Please enable JavaScript.

Coggle requires JavaScript to display documents.

Стан культури в 1917-1921 рр в Україні - Coggle Diagram

- - - - Інтелігенція інтенсивно поповнювалася за рахунок інших соціальних верств, які вносили в її свідомість свої настрої і сподівання. В таких умовах культурний процес в Україні набував своєрідних, властивих лише цій історичній добі, проявів і форм.
  - - - Кожен політичний режим, що утверджувався в Україні, прагнув вести власну лінію в галузі культури, спирався на соціально і національно близькі йому верстви населення, у тому числі інтелігенцію, діячів культури, освіти, мистецтва, всіляко підтримуючи їх, при цьому залишаючись байдужим, а то й непримиренно ворожим до інших. Усе це деформувало природний хід культурних процесів, приглушуючи загальнолюдські, гуманістичні тенденції, висуваючи на передній план вузько класові, скороминущі, кон'юнктурні. У суспільстві панувала нетерпимість, жорстокість, зневага до людського життя. Непристосована до життя у виняткових умовах війни, господарської розрухи, хронічного дефіциту інтелігенція першою ставала жертвою. Тому втрати освічених людей в 1917-1921 рр. були надзвичайно великі. Тисячі висококваліфікованих фахівців, учених, діячів культури емігрували за кордон.
- - - - У роки революції і визвольних змагань в українську літературу ввійшло ціле покоління письменників і поетів, які започаткували новий етап у її розвитку. Література 1917-1921 рр. відбила надзвичайно складну й суперечливу панораму життя і боротьби, небувалого злету людського духу, моральну ницість, небачену трагедію братовбивчої війни.
        
        Вільні від бюрократичного "регулювання", закостенілих канонів і обов'язкових підходів, поети і письменники по-різному, відповідно до власних уподобань, світосприймання, літературних традицій і політичних симпатій відбивали дійсність, історичний процес, свідками, а нерідко й активними учасниками якого вони були.
        
        Гурток молодих українських літераторів, які об'єдналися навколо журналу "Книгар", започаткував знамените літературне угруповання "неокласиків". Це - М. Зеров, П. Филипович, М. Рильський, М. Драй-Хмара, Ю. Клен (О. Бурґгардт). Частина молодих українських митців приєдналася до символістів. Серед них - П. Тичина, Я. Савченко, Д. Загул та ін.
        
        Літературні течії
        
        Романтизм. Його представляли В. Сосюра, В. Чумак, В. Еллан-Блакитний та інші.
        
        Панфутуризм. Відомим представником був М. Семенко.
- - - - У Києві відбулися просвітянські з'їзди, які сприяли консолідації "Просвіт". На початку осені в Україні діяли 952 культурно-освітні установи "Просвіти".
        
        Під впливом бурхливих подій, цілеспрямованої діяльності політичних партій робота "Просвіт" стала набувати більш виразного політичного характеру.
        
        "Просвіти" залучали до визвольної боротьби тисячі раніше байдужих до національної справи українців.
        
        Відкрито ставилося завдання перетворити "Просвіти" на ідеологізовані заклади, знаряддя комуністичного виховання, "підвищення класової самосвідомості трудящого населення".
        
        Липень 1920 р
        
        Вироблено зразковий статут "Просвіт", який визначив комуністичний характер їхньої діяльності.
        
        1 more item...
- - - - Громадянська війна
        
        Націоналізовані й поставлені під контроль відповідних державних установ кінематографи, театри, бібліотеки, музеї та інші культурні і мистецькі установи.
        
        Склалася ціла система культурно-освітніх закладів, пристосована для проведення політичної лінії правлячої більшовицької партії.
        
        Більшовики не мали собі рівних та іх робота, забезпечуючи ідеологічний вплив на маси, вносила в свідомість народу політизовані сурогати і мало сприяла підвищенню його культурного рівня.
- - - - Діяльність більшовицької влади в театральній сфері позначена насамперед націоналізаціями, перейменуваннями і закриттями "аполітичних" та "ідейно ворожих" закладів.
        
        Серпень 1919 р
        
        Уряд УСРР перетворив на державні всі кращі театри.
        
        Засновано Новий драматичний театр ім. І. Франка, на чолі якого став молодий Гнат Юра. Цей театр згодом став одним з провідних театрів республіки.
        
        У містах і селах виникло багато самодіяльних оркестрів народних інструментів, державних, професійних хорів, мандрівних хорових капел.
        
        За гетьмана, було засновано Державний симфонічний оркестр під проводом О. Горілого.
        
        1 more item...
- - - - 4 листопада
        
        Центральна Рада затвердила статут Академії.
        
        5 грудня
        
        Урочисте відкриття Академії.
        
