Please enable JavaScript.

Coggle requires JavaScript to display documents.

8-Б Класифікація неорганічних сполук, Оксиди, Типи, (Амфотерії, Кислотні)…

- - - - Відомі також солі молекулярної (ковалентної) будови (наприклад, хлорид алюмінію AlCl3). У багатьох солей характер хімічних зв'язків є проміжним між іонним та ковалентним.
        
        Особливий інтерес становлять іонні рідини - солі з температурою плавлення нижче 100 °С. Крім аномальної температури плавлення іонні рідини мають практично нульовий тиск насиченої пари та високу в'язкість. Особливі властивості цих солей пояснюються низькою симетрією катіону, слабкою взаємодією між іонами та гарним розподілом заряду катіонами.
  - - - Середні солі можуть вступати в реакції обміну з кислотами, лугами, іншими солями, якщо в результаті реакції утворюється осад, газ або слабкий електроліт (наприклад, вода). Солі здатні вступати у реакції заміщення при взаємодії з металами.
  - - - нітрати
      - фосфати
      - карбонати
      - та інші...
      - Традиційні назви солей складаються з назв аніонів у називному відмінку та назв катіонів у родовому відмінку . Назви аніонів будуються з урахуванням латинських назв кислотообразующих елементів. Якщо кислотоутворюючий елемент може мати один ступінь окислення, то його назвою додають суфікс -ат:
        
        CO3 — карбонат
        
        GeO3 — германат.
      - Якщо кислотоутворюючий елемент може приймати два ступені окислення, то для аніону, утвореного цим елементом у вищому ступені окислення, застосовують суфікс -ат, а для аніону з елементом меншою мірою окислення - суфікс -іт:
        
        SO4 — сульфат,
        
        SO3 — сульфит.
      - Якщо елемент може приймати три ступеня окислення, то для вищого, середнього та нижчого ступеня окислення використовують відповідно суфікси -ат, -іт і суфікс -іт з приставкою гіпо-:
        
        деякі приклади
        
        NO3-— нитрат,
        
        NO2 — нитрит
        
        N2O2 — гипонитрит.
      - Нарешті, у разі елементів, що приймають чотири ступені окислення, для вищого ступеня окислення застосовують приставку пер-і суфікс-ат, далі (у порядку зниження ступеня окислення) суфікс-ат, суфікс-іт і суфікс-іт з приставкою гіпо-:
        
        деякі приклади
        
        ClO4— перхлорат,
        
        ClO3 — хлорат
        
        ClO2— хлорит,
        
        ClO — гипохлорит.
      - Приставки мета-, орто-, полі-, ді-, три-, пероксо-і т. п., які традиційно присутні в назвах кислот, зберігаються також і в назвах аніонів
  - - - Халькогеніди, що містять як аніон
        
        сірку
        
        селен
        
        телур
        
        називають
        
        сульфідами
        
        селенідами
        
        телуридами
        
        Сірководень та селеноводород можуть утворювати кислі солі, які називають гідросульфідами та гідроселенідами відповідно (ZnS – сульфід цинку, SiS2 – дисульфід кремнію, NaHS – гідросульфід натрію). Подвійні сульфіди називають, вказуючи два катіони через дефіс: (FeCu)S2 — дисульфід заліза-міді.
      - Назви галогенідів складаються з назви галогену з суфіксом -ід та катіону (NaBr - бромід натрію, SF6 - фторид сірки (VI), або гексафторид сірки, Nb6I11 - ундекаіодид гексаніобія).
      - Крім того, існує клас псевдогалогенідів - солей, які містять аніони з галогенідоподібними властивостями.Їх назви утворюються подібним чином (Fe(CN)2 - ціанід заліза(II), AgNCS - тіоціанат срібла(I).
  - - - Взаємодія кислот з металами, основними та амфотерними оксидами / гідроксидами:
        
        H2SO4+Mg=MgSO4=H2
        
        H2SO4+MgO=MgSO4+H2O
        
        3H2SO4+Al2(SO4)3+3 H2O
      - Взаємодія кислотних оксидів з лугами, основними та амфотерними оксидами/гідроксидами:
        
