Please enable JavaScript.
Coggle requires JavaScript to display documents.
«СКАНДАЛИ» ПЕРІОДУ Л. КУЧМИ (другий термін) - Coggle Diagram
«СКАНДАЛИ» ПЕРІОДУ Л. КУЧМИ
(другий термін)
Вбивство українського журналіста Гео́ргія Гонга́дзе
Передумови
Георгій Гонгадзе – засновник інтернет-видання “Українська правда”, відомий журналіст-розслідувач.
Через професійну діяльність він отримував погрози.
Його матеріали викривали корупцію у вищих ешелонах влади України.
Зникнення та виявлення тіла
17 вересня 2000 року Гонгадзе зник у Києві.
2 листопада 2000 року в лісі біля м. Тараща (Київська область) знайшли обезголовлене тіло.
Експертиза підтвердила, що тіло належить Гонгадзе.
«КАСЕТНИЙ СКАНДАЛ»
Передумови
Микола Мельниченко – майор Управління державної охорони (УДО), який працював у кабінеті президента Леоніда Кучми.
Він таємно записував розмови Кучми та високопосадовців у період 1998–2000 років.
На записах, імовірно, обговорювали корупційні оборудки, вибори, а також можливу розправу над журналістом Георгієм Гонгадзе.
Оприлюднення записів
28 листопада 2000 року – лідер СПУ Олександр Мороз оприлюднив частину записів у Верховній Раді.
Записи стали відомі як “плівки Мельниченка”.
На них чутно голоси, схожі на голоси Кучми, глави МВС Юрія Кравченка та голови АП Володимира Литвина.
В одній із розмов, імовірно, Кучма наказує “прибрати Гонгадзе”.
Реакція суспільства
Почалися масові протести під гаслом “Україна без Кучми”.
Акції протесту тривали з кінця 2000-го до 2001 року, подекуди переростаючи в сутички з правоохоронцями.
Влада розганяла мітинги, застосовуючи силу.
Політичні наслідки
Кучма заперечував справжність записів і відкидав звинувачення.
Олександр Мороз та опозиція вимагали розслідування та відставки Кучми.
Західні держави посилили тиск на Україну через ситуацію з правами людини.
Політична нестабільність призвела до зростання опозиційних настроїв, що стало передумовою до Помаранчевої революції 2004 року.
Подальша доля плівок Мельниченка
2002 рік
– Мельниченко втік до США та отримав політичний притулок.
2004 рік
– Генпрокуратура України визнала плівки недостатнім доказом у справі Гонгадзе.
2011 рік
– порушено кримінальну справу проти Кучми за підозрою в організації вбивства Гонгадзе, але суд її закрив.
2015 рік
– ЄСПЛ визнав, що Україна не провела ефективного розслідування справи.
Збиття Ту-154 над Чорним морем (2001)
Основні факти
• Дата: 4 жовтня 2001 року
• Місце: Чорне море, приблизно за 300 км від узбережжя Криму
• Літак: Ту-154М авіакомпанії Сибір (S7 Airlines)
• Маршрут: Тель-Авів (Ізраїль) → Новосибірськ (Росія)
• Кількість осіб на борту: 78 (66 пасажирів, 12 членів екіпажу)
• Всі загинули
Причини катастрофи
• Літак збили під час військових навчань України.
• Військові запустили зенітну ракету С-200, яка помилково поцілила у цивільний борт.
• Причиною було те, що ракета, втративши початкову ціль (безпілотний навчальний дрон), автоматично переорієнтувалася на інший літак.
Розслідування та реакція
• Спочатку Україна заперечувала причетність до катастрофи.
• 12 жовтня 2001 року президент Леонід Кучма визнав, що ракета могла збити літак.
• 2004 року Генпрокуратура України офіційно підтвердила, що літак був збитий українською ракетою.
• Ізраїль та Росія провели власні розслідування та дійшли такого ж висновку.
Відповідальність і компенсації
• 2003 рік: Україна погодилася виплатити компенсації родинам загиблих:
• $200 тис. за кожного загиблого пасажира з Ізраїлю
• $10 млн усього за російських громадян
• Офіційні особи України не понесли кримінальної відповідальності.
Політичні та військові наслідки
• Україна тимчасово припинила використання комплексів С-200.
• Суттєво погіршилися відносини України з Росією.
• Катастрофа підвищила увагу до безпеки військових навчань та використання зенітних ракет у мирний час.
Конфлікт щодо острова Тузла
(2003)
Основна інформація
• Дата конфлікту: вересень – жовтень 2003 року
• Місце: острів Тузла, Керченська протока (між Кримом і Таманським півостровом)
• Сторони конфлікту: Україна та росія
• Причина: будівництво росією дамби в напрямку українського острова Тузла
Історична довідка
• До 1925 року – Тузла була косою, що з’єднувала Таманський півострів із Кримом.
