Please enable JavaScript.
Coggle requires JavaScript to display documents.
Недоліки оптичної системи ока - Coggle Diagram
Недоліки оптичної системи ока
Оптика
(англ. optics) — розділ фізики, в межах якого вивчається природа оптичного випромінювання (світла), досліджуються процеси випромінювання світла, його поширення в різноманітних середовищах і взаємодії з речовиною.
Структура ока:
Рогівка
: Це прозора зовнішня частина ока, яка захищає передню частину ока і пропускає світло в середину.
Руйнівна камера
(передня і задня камери): Руйнівна камера наповнена розсіяним світлом і складається з передньої камери, розташованої між рогівкою і радужною оболонкою, та задньої камери, яка розташована між радужною оболонкою і стеклоподібним тілом.
Радужка
: Це колірна частина ока, розташована позаду рогівки. Радужка контролює розмір зіниці, що регулює кількість світла, яке потрапляє в око.
Зіниця
: Це чорний круглий отвір в центрі радужки. Зіниця розширюється і стискається, щоб контролювати кількість світла, що потрапляє в око.
Сосудиста оболонка
: Це середня шарова структура ока, яка містить кровоносні судини, що живлять око.
Сітківка
: Це тонка і світлочутлива шарова структура, розташована на задній частині ока. Вона містить фоторецептори - конуси і палички, які реагують на світло і генерують нервові сигнали, які передаються до мозку через зоровий нерв.
Зоровий нерв
: Це великий нерв, який переносить інформацію від сітківки до мозку для обробки і сприйняття зорової інформації.
Склоподібне тіло
: Це прозора гелеподіб
на речовина, яка заповнює задню частину ока і допомагає зберігати форму ока.
Чому ми бачимо?
Основний принцип полягає в тому, що світло відбивається від об'єктів навколо нас і потрапляє в наші очі. Очі виконують роль оптичної системи, яка збирає світло і фокусує його на спеціалізованій структурі внутрішньої частини ока, яка називається сітківка.
Світло проходить через передні структури ока, такі як рогівка і стеклоподібне тіло. Потім воно проходить крізь зіницю (розширюється або стискається залежно від освітлення) і фокусується лінзою на сітківці. Сітківка містить спеціальні світлочутливі клітини, відомі як фоторецептори (конуси і палички), які реагують на світло і генерують нервові сигнали.
Сформовані нервові сигнали відправляються через зоровий нерв до візуальних частин мозку, де вони обробляються і перетворюються на сприйняття зображення. Мозок інтерпретує ці нервові сигнали і створює візуальне сприйняття того, що ми бачимо.
Дефекти рефракції:
Це включає такі проблеми, як короткозорість (міопія), далекозорість (гіперметропія) та астигматизм. У короткозорих людей зображення у віддалі розмите, а у далекозорих - близьке зображення. Астигматизм викликає спотворення зображення через неправильну форму рогівки або очного оболонці.
Проблеми з адаптацією до зміни освітлення:
Перехід від яскравого освітлення до темряви або навпаки може зайняти певний час, під час якого очі потребують перестройки, щоб адаптуватися до нових умов.
Візуальні ілюзії
: Оптична система ока може спричиняти різні візуальні ілюзії, такі як оптичні ілюзії, коли мозок сприймає образи зі спотвореннями або неправильно оцінює відстані та розміри.
Сліпа пляма:
У сітківці є область, де немає фоторецепторів, оскільки там проходить зоровий нерв. Ця область називається сліпою плямою, і вона не сприймає світло. Зазвичай мозок заповнює цю пропуск у сприйнятті, щоб ми не помічали відсутності інформації.
Перешкоди на шляху світла
: Лінза ока може стати помутнілою або затемненою з часом, спричиняючи проблеми зі зором. Це може відбуватися внаслідок старіння, захворювань оче
https://youtu.be/9gKsrY5cOWs
https://youtu.be/qWPw0h4KPLQ
