Пам'ять - це психічний процес відображення досвіду людини шляхом засвоєння, збереження та подальшого відтворення обставин її життя та діяльності.
Теорії пам'яті
Біхевіорнстична теорія
Ґештальтпсихологічна теорія
Асоціативна теорія
Виразник асоціанізму, напрямку, який виник ще на філософському етапі історії психології (Арістотель). В основі теорії поняття асоціації (лат. сполучення, з'єднання) — зв'язку між психічними явищами. Стосовно пам'яті такі зв'язки встановлюються між окремими частинами матеріалу, що запам'ятовується чи відтворюється (Еббінгауз).
підкреслює роль вправ, необхідних для закріплення матеріалу, і знаходить останнє подібним до процесу формування рухових навичок підчас научіння (Дж. Б. Уотсон). Встановлено також, що закріплення відбувається шляхом поступового підвищення ефективності, проте з негативним прискоренням (К. І. Ховланд).
Діяльнісна теорія
Когнітивна теорія
підходить до пам'яті як до сукупності різноманітних процесів переробки інформації (Б. М. Величковський, У. Найссер, Д. Норман, Р. Солсо). Одні з таких блоків забезпечують виокремлення та розпізнавання характерних рис інформації, другі — побудову когнітивної карти (схеми), яка дає змогу орієнтуватися в особливостях інформації, треті — утримування інформації впродовж якогось (короткого чи тривалого) часу, представлення її у певній формі.
виходить з аналізу особливостей взаємодії індивіда з предметом пам'яті (Л. С. Виготський, П. І. Зінченко, О. М. Леонтьєв, А. О. Смирнов). З її позицій, закономірності пам'яті визначаються головним чином тим, що робить індивід з матеріалом і яке місце цей матеріал посідає в структурі діяльності індивіда.
Було встановлено такі закономірності утворення асоціацій: схожість, суміжність, контраст.
Головним механізмом пам’яті є виникнення асоціацій. Три основні іиди асоціацій:
- асоціації за суміжністю
- асоціації за схожістю
- асоціації за контрастом
За теорією, процесами переробки інформації є: увага, повторення, об'єднання, доповнення, зміна тощо. Вони регулюють перебіг інформації в межах блоків та між ними, відповідають за її утримання, збереження і представлення.
Головним механізмом пам’яті є принцип системності (принцип змісту) – інформація запам’ятовується за ієрархією ознак і об’єктів, до яких вона відноситься, за змістом.
Ґештальтпсихологічна теорія засвідчує, що не лише сприймання, а й
пам'ять значною мірою визначається будовою її предмета.
Здійснення процесів пам’яті обумовлюється тим, яке місце матеріал, що запам’ятовується, займає в діяльності людини
У процесі закріплення має місце перенесення навичок, вплив результатів попереднього навчання на наступне. Впливає на успішність інтервал між вправами, міра подібності та обсяг матеріалу, ступінь научіння, вік та індивідуальні відмінності між людьми.
Фізіологічна теорія
проходження будь-якого збудження через певну групу клітин (нейронів) залишає після себе фізичний слід, що призводить до механічних та електронних змін у синапсах (місце стикання нервових клітин).
Процеси пам'яті
Забування
Відтворення
Запам'ятовування
Зберігання
це утворення й закріплення тимчасових нервових зв'язків. Що складніший матеріал, то складніші й ті тимчасові зв'язки, які утворюють підґрунтя запам'ятовування.
Особливо важливою умовою якісного запам'ятовування є аналіз і синтез запам'ятованого, співвіднесення його з уже відомим, знаходження спільних і відмінних рис, самостійне узагальнення фактів і виведення закономірностей, наведення власних прикладів до правил і законів. Залежно від участі мислення у процесі запам'ятовування, останнє поділяють на смислове і механічне
процес пам'яті полягає у ступені збереження обсягу й змісту інформації впродовж тривалого часу. Для збереження потрібне періодичне повторення. Збереження означає наявність інформації в довготривалій пам'яті, що не завжди пов'язане з її доступністю для свідомості.
виявляється в тому, що втрачається чіткість запам'ятованого, зменшується його обсяг, виникають помилки у відтворенні, воно стає неможливим і, нарешті, унеможливлюється впізнання.
середня частина засвоєних відомостей запам'ятовується гірше і забувається швидше, ніж початок і кінець тому, що відбувається так зване проактивне і ретроактивне гальмування: негативний вплив попередньої «порції» заученого на наступну і наступної на попередню.
Причиною забування може бути і перевтома, яка викликає позамежне гальмування.
один з головних процесів пам'яті. Відтворення матеріалу, який зберігається в довготривалій пам'яті, полягає в переході його з довготривалої пам'яті в короткотривалу, тобто актуалізація його у свідомості. Воно є показником міцності запам'ятовування й водночас наслідком цього процесу.
Засадою для відтворення є активізація раніше утворених тимчасових нервових зв'язків у корі великих півкуль головного мозку. Відтворення може мати три форми – впізнавання, пригадування і спогади.
Класифікація видів пам'яті
За характером психічної активності
За тривалістю збереження
інформації
Залежно від перебігу процесів пам’яті
Довільна– людина ставить перед собою спеціальну мету щось
відтворити або запам’ятати
Мимовільна – запам’ятовуючи, людина не ставить перед собою
спеціальну мету щось запам’ятати
Образна – запам’ятовування образів, предметів чи явищ, які сприймаються аналізаторами (зорова, слухова, тактильна тощо)
Рухова – запам’ятовування та відтворення людиною рухів
Емоційна – запам’ятовування та відтворення людиною власних
емоцій та почуттів
Словесно-логічна– запам’ятовування думок, понять, суджень,
умовивидів
Сенсорна– пам’ять рецепторів без участі коркового
представництва аналізатора
Короткочасна – швидке запам’ятовування, нетривале зберігання
інформації в часі, обмежений обсяг об’єктів запам’ятовування
Довготривала– пам’ять майже не має меж за своєю тривалістю
та обсягом
Оперативна – пам’ять, яка обслуговує поточну діяльність
людини, тривалість від кількох хвилин до кількох годин
миттєва (іконічна) – запам’ятовування правильної та повної
картини того, що сприймається органами почуттів без переробки
Буває мимовільне та довільне
Генетична - це пам'ять, що зберігається в генотипі, передається у спадок. Це єдина пам'ять, на яку ми не можемо чинити вплив через навчання і виховання.
За переважаючим аналізатором.
Зорова – пов'язана із збереженням і відтворенням зорових образів.
Слухова - це хороше запам'ятовування і точне відтворення різноманітних звуків - музичних, мовних.
Тактильна
Нюхова
Смакова