Please enable JavaScript.

Coggle requires JavaScript to display documents.

Класифікація мовленнєвих порушень, Клініко-педагогічна - Coggle Diagram

- - - - Експресивна (моторна)
        
        Еферентна моторна. Центральне порушення – кінетична апраксія неправильне відтворення серійно організованих артикуляційних рухів. Найбільші порушення на рівні ССС: елізії, персеверації, контамінації ,специфічні вербальні парафазії. Поруш. планування вислову. Складно утримувати лінію задуму. Загальна моторна незручність, незграбність, дискоординація рухів, зниження моторної активності, недостатня ритмічність, порушена рівновага.
        
        Аферентна моторна – кінестетична апраксія. Виникає при ураженні переважно лівої півкулі. З запізненням формується лепет. порушена взаємодія мовнорухового та мовно – слухового анал. Значні недоліки фонематичниї процесів. Труднощі формування артик. образу звуку. Дитина не може правильно, швидко задати положення органів артикуляції. Специфічними є вербальні парафазії. Використовують жести замість слів. Запас слів переважнно іменниковий. слова вживаються у прямому значенні. Мовлення збідніле, стилістично не забарвлене. Знижена мотивація до мовленнєвої комунікації.
      - Імпресивна (сенсорна) - первинне недорозвинення імпресивного (рецептивного) мовлення в дітей із достатнім рівнем сформованості тонального слуху. Вона настає в результаті ураження гностичних полів слухової, скроневої частки кори домінантної півкулі головного мозку. Зазвичай ураженим виявляється центр Верніке та ділянки кори, що прилягають до нього. У разі значного ураження патологічний процес може зачепити негностичні поля в центрі та задніх ділянках скроневої частки, що забезпечують запам’ятовування та відтворення фонологічних і лексичних одиниць мови.
        
        Виділяють дві форми сенсорної алалії:
        
        1) з переважним порушенням сенсорного рівня слухового сприймання;
        
        2) з переважним порушенням перцептивного рівня слухосприймання.
      - Змішана (сенсо-моторна) алалія з переважанням порушення розвитку імпресивного або експресивного молвення.
    - - Моторні афазії
        
        Еферентна моторна характеризується запинаннями, прикладанням надмірних зусиль людиною до продукування вислову з чіткими рисами аграматизму: слова у вислові містять хибну морфологічну структуру й здебільшого не мають синтаксичного зв’язку між собою.
        
        Динамічна викликан ураженням середньо-лобної премоторної ділянки лівої півкулі, суміжної із зоною Брока, і характеризується відсутністю мовленнєвої ініціативи. Її основою є порушення послідовної темпоральної організації висловлювання, виражене в змінах за породження елементарних словосполучень, а також у нерозгорнутості відповідей на питання в діалозі. Процес повернення від афазії до норми характеризує проходження пацієнта через стадію «телеграфного стилю»: особа навіть після того, як вже навчилася вимовляти окремі слова, ще тривалий час відчуває ускладнення в їхньому сполученні у фрази й речення.
      - Сенсорні афазії
        
        Аферентна моторна викликана ураженням задньо-нижніх відділів лівої скроневої ділянки, через порушення в зоровій репрезентації образу слів полягає в нездатності усно називати предмети що їх людина бачить у спробах словесно їх описувати
        
        Акустико-гностична пов’язана з ураженням задньої третини скроневої звивини лівої півкулі, що супроводжується порушенням фонематичного слуху (здатність розрізняти звуковий склад слів, яка передує формуванню усного й письмового мовлення та читання), що є первинною формою мовленнєвої діяльності.
        
        Акустико-мнестична є наслідком ураження середніх відділів кори лівої скроневої області, фонематичний слух у хворого зберігається. Натомість виникає нездатність запам’ятати навіть невеликий мовленнєвий відрізок через порушення слухо-мовленнєвої пам’яті.
        
