Please enable JavaScript.
Coggle requires JavaScript to display documents.
Закон України "Про основні засади забезпечення кібербезпеки…
Закон України "Про основні засади забезпечення кібербезпеки України"
(Литвиненко Олексія КБ-31-4)
Стаття 1. Визначення термінів
Індикатори кіберзагроз – показники (технічні дані) для виявлення та реагування на кіберзагрози.
інформація про інцидент кібербезпеки - відомості про обставини кіберінциденту,
зокрема про те, які об’єкти кіберзахисту і за яких умов зазнали кібератаки
Кіберінцидент – несприятливі події, що загрожують функціонуванню систем електронних комунікацій та інформаційних ресурсів.
Кібератака – навмисні дії, спрямовані на порушення конфіденційності, цілісності чи доступності інформаційних ресурсів.
Кібербезпека – захищеність інтересів людини, суспільства і держави в кіберпросторі.
Кіберзагроза – явища, що створюють небезпеку для національних інтересів у кіберпросторі.
Кіберзахист – сукупність заходів для запобігання кіберінцидентам, захисту від атак і ліквідації їх наслідків.
Кіберзлочин – суспільно небезпечне діяння у кіберпросторі, передбачене кримінальним законодавством.
Кіберзлочинність – сукупність кіберзлочинів.
Кібероборона – заходи для захисту суверенітету та обороноздатності держави в кіберпросторі.
Кіберпростір – середовище для комунікацій та суспільних відносин через мережу Інтернет та інші мережі передачі даних.
Кіберрозвідка - діяльність, що здійснюється розвідувальними органами у
кіберпросторі або з його використанням;
Кібертероризм – терористична діяльність, що здійснюється у кіберпросторі або з його використанням.
кібершпигунство - шпигунство, що здійснюється у кіберпросторі або з його використанням;
критична інформаційна інфраструктура - сукупність об’єктів критичної інформаційної інфраструктури;
Національна телекомунікаційна мережа – сукупність спеціальних телекомунікаційних систем, які використовуються в інтересах державних органів для захисту національних інформаційних ресурсів і забезпечення захищених електронних комунікацій.
Національні електронні інформаційні ресурси – систематизовані електронні ресурси, що містять інформацію незалежно від її виду, форми чи часу створення, призначену для задоволення суспільних потреб громадян, суспільства і держави.
Національний центр резервування державних інформаційних ресурсів – організована сукупність об’єктів для забезпечення надійності роботи державних інформаційних ресурсів, їх кіберзахисту та резервного копіювання інформації.
Об’єкт критичної інформаційної інфраструктури – комунікаційна або технологічна система об’єкта критичної інфраструктури, кібератака на яку може вплинути на її стале функціонування.
Система управління технологічними процесами (технологічна система) – автоматизована або автоматична система для управління технологічними процесами, незалежно від доступу до мережі Інтернет.
Системи електронних комунікацій (комунікаційні системи) – системи передачі даних, комутації або маршрутизації, що забезпечують електронні комунікації через різні технічні засоби (наприклад, мобільний чи супутниковий зв’язок).
Система активної протидії агресії у кіберпросторі – сукупність заходів для підвищення рівня кіберзахисту шляхом впливу на системи держави-агресора та джерела походження кіберзагроз.
Активна протидія агресії у кіберпросторі – дії, спрямовані на нейтралізацію кібератак держави-агресора та джерел походження кіберзагроз, які завдають шкоди національній безпеці України.
Стаття 2. Принципи застосування Закону
Цей Закон не застосовується до:
Відносин щодо змісту інформації в комунікаційних та технологічних системах.
Діяльності з захисту державної таємниці.
Соціальних мереж та приватних електронних ресурсів, якщо вони не містять інформацію, підлягає захисту за законом.
Комунікаційних систем, які не взаємодіють з публічними мережами електронних комунікацій.
Закон застосовується з дотриманням таких принципів:
Мінімально необхідне регулювання: рішення повинні бути необхідними та мінімально достатніми.
