Please enable JavaScript.
Coggle requires JavaScript to display documents.
Формування «театру абсурду» як явища театрального авангарду в 1950-1960-х…
Формування «театру абсурду» як явища театрального авангарду в 1950-1960-х рр., його провідні ознаки. Огляд здобутків митців.
Жанрові новаціі :
Постмодернізм — загальна назва окреслених останніми десятиліттями ХХ--п.ХХІ ст. тенденцій у мистецтві, головними рисами яких є показ задушливої атмосфери, показ зруйнованої свідомості, показ деформованої дійсності
КОЛА́Ж – технічний прийом в образотворчому мистецтві, що полягає у наклеюванні на будь-яку основу відмінного від неї матеріалу у вигляді абстрактної, асоціативної або сюжетної композицій
Інсталяція — це художня техніка, яка використовує тривимірні об'єкти, призначені для зміни сприйняття простору людиною.
-
Огляд здобутків митців
Завоювання «театром абсурду» світової сцени, спочатку скандальне, а потім тріумфальне, забезпечило Семюелю Беккету (1906—1989) славу класика XX століття.
У наступній п’єсі «Носороги» письменник створює гротескне зображення будь-якого різновиду фанатизму, який позбавляє людину здатності жити поза стадом.
Постановка драми Ежена Йонеско (1912—1994) «Голомоза співачка» у 1950 році вважається датою виникнення «театру абсурду».
П’єса «У чеканні Годо» була визнана одним із шедеврів «театру абсурду». Цю п’єсу можна вважати відгуком на цілком конкретні події: Беккет під час війни разом із дружиною брав участь у французькому Опорі та переховувався від нацистів. Мотив чекання, нескінченні розмови у вимушеному усамітненні стали змістом драматичного твору, у якому Беккет поступово відкинув всі конкретні деталі.
Проблема людини, яка втратила себе або ж поривається стати іншою, виглядати інакше, жити по-іншому, проходить крізь усю творчість швейцарського письменника Макса Фріша (1911—1991). Цій темі присвячений і перший серйозний твір Фріша для театру — п’єса «Санта Крус».