Please enable JavaScript.
Coggle requires JavaScript to display documents.
Декларація про державний суверенітет України. Проголошення незалежності …
Декларація про державний суверенітет України. Проголошення незалежності
України. Розпад СРСР
Вплив «гласності» на українське суспільство.
У роки «перебудови»
«гласність» стала важливою складовою процесу змін. Вона знайшла свій вияв у бурхливому
розквіті публіцистики, поверненні забутих імен, висвітленні «білих плям» історії тощо. Усе
це радикально вплинуло на свідомість населення, стало поштовхом до боротьби за свободу, демократію і незалежність. Суспільство стрімко політизувалося.
«Гласність» призвела до нової хвилі десталінізації. Те, що не було завершено за часів М. Хрущова, продовжили в другій половині 1980-х рр. Суспільство повернулося до критики Й. Сталіна й сталінізму. Із 1988 р. почалася нова хвиля реабілітацій. За рік було реабілітовано 59 тис. осіб. В Україну повернулися 300 політв’язнів. Зрештою була скасована цензура.
Відродження національно-визвольних процесів.
У червні 1988 р. ХІХ
парт.конференці прийняла рішення про кардильнальне реформування політичної системи. Проголошена раніше політика гласності прискорила процеси десталінізації, масовій реабілітації жертв репресій. Основи тоталітарного режиму підривало й ліквідація ст.6
Конституції СРСР, в якій ішлося про керівну роль КПРС.
Таким чином, перебудові процеси сприяли зростанню політичної активності, відродженню національної свідомості укр..народу. Ці явища та нові заходи влади посилили активність українства.
Поява та поширення неформальних об’єднань (неформальні, бо не під контролем КПРС).
• у серпні 1987 р. розпочав роботу Український культурологічний клуб;
• у 1988 р. постала Українську Гельсінську спілку (на основі колишньої УГГ) – перша неформальна організація республіканського масштабу, яку очолив Л. Лук’яненко;
Зміни в політичному керівництві УРСР.
На відміну від Москви, де політичні процеси в
перші роки «перебудови» відбувалися більш інтенсивно, в Україні продовжував панувати «застій». Це пов’язували з ім’ям першого секретаря ЦК КПУ В. Щербицького – найбільшого «непідтримувача» перебудовчих змін і консерватора українського застою.
28 вересня 1989 р. було звільнено з посади першого секретаря ЦК КПУ В. Щербицького, який був гальмом перебудови в Україні. На цю посаду було обрано Володимира Івашка
(1989-90рр.).
Формування багатопартійності.
Цьому сприяли політичні реформи часів перебудови, а особливо – скасування ст.6 Конституції про монополію компартії. У 1989-1990 рр. в Україні
почали активно формуватися й реєструватися партії:
• Українська національна партія, об’єднання «Державна самостійність України» (націонал-
радикальні);
• Українська республіканська партія (створена на базі УГС, центристська, голова Л. Лук’яненко);
• Демократична партія України (центристська, за незалежність України, голова Ю. Бадзьо);
• Партія зелених України (за «екологічне солідарне суспільство», голова Ю. Щербак);
• Соціал-демократичні партії, що виступали за розширення повноважень України в межах СРСР та інші.
Ухвалення Декларації про державний суверенітет.
Передумова: так званий «парад суверенітетів» у республіках, що входили до СРСР (на той час про свій суверенітет уже заявили Естонія, Литва, Латвія, Азербайджан, Грузія, Росія,
Узбекистан та Молдова).
Новий склад Верховної Ради УРСР 16 липня 1990 р. ухвалив Декларацію про державний суверенітет України. Цьому сприяли настрої широких народних мас, а також великодержавна політика центру, що грубо ігнорував інтереси союзних республік.
Зміст Декларації про Державний суверенітет України:
• найголовніше положення Декларації — державний суверенітет характеризувався як «верховенство, самостійність, повнота і неподільність влади республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах»;
• «Українська РСР самостійна у вирішенні будь-яких питань свого державного життя»;
• підкреслювалася необхідність проведення власної економічної політики, право на власні
банківську, податкову, фінансову, цінову системи, грошову одиницю;
Створення Автономної Республіки Крим (12 лютого 1991 р.).
У лютому 1991 р.
Верховна Рада УРСР пішла назустріч депутатам Кримської обласної ради і відновила Кримську автономію - АРСР (згодом АРК), що була скасована ще в 1945 р. Автономія мала територіальний характер, не враховувала інтересів кримськотатарського народу, який
повертався на історичну батьківщину.
Проведений 20 січня 1991 р. референдум став першим плебісцитом в історії СРСР. На загальне голосування було винесено питання: «Ви за відтворення Кримської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки як суб’єкта Союзу РСР і учасника Союзного
договору?».
Проросійські настрої підігрівалися з Москви. Це стало для України справжньою «бомбою
уповільненої дії».
Спроба державного перевороту в СРСР у серпні 1991 р. Акт проголошення
незалежності України.
В Україні представники НРУ(Руху) і новостворених демократичних партій виступили з пропозицією засудити заколот, а в разі захоплення влади ДКНС — закликати народ до непокори;
керівництво Верховної Ради УРСР вичікувало, фактично зайняло нейтральну позицію;
дії ДКНС підтримало керівництво КПУ (компартії України), Кримської автономної республіки. Уже 19 серпня ЦК КПУ розіслав на місця директиву про необхідність активної підтримки заколоту.
У цих умовах Верховна Рада УРСР 24 серпня 1991 р. прийняла історичний документ - "Акт проголошення незалежності України". Таким чином припинилося існування УРСР і
з'явилася незалежна держава - Україна.
30 серпня Постановою Президії Верховної Ради КПУ була заборонена.
Причини розпаду СРСР і його наслідки для державотворення в Україні.
Після спроби реакційних сил здійснити 19-21 серпня державний переворот врятування
СРСР виявилося неможливим. Причини:
глибока соціально-економічна криза, нездатність союзного керівництва її подолати;
зростання національної свідомості й активізації національно-визвольних рухів;
політика русифікації й асиміляції, унітарний характер СРСР, ігнорування національних
особливостей.
Незалежність України стала фактом, який визнавався всіма державами, що виникли на
теренах колишнього СРСР, а також іншими країнами світу;
Україна здобула незалежність мирним шляхом у ході масових антикомуністичних
виступів (революція);
більшість колишніх комуністів підтримала незалежність України, діяльність КПУ було
заборонено.
дискредитація КПРС і усієї союзної влади, втрата залишків авторитету після путчу 19-21
серпня 1991 р.;