Об’єктивність та правова визначеність: застосування національного та міжнародного права щодо повноважень і обов’язків у сфері кібербезпеки.
Захист прав користувачів: захист прав щодо невтручання у приватне життя та захисту персональних даних.
Прозорість: рішення повинні бути обґрунтовані та повідомлені зацікавленим особам.
Збалансованість вимог та відповідальності: баланс між відповідальністю за невиконання вимог та запровадженням надмірних обмежень.
Недискримінація: відсутність дискримінації у правах та обов’язках осіб.
Еквівалентність вимог: рівнозначне застосування правових норм щодо кіберзахисту об’єктів критичної інфраструктури.
Стаття 3. Правові основи забезпечення кібербезпеки України
Основу забезпечення кібербезпеки становлять Конституція України, закони України, міжнародні договори, укази Президента, акти Кабінету Міністрів та інші нормативно-правові акти.
У разі суперечностей між цим Законом і міжнародними договорами застосовуються положення міжнародних договорів.
Стаття 4. Об’єкти кібербезпеки та кіберзахисту
Об’єкти кібербезпеки:
Конституційні права і свободи людини.
Суспільство, держава, національні інтереси, об’єкти критичної інфраструктури.
Об’єкти кіберзахисту:
Комунікаційні системи, що обробляють національні інформаційні ресурси.
Об’єкти критичної інформаційної інфраструктури.
Системи для електронного урядування, послуг і комерції.
Порядок формування реєстру об’єктів критичної інфраструктури затверджується Кабінетом Міністрів України.
Стаття 5. Суб’єкти забезпечення кібербезпеки
Координацію у сфері кібербезпеки здійснює Президент через РНБО.
Національний координаційний центр кібербезпеки контролює діяльність суб’єктів безпеки та формує пропозиції щодо Стратегії кібербезпеки України.
Кабінет Міністрів формує політику у сфері кібербезпеки, організовує функціонування системи кібербезпеки та аудиту інформаційної безпеки.
До суб’єктів кібербезпеки належать
державні органи
місцеві адміністрації
правоохоронні органи
військові формування
Нацбанк
підприємства критичної інфраструктури та інші особи, що працюють із національними інформаційними ресурсами.
Стаття 6. Об’єкти критичної інфраструктури
Віднесення об’єктів до критичної інфраструктури здійснюється відповідно до Закону "Про критичну інфраструктуру".
Критерії віднесення об’єктів до критичної інфраструктури та вимоги до їх кіберзахисту затверджуються Кабінетом Міністрів України або Нацбанком (для фінансових установ).
Аудит інформаційної безпеки проводиться за міжнародними стандартами із залученням експертів і громадських організацій.
Стаття 7. Принципи забезпечення кібербезпеки
Забезпечення кібербезпеки ґрунтується на таких принципах:
Верховенство права і повага до прав людини.
Захист національних інтересів України та розвиток стабільного й захищеного кіберпростору.
Державно-приватна взаємодія та співпраця з громадянським суспільством у сфері кіберзахисту.
Пропорційність заходів захисту до реальних ризиків і невідворотність покарання за кіберзлочини.
Міжнародна співпраця для протидії кіберзагрозам та забезпечення демократичного контролю над військовими формуваннями й правоохоронними органами у сфері кібербезпеки.
Стаття 8. Національна система кібербезпеки
Національна система кібербезпеки – це сукупність суб’єктів і заходів (політичних, технічних, освітніх, правових тощо) для захисту національних інформаційних ресурсів і критичної інфраструктури.
Основні суб’єкти системи кібербезпеки:
Держспецзв’язку: реалізує політику кіберзахисту, координує діяльність суб’єктів, проводить аудит інформаційної безпеки та забезпечує функціонування CERT-UA.
Нацполіція: запобігає, виявляє та розслідує кіберзлочини, підвищує обізнаність громадян.
