фасцикуляції.
        
        При млявому паралічі м’якого піднебіння відмічається його блідість, воно звисає у ротову порожнину, нерідко торкаючись маленьким язичком кореня язика.
        
        У всіх хворих з бульбарною дизартрією порушується мовленнєва артикуляція, а отже, страждає фонетичне оформлення мовлення, у той же час граматична будова і можливості використання словника в повному обсязі не змінюються.
        Мовлення таких хворих звучить як невиразне, змазане, нерозбірливе, є важким для сприйняття слухачами.
        При ізольованому млявому парезі м’язів голосових складок порушується вимовляння приголосних звуків. Їхнє протиставлення за принципом глухості – дзвінкості послаблюється, а іноді зникає зовсім.
        приголосні звуки протиставляються за ознакою: глухий – дзвінкий, твердий – м’який, а також за місцем і способом утворення: щілинні, смичні, африкати і вібранти. Звук «л» втрачає смичку і напруження спинки язика.
        Ізольований парез м’язів кінчика язика робить неможливим вимовляння звуку «р» - найскладнішого вібранта.
        Як «л», так і «р», у випадку парезу, стають щілинними.
        У випадку переважання парезу у м’язах кореня язика спостерігаються переважно порушення артикуляції задньоязичних звуків (наприклад, замість «катушка» - «татушка»). Вибухові задньоязичні звуки вимовляються як щілинний задньоязичний звук.
        Оскільки артикуляція м’яких звуків потребує менш диференційованої іннервації м’язів язика, ніж артикуляція твердих, то при млявому паралічі м’язів язика м’які звуки порушуються менше за тверді.
        
        При паралічі м’язів кореня язика виникає компенсаторне напруження м’язів гортані і щілинний звук набуває верхньо- і нижньогортанного відтінку.
        Оглушення дзвінких, перетворення вибухових у щілинні і неможливість утворення круглої щілини призводить до того, що різноманітні передньоязичні звуки української мови починають вимовлятися однотипно, як однаковий глухий плоско-щілинний звук.
        Параліч кругового м’язу рота і губних м’язів призводить до порушення вимовляння вибухових звуків та африкат.
        Притаманна українським щілинним звукам кругла форма щілини при паралічі цих м’язів зникає, і вибухові звуки та африкати перетворюються на плоско-щілинні.
        Порушення вимови голосних звуків. Як відомо, голосні звуки протиставляються за рядом, висотою і огубленістю. Млявий параліч артикуляторних м’язів не дозволяє протиставляти голосні звуки за цими ознаками. Всі вони починають воліти до одного звуку, типу ненаголошеного голосного «а» чи «о».
        При парезі м’язів голосових складок, кореня язика і м’якого піднебіння до артикуляції дзвінких звуків підключається вся решта мускулатури мовленнєвого апарату. Замість відкритої назалізації при вимовляння звуків виникає закрита назалізація, внаслідок чого ці звуки втрачають носовий відтінок.
- - - - У деяких випадках псевдобульбарні розлади довільні рухи губ, щік, м’якого піднебіння і глотки контрастують з можливістю здійснювати складні емоційні виразні рухи.
        Зміна тонусу м’язів може впливати на функцію ковтання.
        При обстеженні ротової порожнини можна бачити, що язик напружений, його спинка заокруглена, всією своєю масою він підтягнутий назад і закриває собою вхід до глотки. Всі рухи язика, як пасивні, так і активні, утруднені. При спробі висунути язика вперед він лягає на нижню губу і не просувається, а опускається всією масою до підборіддя, проте кінчик язика не загинається донизу і не торкається шкіри підборіддя.
        Оскільки м’яз язика скорочений у цілому, то уражений кінчик язика не здійснює ізольованих рухів, а отже, погано проглядається в масі язичного м’язу.
        
        Характерний для псевдобульбарного паралічу високий рівень безумовних рефлексів проявляється під час подразнення, наприклад, слизової глотки чи гортані (в процесі обстеження за допомогою шпателя).
        При спастичному паралічі м’язів гортані голові складки напружені, щільно стикаються одна з одною, тому виникають додаткові шуми-тертя.
        Суттєво змінюються при псевдобульбарній дизартрії резонаторні властивості глотки і ротової порожнини. Перш за все відзначається відсутність динамічності.
        У ротовій порожнині спастично скорочений м’яз язика. Носовий тембр голосу характеризує вимову голосних і артикуляцію найбільш складних приголосних.
        Зменшення обсягу і сили скорочень спастичних м’язів язика та інших м’язів мовленнєвого периферичного апарату суттєво змінює артикуляцію практично всіх звуків мовлення.
        Неможливість здійснювати ізольовані точні рухи кінчиком язика викликає втрату вібруючого характеру та дзвінкості звуку «р».
        
