Please enable JavaScript.

Coggle requires JavaScript to display documents.

Гайдамаки та національно-визвольні повстання - Coggle Diagram

- - - - Верлан надихнув на боротьбу нові загони гайдамаків. Щоб їх приборкати, шляхта почала чинити розправи. Про- те народний рух не припинявся. Зрештою польські війська вдалися до тактики «поділяй і володарюй». Вони залучили на свій бік одного з ватажків гайдамаків Саву Чалого, який завзято нищив своїх колишніх побратимів. Однак запорож- ці невдовзі вбили зрадника.
      - Новий спалах гайдамацького руху відбувся навесні 1750 р. За своїм розмахом він перевершив попередній. Брац- лавщина, Київщина, Волинь, Поділля були позбавлені шля- хетського панування. Проте звільнення від шляхти, оренда- рів (переважно євреїв), а також католицького та унійного духовенства не супроводжувалося встановленням козацького порядку, відновленням Української козацької держави.
      - Розуміючи, що події набирають негативних для Росії наслідків, імперський уряд увів свої війська та жорстоко приборкав повстання.
      - У 1761 р. російські, польські та турецькі війська про- вели спільну операцію в прикордонні та розгромили осе- редок гайдамацького руху на землях, де сходилися кордони трьох держав. Проте остаточно гайдамацький рух приду- шити не вдалося.
- - - - Правлячі кола Речі Посполитої, Російської та Осман- ської імперій сприйняли виступ як «бунт черні» і доклали зусиль для його придушення.
      - Підготовка до повстання розпочалася в лютому 1768 р. Повсталі зібралися в урочищі Холодний Яр неподалік Мотронинського монастиря, де місцевий настоятель Мель хиседек Значко-Яворський, ревний поборник православ'я, освятив зброю повстанців для боротьби проти шляхти й на- чебто дав їм «золоту грамоту» від Катерини II. Достеменно невідомо, чи діяв настоятель самостійно, виходячи зі своїх переконань, чи за вказівкою російських можновладців, які готували поділ Речі Посполитої. Повстання очолив Максим Залізняк.
      - Повстанці виступили 6 червня 1768 р. Їхній шлях проліг через Жаботин, Смілу, Черкаси, Корсунь, Канів, Богуслав, Лисянку. Кінцевою метою походу була Умань важливий торговельний і культурний центр, опора поль- ського панування на Правобережжі. У міру просування повстанців їхня кількість швидко зростала. Вони нищили шляхту, орендарів, католицьке й унійне духовенство.
      - Повстання швидко охопило Київське, Брацлавське, південь Волинського та схід Подільського воеводств. Його рушійною силою стали ватаги гайдамаків, надвірні козаки, частково селяни й міщани.
      - Коліївщина відрізнялася від попередніх повстань гайдамаків. Вістря боротьби було спрямоване проти поль- ського панування, католицької церкви, утисків орендарів та соціального гноблення з боку шляхти.
      - Метою боротьби проголошувалося створення порядків, де не було б «панів і підданих, а всі користувалися б ко- зацькими вольностями», «аби очистити Вкраїну так, як
      - і раніше було». Повстанці заявили полякам: «Все одно Гетьманщина буде, не встоїтесь!». Свое військо повстанці називали Військом Запорозьким.
        
        20 червня 1768 р. повсталі з'явилися в околицях Умані. За допомогою сотника Івана Гонти, який із надвірними козаками перейшов на бік повсталих, наступного дня М. Залізняк захопив місто.
        
        Дії повсталих в Умані вирізнялися нечуваною жорсто- кістю. Було зруйновано костьол, єзуїтську школу, монастир Василіянського ордену, шляхетські палаци; загинуло щонайменше 2 тис. осіб, переважно поляків та євреїв. Повстання поширилося на інші райони краю. Тут повстанці встановлювали народне самоврядування. Землі шляхти розподілялися між селянами, скасовувалися повинності. М. Залізняка було обрано гетьманом, а I. Гонту уманським полковником
        
        М. Залізняк відправляв у всі регіони Української козацької держави невеликі загони, що мали піднімати народ на боротьбу й поширювати звернення до народу - «універсали».
        
