Please enable JavaScript.

Coggle requires JavaScript to display documents.

Еволюція внутрішнього середовища. Vnutrnishnye-seredovyshhe-organizmu -…

- - - - Гомеостаз
        
        — стан рівноваги динамічного середовища, у якому відбуваються біологічні процеси.
        
        Гомеостаз підтримується безперервною роботою систем органів кровообігу, дихання, травлення, виділення тощо, постачанням у кров біологічно активних хімічних речовин, котрі забезпечують взаємодію клітин і органів. Найважливіша роль у підтриманні гомеостазу належить нервовій системі, яка керує діяльністю органів і систем організму. Гомеостаз регулюється безпосередньо проміжним мозком.
        
        — це система узгоджених реакцій, спрямованих на забезпечення, підтримання або відновлення сталості внутрішнього середовища організму.
        
        Організм як людини, так й інших тварин, є відкритою системою, що досить щільно пов'язана із зовнішнім середовищем (температура, атмосферний тиск, вологість, тощо). Існує така властивість, як саморегуляція, для котрої було запропоновано назву лат. «gomios stasis» — подібний стан.
        
        – здатність організму людини зберігати відносну сталість внутрішнього середовища, що забезпечує оптимальні умови для життєдіяльності й пристосованості організму.
        
        В основі гомеостазу лежать динамічні процеси, оскільки сталість внутрішнього середовища безперервно порушується і так само постійно відновлюється
        
        Фізіологічні процеси в організмі та перебіг підтримання гомеостазу перебувають під контролем зворотного зв'язку (керований об'єкт зі свого боку, контролює об'єкт огляду, тож між ними існує взаємодія).
        
        — це постійність внутрішнього середовища і фізіологічної діяльності організму (сталість хімічного складу та фізико-хімічних властивостей; він виражається наявністю низки стійких показників (констант), визначає нормальний стан організму: температуру, тиск крові, кількість у крові речовин як от Са, К, Na).
      - Французький фізіолог першим помітив, що всі вищі живі істоти діяльно і постійно протидіють тому, щоби чинники зовнішнього середовища порушували ті умови, які необхідні для підтримки життєдіяльності організму.