Трансплантація тканин та органів у людини, її перспективи

Трансплантація - це пересадка реципієнту органа або тканини, які були взяті з організму донора. Пересаджувані органи й тканини називають трансплантатами. Трансплантація виконується хірургічними методами.

Історія трансплантології

Основною проблемою трансплантації є подолання імунного бар'єру. Будь-які чужі органи й тканини імунна система організму розпізнає і починає атакувати, намагаючись знищити чужорідні клітини. Це стає причиною загибелі й відторгнення трансплантатів. Для попередження цього процесу лікарям доводиться пригнічувати в пацієнта роботу імунної системи за допомогою спеціальних препаратів.

Принципи біологічної етики

Трансплантація тканин і органів робить актуальною проблему біоетики-моральних аспектів застосування цих технологій. Основні принципи біоетики, яких бажано дотримуватися для недопущення етичних проблем, запропонували американські вчені Т. П. Бічамп і Дж. Ф. Чілдрес

Наукову трансплантологію започаткував метод судинних швів, який розробив у 1902 р. французький хірург Алексіс Каррель (1873-1944). Цей метод уможливив трансплантацію органів із збереженням кровообігу. Науковець став засновником експериментальної трансплантації життєво важливих органів й отримав Нобелівську премію з фізіології і медицини (1912).

Види трансплантації

  1. Аутотрансплантація. Реципієнт є донором для самого себе. Цей метод широко використовують у випадках пересадки шкіри (особливо у випадку опіків, коли шкіру з непошкоджених ділянок пересаджують на пошкоджені) та кісткового мозку.
  1. Ізотрансплантація. Донором стає людина, повністю ідентична за геномом до реципієнта. Це можливо коли донор і реципієнт є монозиготними близнюками.
  1. Аллотрансплантація. У ролі донора виступає людина з генотипом, відмінним від генотипу реципієнта. Цей варіант застосовується найчастіше, бо його найлегше реалізувати практично. Для подолання проблем з імунною системою підбирають трансплантати, найбільш схожі за набором антигенів на органи донора.
  1. Ксенотрансплантація. Донором є не людина, а тварина іншого виду. Крім проблем із відторгненням трансплантата, ця технологія вимагає урахування моральних та соціальних аспектів, бо використання таких трансплантатів може суперечити моральним чи релігійним переконанням реципієнта.
  1. Клітинна інженерія та клонування. Ця технологія передбачає вилучення потрібних клітин з організму самого пацієнта і вирощування з них потрібних органів та тканин методами клітинної інженерії.

У випадку, коли в організм реципієнту поміщають не живі органи і тканини, а їхні механічні або електронні аналоги, такі штучні аналоги називають імплантами, а сам процес імплантацією.

Сучасна медицина може успішно здійснювати трансплантацію багатьох органів і тканин людини: серця, нирки, кісткового мозку, легень, печінки, волосся, шкіри тощо.

click to edit

2.Принцип «не зашкодь» (вимагає мінімалізації шкоди за медичного втручання).

  1. Принцип блага (лікар зобов'язаний здійснювати дії, спрямовані на покращення стану пацієнта).
  1. Принцип автономії (індивід має право розпоряджатися своїм здоров'ям).
  1. Принцип справедливості (вимагає рівного ставлення до всіх пацієнтів і рівного доступу до ресурсів для медичної допомоги).

Проводити такі операції в Україні мають право і кваліфікацію шість закладів. Усі вони перебувають в державній чи комунальній власності:

3.Одеська обласна клінічна лікарня.

  1. Обласний клінічний центр урології і нефрології ім. В.І. Шаповала (м. Харків).

2.Львівська обласна клінічна лікарня.

5.Запорізька обласна клінічна лікарня.

1.Національний інститут хірургії та трансплантології ім. О.О. Шалімова.

6.Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. I.I. Мечникова.