        У той час як розгорталося повстання, російські війська підійшли до Умані. Командувач російських підрозділів полковник М. Гур'єв заявив про свою прихильність до повстанців і запросив М. Залізняка, І. Гонту та іншу стар- шину на бенкет, під час якого ватажків руху підступно заарештували. Загони повсталих, залишившись без провід ників, були розгромлені російськими військами. Незважа- ючи на це, народні виступи тривали й наступного року.
  - - - Відновлення панщини, збільшення повинностей та переслідування православних зумовили часті селянські повстання на Правобережжі. Шляхта називала повсталих селян гайдамаками, тобто свавільниками, бунтівниками. Повстанці-гайдамаки мріяли про відновлення козацького ладу й устрою на Правобережжі. Тому і проголошували себе полковниками і гетьманами та починали творити козацьке військо і козацький суспільний лад. Інколи селянам допомагали запорожці, які мали кращий військовий досвід та озброєння. Гайдамаки руйнували маєтки землевласників, знищували документи на власність тощо, але їхні повстання були розрізненими й неорганізованими: то в одному місці селяни візьмуться за зброю, то в іншому, тож гайдамаки раз по раз зазнавали поразок.
      - У 1768 році польський король Станіслав II Август Понятовський під тиском Російської імперії зрівняв у правах православних, протестантів та католиків. Тоді римо-католицька шляхта об'єдналася в містечку Бар (нині Вінницька область) у конфедерацію, щоб примусити короля відмовитися від свого рішення. Так утворилася Барська конфедерація 1768 року. Конфедерати здійснювали погроми в селах та містах, руйнували православні святині. На допомогу королю прийшли російські війська.
        
        Трактат про урівняння католиків, православних та протестантів в правах, відомий як "Гадяцький договір", був підписаний між Російською Імперією і Польсько-Литовською Королівством в 1768 році під час конфедерації Бару.
        
        Російська імперія намагалася використати цей трактат для зміцнення свого впливу на Польщу, яка перебувала в складі Польсько-Литовської Королівства. У той час у Польщі шляхта, яка складалася зі знаті та дворянства, мала велику владу та привілеї, а євреї та нещодавно урядово прийняті греко-католики були обмежені в своїх правах.
        
        Трактат передбачав урівняння прав усіх релігійних та етнічних груп, що спричинило обурення серед шляхти, яка боялася втратити свої привілеї та владу. Шляхта бачила в цьому трактаті загрозу своїй владі та польській національній ідентичності, а також сприймала його як втручання вноземної держави у справи Польщі. Це призвело до вибуху повстання під проводом Барської конфедерації, яке тривало з 1768 до 1772 року та призвело до поділу Польщі між Російською Імперією, Пруссією та Австро-Угорською імперією.
      - Населення сприйняло появу російського війська як сигнал до дії. В травні 1768 року на Великдень з ритуалу «освячення ножів» у Холодному Яру, поблизу колишньої гетьманської столиці Чигирина розпочалася Коліївщина (від слова «колоти»)
      - велике гайдамацьке повстання.
      - Символічно, що в цьому урочищі в 1919–1921 роках перебував штаб Холодноярської республіки, яка виборювала волю під знаменами незалежності України. Підтримане місцевим населенням, повстання за незначний проміжок часу з Київщини поширилося на Брацлавщину, Поділля і Волинь. На звільнених землях запроваджували козацько- селянське самоврядування. Повстанці проголосили гетьманом запорожця Максима Залізняка, а іншого лідера Івана Гонту Уманським полковником. Бойовими побратимами та очільниками гайдамацького руху також були Семен Неживий, Микита Швачка, Іван Бондаренко. Повстання король придушив за допомогою військ Катерини II. Окремі загони продовжили боротьбу до кінця XVIII століття.