        Амнестико-семантична виникає за ураження ділянки на межі скроневих тім’яних і потиличного відділів мозку. Мовець із семантичною афазією не здатен розуміти сурядний синтаксичний зв’язок у висловлюваннях, коли необхідно уявити просторове розташування описуваних об’єктів, явищ або подій.
  - - - Дисфоніяце порушення частоти, сили і тембру голосу.
        
        Периферичні функціональні порушення голосу
        
        Гіпертонусна дисфонія порушення голосу що характеризується підвищенням тонусу м’язів голосових складок
        
        Гіпотонусна дисфонія орушення голосу обумовлене зниження м’язового тонусу голосових складок
        
        Спастична дисфонія це тяжке функціональне порушення голосоутворення, обумовлене дискоординацією дихання, фонації та артикуляції. За вираженістю клінічної картини та терміну захворювання спастичну дисфонію поділяють на легку, середню і тяжку. Ускладненням спастичної дисфонії може бути утруднення дихання.
        
        Фонастенія це руховий парез гортані. Основними причинами фонастенії є голосове навантаження при ГРЗ, перенапруження голосового апарату, психогенна травма. Розрізняють гостру та хронічну форми фонастенії.
        
        Органічна
      - Органічні порушення голосу:
        
        • гострий професійний ларингіт
        
        • хронічний професійний ларингіт
        
        • професійні трахеїти
        
        • монохордіт (одностороннє ураження голосових складок)
        
        • порушення рухливості гортані
      - Афонія являє собою стан, при якому спостерігається відсутність голосового звучання в умовах можливості говорити пошепки. При афонії під час промови виходить звук, подібний до шепоту, іноді з домішкою деренчливих включень
        
        Функціональна афонія (істеричного типу) виникає зазвичай як стан, що супроводжує ларингіт гострого та хронічного характеру у людей, які страждають на неврози. Відсутність голосу, зумовлена недостатністю голосових м'язів зазвичай центрального походження, найчастіше діагностується в жінок, однаково часто зустрічається як у професіоналів, так і в непрофесіоналів голосу.
        
        Спазматична афонія розвивається через судоми гортанних м'язів, що роблять голосову щілину занадто вузькою, в процесі роз'їдання гортанної та глоткової слизової оболонки шкідливими хімікатами. Порушення психіки також може бути причиною спазматичної афонії.
        
        Афонія паралітичного типу, як правило, залежить від розладів функцій нервових закінчень гортані, які з'єднані з величезною кількістю гортанних м'язів. Нервові закінчення можуть бути паралізовані через пошкодження, наприклад, в процесі хірургічних операцій, перетискання аорти, злоякісних новоутворень легень, захворювань щитоподібної залози і трахеї, травного тракту та порушеннями роботи нервової системи. Параліч нервових закінчень гортані може виникати через їх ураження токсинами в процесі захворювання грипом або іншими захворюваннями респіраторного характеру.
        
        Справжня афонія розвивається в процесі уражень гортані, що перешкоджають належному змиканню і достатній вібрації зв'язок. До таких захворювань належать рубцеві тканини, злоякісні та доброякісні новоутворення. Цей різновид афонії лікується усуненням її причин.
    - - Заїкання порушення мовлення, що виявляється у мимовільному повторенні окремих звуків, складів або цілих фраз, неприродному розтягуванні звуків або блоках мовчання, протягом яких людина, що заїкається, не може вимовити звук.
        
        Неврозоподібна форма зовнішньо подібний до неврозу, цей розлад має не психогенне походження. Найчастіше неврозоподібний синдром виникає внаслідок органічного ураження ЦНС у ранньому дитинстві. Після травм голови, струсу головного мозку, менінгоенцефалітів часто спостерігається неспецифічний комплекс залишкових явиш, подібних до ураження головного мозку. В цьому комплексі поєднуються універсальні загальномозкові синдроми та ознаки ураження тієї чи іншої функціональної системи.
        