• 1925 рік – сильний шторм відокремив Тузлу від Тамані, перетворивши її на окремий острів.
• 1941 рік – Раднарком РРФСР передав острів Кримській АРСР (тоді у складі РРФСР).
• 1954 рік – Крим передано Україні, а з ним і острів Тузла.
• Після розпаду СРСР (1991) – острів залишився у складі незалежної України
Початок конфлікту
• 29 вересня 2003 року – росія почала будівництво дамби з Таманського півострова в бік острова Тузла.
• Україна розцінила це як порушення кордону і зазіхання на її територію.
• російська аргументація: Острів є “спірною територією”.
• росія має право з’єднати Тамань із Кримом.
• Будівництво дамби – “екологічний проєкт” для захисту від розмивання узбережжя
Реакція України
• Президент Леонід Кучма наказав посилити охорону острова.
• На Тузлу терміново прибули українські прикордонники та військові.
• 6 жовтня 2003 року – Верховна Рада ухвалила постанову про захист територіальної цілісності України.
• Україна провела військові навчання в Керченській протоці.
• Київ вимагав від москви припинити будівництво та офіційно визнати кордон
Завершення конфлікту
• 23 жовтня 2003 року – Леонід Кучма та Володимир Путін зустрілися у Москві.
• 23 жовтня 2003 року – Росія припинила будівництво дамби за 102 метри від острова.
• 24 грудня 2003 року – президенти підписали договір про співпрацю у використанні Азовського моря і Керченської протоки (але він не закріпив чіткий статус Тузли).
Наслідки конфлікту
• Україна зміцнила прикордонну інфраструктуру на острові.
• 2014 рік – після анексії Криму Росія повністю захопила Тузлу.
• 2015–2018 роки – на місці дамби побудовано Кримський міст, який з’єднав Тамань із Кримом.
• Україна досі вважає Тузлу своєю територією
Помаранчева революція (2004)
Основна інформація
• Період: листопад 2004 – січень 2005 року
• Місце: Київ та інші міста України
• Привід: фальсифікація результатів президентських виборів
• Головні кандидати:
– Віктор Ющенко (опозиція)
– Віктор Янукович (влада, підтримка Л. Кучми)
• Результат: скасування фальсифікованих результатів виборів і перемога Ющенка
Передумови
• Корупція та авторитаризм за президентства Леоніда Кучми (1994–2004).
• “Касетний скандал” (2000) – викриття можливих злочинних дій Кучми, зокрема причетності до вбивства журналіста Георгія Гонгадзе.
• Зростання опозиційних настроїв серед населення.
• Проросійський курс Януковича та намагання Кремля втручатися у вибори.
Хід виборів
• 31 жовтня 2004 року – перший тур виборів.
• Ющенко та Янукович виходять у другий тур.
• 21 листопада 2004 року – другий тур виборів.
• Офіційно ЦВК оголосила переможцем Януковича.
• Опозиція заявила про масові фальсифікації.
• Незалежні спостерігачі зафіксували “каруселі”, підкупи виборців, тиск на чиновників і суди.
Початок протестів
• 22 листопада 2004 року – почалися масові акції протесту в Києві та інших містах.
• Мітинги на Майдані Незалежності – центральний осередок революції.
• Люди вимагали перерахунку голосів або повторного голосування.
• Символом протесту став помаранчевий колір – колір кампанії Ющенка.
Розвиток подій
• 23–25 листопада – Верховна Рада відмовилася визнавати результати виборів.
• 26 листопада – Ющенко та Янукович зустрілися за посередництва міжнародних лідерів, але компромісу не досягли.
• 28 листопада – понад 500 тисяч людей на Майдані.
• 3 грудня – Верховний Суд України скасував результати виборів, визнавши фальсифікації.
• 8 грудня – Верховна Рада ухвалила політичну реформу та зміни до виборчого законодавства.
Перемога Ющенка
• 26 грудня 2004 року – повторний другий тур виборів.
• Ющенко переміг з результатом 51,99% проти 44,2% у Януковича.
• 23 січня 2005 року – інавгурація Ющенка.
Наслідки революції
• Зміна політичного курсу України – перехід до більш проєвропейської політики.
• Обмеження повноважень президента – Україна стала парламентсько-президентською республікою.
• Розчарування в Ющенку – внутрішні конфлікти у владі призвели до втрати довіри серед виборців.
• Реванш Януковича – у 2010 році він виграв президентські вибори.