Please enable JavaScript.
Coggle requires JavaScript to display documents.
Феофан Прокопович - Coggle Diagram
Феофан Прокопович
1681-1736р
В 1704 році повертається на Батьківщину, зрікається від католицької віри та стрижеться у Києві в православні ченці під іменем Феофана, на честь пам’яті свого дядька. Довідник цікавих фактів та корисних знань
-
Прокопович Єлеазар з’явився 7 червня 1681 року у Києві в родині крамаря. Після того як помер батько та мати, опікуном його став Феофан Прокопович – дядько по матері, який був намісником київського Богоявленського Братського монастиря, ректора і професора Києво-Могилянського колегіуму.
українського богослова, письменника, поета, математика, філософа, ректора Київської академії, архієпископа Великоновгородського та Великолуцького.
В роки навчання був одним з кращих учнів, добре опанував церковнослов'янську, грецьку та латинську мови, не раз перемагав у наукових диспутах, крім традиційних для колегіуму дисциплін вивчав твори європейських філософів.
Після смерті дядька, Феофана Прокоповича, його підтримував київський митрополит Варлаам Ясинський.
З 1705 року займається викладанням риторики, піїтики та філософії у Києво-Могилянському колегіумі, написанням трагікомедії «Володимир», яку присвятив гетьману Івану Мазепі.
-
У 1725 році Феофана Прокоповича було назначено новгородським архієпископом та членом синоду, тобто головою православної Російської ї церкви. 19 вересня 1736 року Феофан Прокопович помирає у Новгороді.
-
Пізніше Феофана Прокоповича було поставлено на пост ректора Києво-Могилянської академії та надано йому звання професора богослов’я. Паралельно з цим він став ігуменом в Братському монастирі.
В 1716 році Прокопович переїжджає жити до Петербурга за власним бажанням царя Петра I. Отримавши призначення єпископа псковського і нарвського, він наблизився до царського двору. Займається написання книг на замовлення царя – «Коротка книга для навчання отроків», «Апостольська географія» та «Духовний регламент».
-
Ректор Киевской академии (1710—1716), архиепископ Псковско-Великолукский и Нарвский (1718—1725), Великоновгородский (1725—1736); епископ Православной Российской церкви; с 25 июня (7 июля) 1725 года архиепископ Новгородский.
поборником поширення як священного писання, а й «зовнішнього», світського вчення.