        Невротична форма заїкання виникає гостро у віці від 2 до 6 років, коли фразове мовлення вже сформоване. Переважає психогенний початок мовленнєвої патології (психічна гостра або хронічна травматизація). Характерною особливістю цієї форми є те, що у спокійному стані, відволікаючи увагу від процесу мовлення, наодинці з собою мовлення чітке, плавне.
      - Брадилалія патологічно уповільнений темп мовлення.сповільненість темпу зовнішньої (експресивного) і внутрішнього мовлення, сповільненість процесів читання і письма, монотонність голосу, інтер- та інтравербальні уповільнені (подовження пауз між словами або сповільнена, розтягнута вимова звуків мовлення та подовження пауз між звуками слова).
      - Тахілалія патологічно прискорений темп мовлення. ненормально швидкий темп. Мовлення без яскравих спотворень фонетики і синтаксису. Мовлення відрізняється нестримністю, швидкістю. При квапливості можуть з'являтися розлади мовленнєвої уваги, запинки, повторення, проковтування, перестановки складів, слів, спотворення речень, неясність вимови фраз і так далі
    - - Дизартрія порушення вимовної сторони мовлення, яке виникає внаслідок органічного ураження центральної нервової системи.
        
        Кіркова характеризується більш ізольованими порушеннями іннервації м'язів артикуляційного апарату. В разі кіркової дизартрії частими є порушення оратьного праксису, у зв'язку з чим страждає насамперед вимова тих звуків, які по- в'язані з найтоншими ізольованими рухами окремих м'язових груп язика. Темп і виразність мовлення за кіркової дизартрії зазвичай не страждають.
        
        Підкіркова/екстрапірамідна форма дизартрії . характерні порушення м'язового тонусу в артикуляційній, фонаційній і дихальній мускулатурі за типом дистоЧпї (мінливого тонусу) або за типом ригідності (тонічних спазмів). Спостерігаються також розлади інто- наційно-виразної сторони мовлення, наявність гіперкінезів (найчастіше у м'язах язика). Мінливий характер м'язового тонусу, гіперкінези в артикуляційній та дихальній мускулатурі грубо спотворюють мовлення, часом роблять його малозрозумілим, іноді неможливим для розуміння. Екстрапірамідальна дизартрія спостерігається за гіперкінетичної форми ДЦП. При цьому гіперкінези (примусові рухи) різного ступеня і форми можуть виявлятися у м'язах обличчя, язика, шиї, плечового поясу, кінцівок, у м'язах артикуляційного апарату. Часто у цих дітей виявляють порушення слуху.
        
        Псевдобульбарна (спастико-паретична за синдромологічною класифікацією) характеризується різними порушеннями м'язового тонусу. Ці порушення зумовлені ураженням черепно-мозкових нервів, що іннервують артикуляційну мускулатуру. Внаслідок ураження язикоглоткового, блукаючого і під'язикового нервів у діте й виявляється псевдобульбарний синдром, що характеризується порушенням ковтання, дихання, голосоутворення, різкою обмеженістю рухомості органів артикуляційного апарату. Так, ураження X пари черепно-мозкових нервів виявляється млявістю м'якого піднебіння, слабкістю глоткового рефлексу, попирхуванням під час їжі. В разі ураження VII пари спостерігаються порушення іннервації губної мускулатури і паретичність (слабкість) колового м'яза рота.
        
        Мозочкова (атонічно-астатична форма за синдромонологічною класиівкацією) характеризується порушенням узгодження (координації) в роботі артикуляційної, дихальної та фонаційної мускулатур, що призводить до порушення синхронності артикуляції, дихання і. фонації. Мовлення втрачає плавність звучання, стає скандованим (розірваним на склади, слова). Найчастіше ця форма дизартрії спостерігається заатонічно-ас- татичної форми ДЦП: порушення координації рухів, недорозвиненість реакції рівноваги.
        
