Велика Британія в першій половині XIX століття була зацікавлена в тому, щоб "відкрити" китайський ринок та перетворити його на ринок збуту своїх товарів. ДІло полягало в тому, що неподалік від Китаю розташовується Індія, яка в ті часи була колонією Великої Британії. В Індії ростуть особливі рослини - опіумний мак, з якого можна легко виготовити наркотик - опіум. В Китаї, тим часом, вже давно існувала певна кульутра вживання опіуму. За допомогою цього наркотику чоловіки розслаблялися та "гарно" проводили час, це навіть вважалось звичаєм (в ті часи вживання наркотиків було нормою). Зважаючи на все це, Велика Британія швидко зрозуміла, що якщо вона буде використовувати Китай як ринок збуту опіуму, то вона буде отримувати надзвичайні прибутки. Згодом, через продажних китайських чиновників почались масові поставки опіуму до Китаю. Як і слідувало очікувати, опіум продався неймовірно добре, британці отримували гігантські прибутки, а тому це продовжувалось довго. Але негативні наслідки подібної торгівлі не забарилися. По-перше, через опіумну контрабанду відбувався відтік срібних грошей з Китаю, що призвело до знецінення юаню і, в свою чергу, призвело до підвищення податків та збідніння селян. По-дурге, практично вся китайська "нація" стала залежною від опіуму. Люди ставали неймовірно залежними від цього наркотику (бо його продавали у великих кількостях, а іноді віддавали безкоштовно), а тому були слабкі у фізичному та духовному плані, люди часто хворіли. Це стало справжньою трагедією для всього населення Китаю, і це потрібно було негайно вирішувати.
Зважаючи на національне напруження була негайна потреба у відмові купівлі опіуму. Одного разу, коли англійські контрабандисти припливли до Китаю. Місцевий митний комісар, по-перше, відмовився приймати товар англійців, арештував їх та знищив їх опіумний багаж (викинув в море). У відповідь британські кораблі обстріляли військові кораблі китайців. Ця подія стала привідом до початку Першої опіумної війни.
В 1842 році ВБ здобула перемогу, і за результатом Нанкінського мирного договору Китай мав виплачувати контрибуцію в розмірі 21 млн. долларів для покриття всіх витрат на проведення війни, а також Китай мав визнати право британців на безмитну торгівлю опіумом у всіх портах Китаю. Також Китай погодився передати ВБ острів Гонконг. Проте ні війна, ні договори не вирішували опіумної проблеми. Як і раніше, західні держави нашпиговували китайців опіумом, отримуючи із цього великий зиск.
Восени 1856 р. китайські чиновники заарештували команду й вантаж китайського корабля, що йшов під прапором Великої Британії з контрабандним опіумом. Після цього Велика Британія знову оголосила війну Китаю - почалася друга "опіумна" війна. Британська ескадра бомбардувала порт Гуанчжоу, а на початку 1857 року до неї приєдналися американські кораблі. Невдовзі у війну на стороні Англії вступила Франція. У 1860 році об'єднана англо-французька армія розгорнула сухопутні військові операції й у Північному Китаї; союзники захопили порт Таньцзінь. У вирішальній битві під Пекіном англо-французька артилерія розгромила маньчжурсько-монгольську кінноту. Англо-французький десант пограбував імператорський палац у Пекіні.