Please enable JavaScript.

Coggle requires JavaScript to display documents.

Технологія виготовлення виробів із тонколистового металу та дроту - Процес…

- - - - Під час різання, для зручності (якщо ножиці не мають пластмасових ручок), нижню
      - ручку ножиць кладуть на край верстака або кріплять у слюсарних лещатах. Правою
      - рукою натискають на верхню ручку ножиць, а лівою подають заготовку на себе, трохи
      - підіймаючи її.
      - Швидше та з
        
        меншими зусиллями можна розрізати листовий метал важільними ножицями. Ці ножиці
        
        (мал. 3.11) складаються з корпусу (1), приєднаного до стола або масивної підставки. До
        
        корпусу кріпиться нерухоме лезо (5). Рухоме лезо (4) приводиться в дію ручкою (3).
        
        Лист металу кладуть між лезами, закріплюють упором (2) під прямим кутом до лез і
        
        натискають на рукоятку (3).
        
        У процесі різання на краях листа можуть утворюватися задирки. У товстих листах їх
        
        спилюють напилком, а в тонких – відбивають киянкою. У цьому випадку лист жерсті
        
        кладуть на підкладну дошку (щоб не пошкодити ударну частину киянки) задирками
        
        вниз.
        
        Працюючи зі слюсарними ножицями, треба дотримуватися наступних правил
        безпечної роботи:
        
         не тримати ліву руку близько до лез ножиць;
        
         не тримати пальців на лінії розрізу;
        
         ручні ножиці надійно закріплювати в лещатах;
        
         не братись голими руками за відрізані краї деталі та не збирати обрізки.
        
        Напилки, їх будова, прийоми обпилювання деталей із тонколистового металу
        
        Напилок - це сталевий брусок визначеного профілю та довжини, на поверхні якого є
        
        насічка. Насічка утворює дрібні та загострені зуби, що в перерізі мають форму
        
        клина. Напилок – це багатолезовий ріжучий інструмент, що забезпечує відносно
        
        високу точність та малу шорсткість оброблюваної поверхні заготовки (деталі). За
        
        допомогою напилків обробляють площини, криволінійні поверхні, пази, канавки,
        
        отвори різноманітної форми, знімають фаски та заусенці. Слюсарна операція, при якій
        
        знімають шар матеріалу за допомогою напилку, називається обпилюванням. Припуски
        
        на обпилювання лишають невеликі – 0,5…0,025 мм. Похибка при обробці може
        
        коливатися у межах 0,2…0,05 мм та, в окремих випадках, не перевищувати 0,005 мм.
        
        Для обпилювання тонколистового металу та зачищення деталей застосовують напилки з
        
        дрібною насічкою (личкувальні) різного профілю у поперечному перерізі (мал. 3.12).
        
        Так, для обробки площин застосовують плоскі напилки, прямокутних пазів і отворів –
        
        квадратні, циліндричних отворів – круглі, сферичних поверхонь – напівкруглі, а кутів –
        
        трикутні, ромбічні, ножові.
        
        Під час роботи з напилком треба прийняти правильну робочу позу.
        
        Положення корпусу вважають правильним, якщо права рука з напилком, установленим
        
        на губках лещат (вихідне положення), зігнута в лікті та утворює кут 90° між плечовою і
        
        ліктьовою частиною руки. При цьому корпус працюючого повинен бути прямим і
        
        повернутим під кутом 45° до лінії осі лещат
        
        Положення ніг. На початку робочого ходу напилка (рух від себе) вага тіла переноситься
        
        на праву ногу, під час натискання центр ваги переходить на ліву ногу. Цьому відповідає
        
        таке розташування ніг: ліва нога виноситься вперед і вліво на півкроку, а права – дещо
        
        назад, так, щоб середина ступні знаходилася напроти п’ятки лівої ноги, а кут, що
        
        утворюється лініями осей ступнів, складав 40 – 60°. Відстань між п’ятками ніг не
        
        повинна перевищувати 200 мм (мал. 3.13 б).
        
        Положення рук (хватка напилка) має надзвичайно важливе значення. Слюсар бере в
        
        праву руку напилок таким чином, щоб рукоятка впиралася у долоню руки, чотири
        
        пальці захоплювали рукоятку знизу, а великий палець розміщувався згори. Долоню
        
        лівої руки накладають дещо упоперек напилка на відстані 20 – 30 мм від його носка.
        
        При цьому пальці повинні бути трохи зігнуті, але не звисати; вони не підтримують, а
        
        лише притискають напилок. Лікоть лівої руки повинен бути дещо піднятим. Права рука
        
        від ліктя до кисті повинна складати з напилком пряму лінію. У процесі обпилювання
        
        треба дотримуватися координації зусиль натиску (балансування), що полягає у
        
        правильному збільшенні натиску правої руки на напилок під час робочого ходу при
        
        одночасному зменшенні нажиму лівої руки. Рух напилка повинен бути горизонтальним,
        
        тому натискання на рукоятку та носок напилка повинні змінюватися залежно від
        
        положення точки опори напилка на оброблюваній поверхні
        
        25 more items...