        Бульбарна Обумовлена в'ялим паралічем ураження рідини довгастого мозку, ядер ЧМН, м'язи глотки, гортані, надгортанника, язичка м'якого піднебіння, язика; мовленнєва артикуляція, звучання голосу, акт ковтання. Парез м'язів голосових складок обумовлює: зникнення різниці дзвінкий-глухий, шумний-сонант, голосний-приголосний. Парез м'язів м'якого піднебіння - назалізація. Парез м'язів губ і язика - заміна смички на щілину, спрощення характеру щілини . Парез м'язів губ , язика і нижньої щелепи - зникнення різниці між голосними
      - Ринолалія це порушення тембру голосу і звуковимови, зумовлене анатомо-фізіологічними дефетами артикуляційного апарату.
        
        Закрита ринолалія - це порушення фонаційної сторони мовлення. характеризується зниженням фізіологічного носового резонансу під час вимовляння носових звуків (м, м', н, н').
        
        У разі передньої закритої ринолалії порушується нормальне проходження повітря в носові ходи
        
        За задньої закритої - зменшується об'єм носоглоткової порожнини, при цьому фонеми м, н, н' звучать як б, д, д'.
        
        Відкрита ринолалія - це порушення як звуковимовної, так і фонаційної сторони мовлення.
        
        За функціональної відкритої ринолалії найчастіше порушення мовлення зумовлено парезом м'якого піднебіння (одно- або двобічним), змінами, які відбуваються у глотці через її травми і пухлини, порушенням контролю за власним мовленням у разі зниження слухової функції або наслідуванням назальному мовленню.
        
        Набута відкрита органічна ринолалія виникає в разі перфорації твердого і м'якого піднебіння внаслідок черепно-мозкової травми або у разі розвитку остеомієліту, рубцевих змін, поранень, тиску пухлини тощо, тобто порушуються цілісність і рухомість твердого і/або м'якого піднебіння.
        
        Вроджена органічна відкрита ринолалія зазвичай є наслідком: а) природжених незрощень м'якого та твердого піднебіння, закороткого м'якого піднебіння, відсутності або роздвоєння субмукозної (прихованої) щілини; б) парезів і паралічів м'якого піднебіння в разі ураження язикоглоткового і блукаючого нервів.
        
        Змішана ринолалія — це стан мовлення, що характеризується низьким носовим резонансом під час вимови носових звуків та наявністю назального тембру голосу. Причиною є поєднання ускладненого носового дихання та недостатності піднебінно-глоткового змикання функціонального або органічного походження.
      - Дислаліяпорушення звуковимови при нормальному слухові і збереженій іннервації мовленнєвого апарату.
        
        Механічна (органічна) порушення звуковимови, зумовлене анатомічними дефектами периферичного мовленнєвого апарату, при цьому порушується вимова групи звуків.
        
        Фізіологічна
        
        Функціональна порушення звуковимови при відсутності органічних порушень в будові артикуляційного апарату і центральної нервової системи. Порушеною є вимова одного або кількох звуків.
        
        Сенсорна(акустично-фонематична) зумовлена вибірковою несформованістю операцій опрацювання фонем за їх акустичними параметрами в сенсорній ланці механізму сприймання мовлення. В її основі лежить недостатня сформованість фонематичного слуху в функції якого входить впізнавання та розрізнення фонем, які є у складі слова. Як наслідок - уподібнення фонем одна одній на основі спільності більшості ознак.
        
        Сенсорно-моторна (артикуляційно-фонетична) зумовлена неправильно сформованими артикуляційними позиціями. Звуки спотворені, реалізуються в незвичайних аллофонах, але неправильний звук найчастіше за своїм акустико-артикуляційними ознаками близький до нормативного. Згадані форми дислалії не зустрічаються в чистому вигляді.
        