        Видатні українські художники Михайло Бойчук, Микола Бу-рачек, Михайло Жук, Василь та Федір Кричевські, Абрам Ма-невич, Олександр Мурашко, Георгій Нарбут стали першими членами Академії мистецтв.
        
        Жовтень 1918
        
        1 more item...
- - - - Кінець весни 1917 р
        
        З ініціативи протоієрея Василя Липківського було засновано "Братство воскресіння", яке очолило рух за утворення УАПЦ.
        
        З часом воно перетворилося на Всеукраїнську православну церковну раду, що прийняла рішення про скликання Всеукраїнського православного собору.
        
        Січень 1918 р
        
        Собор розпочав роботу.
        
        Зміна політичної ситуації і захоплення Києва більшовиками не дозволили делегатам дійти логічного рішення - проголошення автокефалії.
        
        1 more item...
- - - - У період гетьманату тривала українізація шкільної справи.
        
        В школах вводились українська мова, історія і географія України як обов'язкові предмети.
        
        За доби Директорії українізація школи провадилася ще інтенсивніше, але в зв'язку зі швидким перебігом політичних подій закріпити її результати не вдалося.
        
        1919 р. українізація народної освіти була перервана. Радянська влада основну увагу звертала на соціальне реформування школи, підпорядкування її завданням "комуністичного виховання".
        
        У липні 1919 р. Раднарком УСРР схвалив "Положення про єдину трудову школу Української СРР", за яким у республіці впроваджувалося безплатне навчання і обов'язковість його для всіх дітей віком від 7 до 16 років
        
        Викладачі України, зокрема об'єднані у Всеукраїнській вчительській спілці - організації, яка виникла 1917 р. і перебувала під впливом боротьбистів, - негативно реагували на реформи радянської влади в шкільній справі. Тому в лютому 1920 р. спілку було розпущено, а вчителів республіки включили до Всеросійської спілки працівників освіти, яка перебувала під повним контролем більшовиків.
        
        1 more item...
- - - - 22 жовтня - другий український університет у Кам'янці-Подільському.
        
        В умовах більшовицької влади розгорнулася революційна ломка системи вищої освіти. Більшість викладачів і студентів вузів насторожено, а часом і вороже зустріла нову владу й не мала намірів брати участь у перетвореннях, очолюваних комуністами. Їхні симпатії були на боці антибільшовицьких сил.
        
        В березні 1919 р. уряд УСРР за прикладом РСФРР видав декрет про нові правила прийому до вузів.
        
        Для звуження впливу старої професури, викладачів і антибільшовицьки налаштованого студентства було реорганізовано управління вищою школою.
        
        У 1920 р. було відкрито робітничі факультети (робітфаки).
        
        збільшення чисельності вищих і середніх спеціальних навчальних закладів супроводжувалося погіршенням якісних показників роботи. Вузи і середні навчальні заклади мали слабку матеріальну базу. Викладацький склад поповнювався за рахунок недостатньо освічених, нерідко випадкових людей, які не мали досвіду роботи в спеціальних навчальних закладах. І хоча серед прийнятих до вузів у ці роки було чимало талановитих молодих людей, які пізніше стали видатними вченими, інженерами, діячами культури, загальний рівень підготовки більшості вступників, особливо зарахованих у 1919 і 1920 рр., був надзвичайно слабким. Часто єдиним їхнім «достоїнством» було робітниче чи селянське походження. В умовах голоду й розрухи їм доводилося більше думати про виживання, ніж про навчання.
- - - - Улітку 1918 р., за гетьманату, з числа видатних учених була організована Комісія зі створення Української академії наук (УАН).
        
        Розробка концепції УАН виявила розбіжності у підході різних груп учених до питання про характер і завдання всеукраїнського наукового центру. Українознавці М. Грушевський. Д. Багалій, М. Василенко та інші бачили майбутню Академію найвищою науковою інституцією, що має за мету, крім загальнонаукових завдань, всебічне вивчення української культури і української мови, сучасності й минулого України та її сусідів.
        
        Робота нової Академії мала стати важливим чинником у пробудженні української національної самосвідомості.
        
        Гетьман запропонував пост президента Академії М. Грушевському, але той відмовився. Очолив найвищий науковий заклад України В. Вернадський.
        
        Урочисте відкриття Української академії наук відбулося 24 листопада 1918 р.
        
        Першими дійсними членами (академіками) були призначені В. Вернадський (президент), А. Кримський (неодмінний секретар), Д. Багалій, М. Кащенко, В. Косинський, О. Левицький, М. Петров, С. Смаль-Стоцький, Ф. Тарановський, С. Тимошенко, М. Туган-Барановський, П. Тутковський.
        
        1 more item...