Please enable JavaScript.

Coggle requires JavaScript to display documents.

Центрально-та східноєвропейські країни після Другої світової війни -…

- - - - Хоча Болгарія, Угорщина та Румунія наприкінці війни перейшли на
        сторону антигітлерівської коаліції, вони також несли відповідальність за те,що
        тривалий час підтримували нацизм.
        
        Радянський Союз, який на першому етапі
        Другої світової війни теж був союзником Німеччини, вимагав від Румунії й
        Угорщини значних репарацій. .
        
        Оскільки Болгарія не воювала проти СРСР, Сталін
        не висував до неї репараційних вимог.
        
        У довоєнних цінах Румунія виплатила СРСР репарації на суму 300 млн
        дол. США; Угорщина — 200 млн дол. США Радянському Союзу та 100 млн дол.
        США Югославії; Болгарія — 45 млн Греції та 25 млн дол. США Югославії.
        
        Оскільки СРСР заборонив країнам Центрально-Східної Європи отримувати
        американську допомогу за «планом Маршалла», репараційні зобов’язання
        ускладнили соціально-економічну ситуацію в них, вони стали
        залежними від Радянського Союзу.
        
        Закінчення Другої світової війни спричинило наймасштабніше в
        європейській історії переміщення населення. Після війни мільйони жертв нацистів стали біженцями.
        
        Зокрема, євреї, які повернулися з концентраційних таборів до своїх помешкань, виявили, що там проживають нові мешканці, які неохоче звільняли
        приміщення.
        
        1 more item...
- - - - У Болгарії, Румунії, Чехословаччині, Угорщині були ухвалені конституції, які закріплювали соціалістичний устрій цих країн.
      - У Польщі була прийнята так звана «Мала
        конституція», яка зафіксувала диктатуру пролетаріату як форму польської державності й основу суспільного ладу. Політичні перевороти, що відбулись у східноєвропейських країнах у 1947–
        1948 рр., зміцнили вплив СРСР у регіоні.
    - - Наприклад, коли в 1956 р. радянський керівник М. Хрущов піддав критиці злочини Сталіна, цю викривальну лінію підхопили керівники більшості соціалістичних країн Європи. У період боротьби з незгодними за прикладом Радянського Союзу створювалася
        політична поліція та інші каральні органи.
        
        В економіці відбувалося одержавлення приватних підприємств,
        націоналізація землі.
        
        Одним з основних завдань у 1950-х роках у країнах регіону стало
        проведення індустріалізації.
        
        Для Албанії, Болгарії, Югославії індустріалізація
        означала створення власної промислової бази національного господарства.
        
        Натомість Чехословаччина та НДР (Східна Німеччина) ще в довоєнні роки мали
        розвинену промисловість. Тому в цих країнах ішлося про реконструкцію
        підприємств і створення нових галузей промисловості. Проте існувала й інша модель —
        «самоврядний соціалізм» у Югославії.
        
        На відміну від інших комуністичних країн Центрально-Східної Європи, Югославія прийняла американську допомогу за «планом Маршалла» і
        відмовилася від сліпого наслідування радянської моделі соціалізму.
        
        Це стало
        основною причиною тривалої ізоляції Югославії від СРСР та його союзників.
        
        Розрив зв’язків із СРСР і соціалістичним табором спонукав Югославію до
        пошуку власної моделі розвитку. На відміну від Албанії, де було законсервовано сталінську модель, Й. Броз Тіто відхилив
        сталінізм і радянський досвід і запровадив «самоврядний соціалізм».
        
        1 more item...
- - - - Частина з тих, хто з різних причин не хотів повертатися до Радянського Союзу,
        потрапила до західних зон окупації Німеччини й згодом опинилась у
        західноєвропейських країнах, США, Канаді, Австралії. Частина з них залишилася в країнах Центрально-Східної Європи та приєдналася до українських громад, що здавна існували в Польщі, Чехословаччині, Румунії, Угорщині, Болгарії та Югославії.
        
        Українці нарівні з титульними націями повною мірою відчули на
        собі всі вади комуністичного тоталітаризму, але зуміли зберегти національну ідентичність.
        
        Наприклад, іще в ході Другої світової війни Румунія надала українській
        національній меншині певні культурні права: у Бухаресті було організовано
        українське радіомовлення, видавались українські газета й журнал.
        
        Шкільна
        реформа, проведена після війни, уможливила розвиток початкової, середньої та вищої освіти українською мовою.
        
        Був період, коли в Румунії існувало 120 шкіл з українською мовою навчання, а в трьох містах існували паралельні класи в окремих гімназіях.
        
        Культурно-освітня діяльність в українських селах
        проводилася в читальнях, клубах, будинках культури, гуртках самодіяльності.
        
        1 more item...