        Моторна (артикуляційно-фонематична) зумовлена несформованістю операцій відбору фонем за їх артикуляційними параметрами в моторній ланці продукування мовлення. Виділяють два варіанти порушень. При першому -артикуляторна база не повністю сформована і при відборі фонем відбувається заміна (субституція) потрібного звука більш простим (щавель - "чавель"). При другому варіанті артикуляторна база сформована, але при відборі звуків приймається неправильне рішення, звукових образ слова нестійкий. Змішування звуків відбувається через недостатню диференціацію.
- - - - літеральна, яка проявляється у нездатності або труднощах засвоєння букв
      - вербальна*, яка проявляється в труднощах читання слів.
    - - Перша форма - порушення читання, пов'язане з недорозвиненням фонематичного сприймання та фонематичних уявлень, яке проявляється в труднощах засвоєння букв, а також замінах букв, схожих за акустико-артикуляційними ознаками.
      - Другаформа - порушення читання, обумовлене недорозвиненням функції фонематичного аналізу. При цій формі спостерігаються такі помилки: побуквене читання; спотворення зву-ко-складової будови слова, яке проявляється у пропусках звуків, особливо приголосних під час їх збігу; перестановках звуків; додаванні зайвих голосних між приголосними під час їх збігу; пропусках та перестановках складів.
- - - - Характеризується порушенням формування фонетичної сторони мовлення (порушення звуковимови (переважно спотворена вимова звуків), звуко-складової структури слова; просодичної сторони мовлення) або порушенням формування окремих компонентів фонетичної будови мови (наприклад, тільки звуковимови або звуковимови і звукоскладової структури слова).
    - - Легка ступінь ФФНМ
        
        Звуко-складова структура слова аналізується нормально, але спостерігаються порушення диференціації тільки дефектно вимовлених звуків.
      - Середній ступінь ФФНМ
        
        Наявні грубі порушення звукового аналізу. Спостерігається недостатня диференціація значного числа звуків, різних фонетичних груп. Але їх артикуляція в усному мовленні сформована досить.
      - Важка ступінь ФФНМ
        
        Відзначається глибоке фонематичне недорозвинення, що виражається в несприйнятті звуків на слух, дитина їх не розрізняє, не здатна виділити звуки в слові і не може встановити їх послідовність.
    - - 1 рівень
        
        Практично відсутнє фразове мовлення Словник складається із звукокомплексів, звуконаслідувань, малозрозумілих слів; звуковимова не сформована; Пасивний словник ширше активного; спілкуванні користується жестами
      - 2 рівень
        
        Побутовий словниковий запас складається переважно з іменників, дієслів. Порушена вимова багатьох груп звуків. Порушена складова будова слів. Фраза обмежена, аграматична. Розповідь примітивна, з зародковому стані
      - 3 рівень
        
        Неточне використання багатьох слів. Помилки у використанні прийменників. у відмінкових закінченнях у часових та видових формах дієслів, в узгодженні слів. Часткові недоліки вимови звуків, порушення структури слова. Значні труднощі в оволодінні звуковим аналізом та синтезом. Фразове мовлення розгорнуте, з частковим лексико-граматичним недорозвитком. Самостійне спілкування обмежене знайомими ситуцаціями
      - 4 рівень
        
        Діагностують після 5 років. Словниковий запас недостатно точний. Немає грубих порушень звуковимови, але недостатня диференціація звуків. Труднощі у процесах словозміни та словотворення. Характерні порушення звʼязного мовлення
  - - - Невротична форма заїкання виникає гостро у віці від 2 до 6 років, коли фразове мовлення вже сформоване. Переважає психогенний початок мовленнєвої патології (психічна гостра або хронічна травматизація). Характерною особливістю цієї форми є те, що у спокійному стані, відволікаючи увагу від процесу мовлення, наодинці з собою мовлення чітке, плавне.
      - Неврозоподібна форма зовнішньо подібний до неврозу, цей розлад має не психогенне походження. Найчастіше неврозоподібний синдром виникає внаслідок органічного ураження ЦНС у ранньому дитинстві. Після травм голови, струсу головного мозку, менінгоенцефалітів часто спостерігається неспецифічний комплекс залишкових явиш, подібних до ураження головного мозку. В цьому комплексі поєднуються універсальні загальномозкові синдроми та ознаки ураження тієї чи іншої функціональної системи.