        Твердий «л» пом’якшується, оскільки активний прогин спинки язика донизу неможливий (язик лежить у порожнині рота «горбом»). У тих випадках, коли зникає при вимовлянні звуку «л» можливість підведення країв язика. Відсутня смичка підведеного кінчика язика з твердим піднебінням, звук «л», так же, як і «р», стає плоско щілинним, більш чи менш дзвінким звуком.
        Звуки «ш» та «ж» пом’якшуються. Звуки «ц» та «ч» нерідко замінюються щілинним компонентом
        Смичні звуки «п», «б», «к» та інші частіше, ніж інші приголосні звуки, зберігають фонологічні протиставлення, але також замінюються щілинними («дочка» - «тощка»).
        Перш за все, у всіх випадках вибірково страждають найскладніші і диференційовані за своїми артикуляційними укладами звуки «р», «л», «ш», «ц», «ч». Зміщення спастичного язика назад викликає акустичний ефект «росо дикимі» назад приголосних звуків, особливо передньоязичних «р», «л» і задньоязичних «х», «к».
        Голосні звуки є перш за все ефектом ротового та глоткового резонансу.
        Спастичний язик суттєво змінює свою форму (лежить комком у ротовій порожнині), а також зсунутий у задній відділ порожнини рота. Його стан при псевдобульбарній дизартрії є інертним, через що резонаторні властивості порожнини рота різко погіршені. Це позначається на вимовлянні голосних звуків, особливо «і» та «е» (вони передні).
        
        Усі голосні, і голосні заднього ряду «у» та «о» і нейтральний «а», мають акустичний відтінок. Через спастичність м’язів голосових складок у деяких випадках відмічається одзвінченість голосних.
        Немовленнєва симптоматика при псевдобульбарній дизартрії
        При псевдобульбарній дизартрії може порушуватися функція ковтання. З цим явищем пов’язане потрапляння їжі в порожнину носа і через зниження частоти ковтальних рухів і відсутності довільного контролю за наповненням ротової порожнини слиною.
        Слинотеча може спостерігатися як у процесі мовлення, так і при письмі, а також у спокої і особливо при хвилюванні.
        У людини зі спастичним паралічем міміка збіднена, часто відображує вираз застиглих мімічних рухів – посмішки чи, навпаки, невдоволеного виразу обличчя.
        У таких хворих спостерігаються мимовільні сміх та плач.
        Усі рухи уповільнені, мають малий обсяг, у зв’язку з чим і темп мовлення вповільнений.
- - - - Порушення невербального характеру. В осіб з ураженням мозочка відмічається гіпотонія м’язів під час спокою та під час руху.
        При ходінні характерне не розгинання колін, порушення рівноваги, порушення росонації рухів (руки рук не координують з рухами ніг). Хода хитка.
- - - - Тонічні спазми і гіперкінези можуть поширюватися й на дихальну мускулатуру, м’язи гортані, викликаючи виражені розлади голосоутворення та мовленнєвого дихання.
        Нерідко гіперкінези ведуть до насильницького розкриття рота, викидання язика вперед. У цій позі пацієнт може іноді «застигнути» на деякий час. У цій ситуації відсутня можливість говорити. Такий гіперкінез тяжко переноситься хворими.
        Гіперкінези м’язів діафрагми і міжреберних м’язів призводять до мимовільних зупинок у мовленні, виникненню насильницьких стогонів, вигуків.
        Тонічні спазми м’язів чи, навпаки, різке зниження їхнього тонусу можуть повністю виключати вібрацію голосових складок, а отже, в ці моменти дзвінкі приголосні замінюються глухими, котрі не потребують участі голосу.
        
        Мовленнєвий потік характеризується уривчастістю. У пацієнтів спостерігаються розлади темпу мовлення: то пришвидшення (одні склади вимовляються швидко), то його сповільнення (інші склади розтягаються, проковтуються).
        Артикуляція звуків (голосних та приголосних) може бути нерозбірливою, змазаною, в одних випадках, в інших – вона досить розбірлива поряд з різкими порушеннями мовленнєвої просодії.
        Порушується модуляція голосу, виразність мовлення, змінюється голос
        Просодичні розлади мовлення поєднуються з атаксією мовленнєвого дихання. Респіраторний тремор, що виявляється, зумовлює поштовхоподібний характер мовлення і спостерігається при всіх видах довільного дихання, яке слугує цілям голосоутворення.
        Голос слабкий, глухий, невизначеного тембру, дзвінкість його коливається.
- - - - Еферентна форма коркової дизартрії виникає при ураженні області передньої центральної звивини, де представлена іннервація артикуляційної мускулатури. Відмічається ізольоване порушення артикуляторних рухів.
        
        Аферентна форма коркової дизартрії виникає при ураженні постцентральних областей кори великих півкуль. У дорослих геміпаретична дизартрія буває, головним чином, при пухлинах мозку. Така дизартрія у дорослих може бути практично компенсована після видалення пухлини.