СБУ: протидіє кіберзлочинності, кібершпигунству, кібертероризму; розслідує інциденти щодо державних ресурсів.
Міноборони та ЗСУ: готують державу до кібероборони, співпрацюють з НАТО.
Розвідувальні органи: виявляють загрози у кіберпросторі.
Нацбанк: регулює та контролює кіберзахист банків і фінансових установ.
Функціонування системи забезпечується через:
Розробку політики та нормативної бази відповідно до стандартів ЄС і НАТО.
Проведення навчань, аудиту інформаційної безпеки та впровадження кращих практик.
Розвиток команд реагування на комп’ютерні надзвичайні події (CERT-UA).
Створення резервних копій критичних інформаційних ресурсів у Національному центрі резервування.
Національний центр резервування забезпечує збереження резервних копій державних інформаційних ресурсів та їх функціонування навіть у разі надзвичайних ситуацій.
Стаття 9. Урядова команда реагування на комп’ютерні надзвичайні події України
CERT-UA
Завдання CERT-UA:
Аналіз даних про кіберінциденти та ведення їх реєстру.
Надання допомоги власникам об’єктів кіберзахисту у запобіганні та ліквідації наслідків інцидентів.
Проведення семінарів і публікація рекомендацій щодо протидії кібератакам.
Взаємодія з правоохоронними органами для забезпечення реагування на загрози.
Стаття 10. Державно-приватна взаємодія у сфері кібербезпеки
Державно-приватна взаємодія у сфері кібербезпеки здійснюється шляхом:
Створення системи виявлення, запобігання та нейтралізації кіберзагроз, зокрема із залученням волонтерів.
Підвищення цифрової грамотності населення.
Обміну інформацією про кіберзагрози між державними органами, приватним сектором і громадянами.
Партнерства та координації команд реагування на кіберінциденти.
Залучення експертного потенціалу до розробки галузевих проєктів.
Надання консультацій щодо реагування на кібератаки.
Формування консультаційних пунктів для громадян і бізнесу.
Впровадження громадського контролю ефективності кібербезпеки.
Проведення національних самітів з постачальниками бізнес-послуг для управління ризиками.
Створення системи підготовки кадрів у сфері кібербезпеки.
Взаємодії з організаціями та ІТ-компаніями для кібероборони.
Взаємодія враховує особливості правового режиму щодо окремих об’єктів та видів діяльності.
Стаття 11. Сприяння суб’єктам забезпечення кібербезпеки України
Державні органи, підприємства та громадяни зобов’язані сприяти суб’єктам кібербезпеки, повідомляти про відомі загрози та обставини, що сприяють запобіганню кіберзагрозам і злочинам.
Стаття 12. Відповідальність за порушення законодавства у сфері кібербезпеки
Особи, винні у порушенні законодавства у сфері кібербезпеки, несуть відповідальність згідно із законом.
Стаття 13. Фінансове забезпечення заходів кібербезпеки
Фінансування здійснюється з державного та місцевих бюджетів, власних коштів, кредитів та міжнародної допомоги.
Стаття 14. Міжнародне співробітництво у сфері кібербезпеки
Україна співпрацює з іноземними державами та міжнародними організаціями у сфері кібербезпеки.
Україна може брати участь у спільних заходах із забезпечення кібербезпеки.
Суб’єкти кібербезпеки можуть здійснювати міжнародну співпрацю безпосередньо.
Україна надає інформацію з питань боротьби з кіберзлочинністю іноземним державам на підставі запиту або без нього.
Стаття 15. Контроль за законністю заходів із забезпечення кібербезпеки України
Контроль здійснюється Верховною Радою України та Уповноваженим ВРУ з прав людини.
Контроль за діяльністю суб’єктів сектору безпеки і оборони здійснюється Президентом та Кабінетом Міністрів України.
Проводиться незалежний аудит діяльності основних суб’єктів кібербезпеки, звіти подаються Президенту, Верховній Раді та Кабінету Міністрів.