Please enable JavaScript.
Coggle requires JavaScript to display documents.
Китай основні дати і поняття. - Coggle Diagram
Китай основні дати і поняття.
Повоєнне реформування держави. Проголошення КНР
Упродовж 1931–1945 рр. обидві політичні
сили країни виступали формально єдиним фронтом проти японських загарбників.
До 1949 р. Народно-
визвольна армія Китаю (НВАК) — армія комуністів — зайняла більшу частину
території країни.
Водночас у Пекіні лідер комуністів Мао Цзедун у жовтні 1949 р. проголосив
Китайську Народну Республіку (КНР).
Соціально-економічні експерименти китайських комуністів. «Великий стрибок»
Зовнішня політика Китаю на початку 1950-х років ознаменувалась участю
в Корейській війні проти сил Організації Об’єднаних Націй на чолі із США.
Успіхи першої п’ятирічки спонукали Мао Цзедуна запланувати в другій
п’ятирічці (1958–1962) «великий стрибок».
Однією з основних складових політики «великого стрибка» (1958–1960)
стала «боротьба за сталь».
КПК почала втілювати в
життя перший п’ятирічний план (1953–1958).
На початку 1950-х років китайські комуністи взялися за масштабні економічні та соціальні перетворення, копіюючи досвід СРСР.
Як наслідок, до весни 1959 р. запаси зерна вичерпалися. У країні
розпочався голод, жертвами якого стали майже 45 млн осіб.
Трансформаційні процеси в Китаї на межі ХХ–ХХІ ст.
Навесні 1989 р. на площі Тяньаньмень у
Пекіні пройшли акції протесту китайських студентів, які підтримали в інших
містах країни.
Наприкінці 1970-х років Китай реформував економіку й почав залучати до
країни іноземний капітал, насамперед китайців, які проживали за кордоном.
Після смерті Мао Цзедуна в Китаї розпочалися економічні реформи, які
сприяли розвитку підприємництва та залученню іноземних інвестицій, підвищенню рівня життя населення, зокрема міського.
Наприкінці 1980-х років у результаті внутріпартійної боротьби в КПК реформи були частково скасовані й
відбулася спроба повернення до жорсткої централізованої економіки, а також
обмеження демократичних свобод.
Нинішнє керівництво Китаю, очолюване Сі Цзіньпіном, яке прийшло до
влади в 2013 р., розробило програму, що передбачає «відродження китайської
нації».
У 2018 р. Всекитайські збори народних представників (найвищий законодавчий орган країни) зняли обмеження терміну перебування на посаді президента, завдяки чому Сі Цзіньпін зможе обіймати цю посаду довічно.
Китай визнав незалежність України в 1991 р., а на початку наступного року
держави встановили дипломатичні відносини. Між Україною та Китаєм
укладено договори щодо співпраці в економічній та соціальній сферах.
Крім
економічних інтересів, Україна й КНР розвивають співпрацю у виробничій, науково-технічній та науково-освітній сферах. Налагоджений обмін студентами між українськими та китайськими університетами.
«Культурна революція»
«Культурна революція» закінчилася в 1976 р. зі смертю Мао Цзедуна.
У середині 1960-х років Мао Цзедун звинуватив інтелігенцію в обуржуазненні, у бюрократизації за радянським зразком і розпочав «велику пролетарську культурну революцію» (1966–1976).
З них були сформовані загони хунвейбінів («червоних вартових») чисельністю до 20 млн осіб.
Також терор украй негативно позначився на
освіті й культурному житті Китаю
Рух хунвейбінів невдовзі перетворився на полювання на людей, стали масовими тортури й убивства. Загинули мільйони людей.
Культ особи Мао Цзедуна
Мао Цзедуна досі вважають
героєм громадянської війни та війни з японцями, сильним правителем і харизматичною особистістю.
Наближені до Мао Цзедуна партійні чиновники формували культ особи,
оголосивши про появу особливої комуністичної ідеології — маоїзму. Охочих
зробити собі на цьому кар’єру не бракувало: з’являлися панегірики в газетах
і журналах, створювалися книжки, картини, симфонії та балети, споруджувалися численні прижиттєві пам’ятники.
Одним з важливих чинників «культурної революції» був культ особи Мао
Цзедуна. Як і в Радянському Союзі за керівництва Сталіна, уся влада зосереджувалася в руках однієї людини.