До високорозвинених належать Японія, Ізраїль та Кіпр. Країн із перехідною
економікою – 9 (Казахстан, Узбекистан, Грузія, Вірменія, Монголія тощо).
Решта держав (32) є країнами, що розвиваються, проте їхні місце та роль у
світовому господарстві мають істотні відмінності:
• нові індустріальні країни, передусім «азійські тигри» – Південна Корея,
Сінгапур, а також Малайзія, Індонезія, Туреччина та ін.;
• нафтодобувні країн, що досягли значних успіхів в економічному розвитку (до
групи із високими прибутками належать країни- експортери нафти (Саудівська
Аравія, ОАЕ, Кувейт, Бруней та ін.), ВВП яких коливається від $5 000 до $60 000 на
рік на людину, ІЛР високий або середній;
• країни з порівняно зрілою структурою господарства і великим потенціалом −
Індія, Пакистан, Іран, Йорданія, Шрі-Ланка тощо;
• найменш розвинені країни (за статистикою ООН) − Непал, Бутан, Афганістан,
Бангладеш, Ємен, М’янма, Камбоджа, Лаос, Мальдіви, Східний Тимор − з ВВП
на одного жителя від $500 до $1500, часткою вторинного сектора лише 10 %,
низьким або середнім ІЛР .
Особливий тип становлять країни з плановою економікою, державною
власністю. За характером перетворень є країни з елементами ринкової економіки
(спеціальні економічні зони з особливим економічним порядком) – Китай, В’єтнам;
та країна з централізовано керованою економікою (КНДР).