        Ca(OH)2+CO2=CaCO3+H2O
        
        CaO+SiO2=CaSiO3
        
        AI2O3++3 SO3=AI2(SO)43
      - Взаємодія солей з кислотами, іншими солями (якщо утворюється продукт, що виходить зі сфери реакції):
        
        CaCO3+2HCI=CaCI2+H2O+CO2
        
        CuCI2+Na2S=2NaCI+CuS2nA2CO3+2MgCI2+H2O=Mg(OH)2CO3+CO2+NaCI
- - - - приклади кислот
        
        HCl, HNO3, H2S, H2SO4, H2SO3, H3PO4, HF, HNO2
  - - - Органічні кислоти
      - Неорганічні кислоти
        
        Нітратна кислота
        
        Що це?
        
        нітратна кислота (HNO3) — сильна одноосновна кислота. Висококорозійна кислота, реагує з більшістю металів, сильний окисник. Має тенденцію набувати жовтого відтінку через накопичення оксидів азоту, при довгому зберіганні.
        
        Фізичні властивості
        
        Нітратна кислота є безбарвною димучою рідиною з їдким запахом, легко розкладається, забарвлюючись у жовтий колір. Густина 1,53 г/см³. Кипить при 86°С, замерзає при -41°С. На повітрі HNO3 «димить» внаслідок притягання її парами вологого повітря і утворення дрібненьких крапельок туману. При нагріванні розклад її значно прискорюється. Утворюваний діоксид азоту розчиняється в HNO3 і надає їй жовтуватого кольору. У водних розчинах нітратна кислота значно стійкіша. З водою HNO3 змішується в будь-яких співвідношеннях.
        
        Хімічні властивості
        
        Нітратна кислота — дуже сильний окисник. В концентрованому вигляді окиснює сірку (до H2SO4), фосфор (до H3PO4), руйнує органічні речовини. Глибина відновлення HNO3 залежить від її концентрації і активності відновника. Концентрована HNO3 відновлюється до NO2, а розведена — звичайно до NO. Нітратна кислота взаємодіє майже з усіма металами, за винятком золота, платини і деяких інших, утворюючи солі — нітрати. При дії ж розведеної нітратної кислоти на мідь утворюється нітрат міді, монооксид азоту (а не діоксид, як при дії концентрованої HNO3) і вода.При взаємодії нітратної кислоти з металами водень не виділяється, як, наприклад, при взаємодії з металами хлоридної і розведеної сульфатної кислот. Водень не виділяється з HNO3 навіть активними металами. Так, при дії розведеної HNO3 на магній вона відновлюється до геміоксиду азоту
        
        Застосовування
        
        Нітратна кислота є одним з найважливіших продуктів хімічної промисловості. Вона виробляється у дуже великих кількостях, використовується для виробництва азотних добрив, у кольоровій металургії для розділення металів, а також хімічній промисловості для виробництва пластмас, вибухових речовин, целулоїду і фотокіноплівки, штучного волокна, органічних барвників, лікувальних речовин тощо.
        
        Хлоридна кислота
        
        Карбонатна кислота
        
        Що це?
        
        Карбона́тна кислота́, також ву́гільна, вуглецева кислота́ (вуглекислота) — слабка двоосновна кислота з хімічною формулою H2CO3. У чистому вигляді нестійка[1]. Утворюється в малих кількостях при розчиненні вуглекислого газу у воді, в тому числі і вуглекислого газу з повітря. Утворює ряд стійких неорганічних та органічних похідних: солі (карбонати та гідрокарбонати), естери, аміди та ін
      - Одноосновні
      - Багатоосновні
  - - - Безоксигенові
      - Оксигенові
- - - - Оксигеновмісні кислоти
        
        HNO3,
        H2SO4,
        H3PO4
      - Al(OH)3,
        Zn(OH)2
  - - - FeCl2+2NaOH->Fe(OH)2+NaCl