Please enable JavaScript.
Coggle requires JavaScript to display documents.
Індія після Другої світової війни - Coggle Diagram
Індія після Другої світової війни
Утворення Республіки Індія та Пакистану
15 серпня 1947 р. Акт набув чинності й на політичній карті світу з’явилися
дві нові держави: Індія та Пакистан. Обидві держави належали до Британської
співдружності націй, що об’єднувала Велику Британію та її колишні колонії.
Законопроект був схвалений британським парламентом, двома найбільшими партіями Індії й 18 липня «Акт про незалежність Індії» підписав король Великої Британії Георг VI.
На початку 1949 р. від рук фанатика загинув Махатма Ганді.Установлення кордону між Індією та Пакистаном стало «міною сповільненої дії»: мусульманське населення одного з князівств (теперішній індійський
штат Джамму й Кашмір) лише на четвертий день дізналося, що вони стали громадянами не мусульманського Пакистану, а індуїстської Індії, бо так вирішив магараджа (князь).
У лютому 1946 р. в Бомбеї повстали моряки-індійці, що вкрай насторожило
лейбористський уряд Британії. Команда корабля «Тальвар» («Меч») відмовилася виконувати накази англійського командування. Виступ моряків підтримало населення. Проти демонстрантів застосували зброю: майже 300 осіб було вбито, 1700 осіб поранено.
На початку липня 1947 р. був оприлюднений законопроект «Про передання влади в Індії»,
який журналісти назвали «планом
Маунтбеттена» (за прізвищем нового віце-короля Індії).
Восени 1949 р. було ухвалено конституцію Індії, а в січні наступного року
країну проголосили республікою.
Індія за часів правління І. Ганді
У червні 1984 р. І. Ганді віддала наказ армійським підрозділам увійти до Золотого храму. Загинула майже тисяча осіб, зокрема й лідери
терористів.
За декілька місяців, наприкінці жовтня 1984 р., Індіру Ганді вбили
двоє сикхів з її особистої охорони. Прем’єр-міністром і лідером ІНК став її син
Раджив Ганді.
На початку 1980 р. І. Ганді повернулася до влади. У внутрішній політиці вона
зіткнулася з релігійними й етнічними конфліктами. Лідери терористичної групи
разом зі своїми прибічниками захопили святиню сикхської релігії — Золотий
храм у м. Амрітсарі.
Під час виборів 1972 р. її партія домоглася значної переваги. Однак війна,
хоча й короткочасна, спустошила державну скарбницю. Чимало програм уряду,
зокрема й програма боротьби зі злиднями, залишилися без фінансування.
У 1972 р. було підписано індо-пакистанську мирну угоду. Завдяки перемозі Індії у війні зріс престиж уряду І. Ганді.
Індія на межі ХХ–ХХІ ст.
У липні 1972 р. керівники Індії та Пакистану підписали
угоду, за якою домовилися надалі врегульовувати розбіжності на двосторонніх
переговорах.
Було сформовано спільну комісію, і в грудні 1988 р. прем’єр-міністри обох країн уклали
пакт про ненапад і підписали угоди про культурний обмін і співпрацю в галузі
цивільної авіації.
Наприкінці 90-х років ХХ ст. переговори про статус Джамми й Кашміру відновилися
Україно-індійські дипломатичні відносини встановлено в 1992 р. Активно розвиваються науково-технічне співробітництво, торговельно-економічні
зв’язки.
У 80-і роки ХХ ст. відносини між ними знову погіршилися через події в
Афганістані.
Внутрішня політика й зовнішньополітичний курс Дж. Неру
У жовтні 1962 р. поодинокі порушення кордону
переросли у вторгнення китайської армії до гірських областей Індії. Індійська
армія зазнала поразки, а війська КНР окупували частину території країни.
У 1954 р. Індія й Китай підписали угоду про
торгівлю та відносини між тибетськими районами обох країн. Тут уперше було
зафіксовано п’ять принципів мирних відносин («панча шила» — п’ять чеснот).
У грудні 1961 р. індійські війська звільнили колонію Гоа на заході Індії від
португальських колонізаторів. На початку 1960-х років погіршились індійськокитайські відносини.
. У квітні 1965 р.
в районі Кашміру розпочалися прикордонні сутички, які у вересні переросли
в справжні бої з використанням найновішої військової техніки. Радянський
Союз, основний постачальник зброї для обох сторін, виступив посередником у
досягненні миру.
Упродовж ХХ ст., за винятком коротких періодів у 1970-х і 1980-х роках і декількох
місяців у 1996 р., влада в Індії належала представникам династії Неру–Ганді.