Please enable JavaScript.
Coggle requires JavaScript to display documents.
Тема: З історії розвитку та становлення методичних служб - Coggle Diagram
Тема:
З історії розвитку та становлення методичних служб
Історичні витоки становлення й розвитку методичної служби
Зростання наукового інтересу до методичної служби в Україні
: - інтеграція вітчизняної системи освіти до європейського й світового освітнього просторів; -
Посилення особистісної орієнтації професійної підготовки фахівців.
Готовність фахівців до кваліфікованого виконання обов'язків.
Володіння сучасними знаннями з основ методичної роботи.
Творчий підхід до організації методичної діяльності.
Подальше професійне зростання.
Педагогічна спадщина минулого століття:
М.О. Корф:
Підготовка вчителів.
Цінні поради та рекомендації.
Плани занять і методики проведення уроків.
Організація вчительських з’їздів.
Ранні форми педагогічного спілкування:
Педагогічні ради при кожній гімназії.
М.І. Пирогов:
Покращення роботи педагогічних рад.
Розширення змісту обговорюваних питань.
Доповіді й обмін думками про дидактичні питання в освіті.
Заохочення методичних пошуків вчителів.
Взаємне відвідування уроків.
О.В. Духнович:
Володіння ефективною методикою викладання.
Поради щодо організації навчального процесу.
Рекомендації щодо групової роботи учнів.
К.Д. Ушинський:
Педагогічна та методична підготовка.
Обґрунтування методів навчання (систематичний, аналітичний, метод вправ).
Рекомендації щодо застосування методів.
Співпраця з педагогами-практиками.
1914 р.:
Введення спостережних уроків.
Потреба у "вчителях-інструкторах".
Наприкінці ХІХ - початку ХХ ст.:
З’їзди, конференції, наради, семінари для підвищення професійного рівня вчителів.
Методи і прийоми навчання і виховання.
Початок ХХ ст.:
Зміни у методичній роботі у зв'язку з суспільно-політичною ситуацією.
Створення методичних бюро з певним штатом працівників.
Розробка нормативних документів ("Положення про організацію методичної роботи на місцях", "Положення про опорну школу").
Опорні школи:
Створення центрів методичної роботи навколишніх шкіл.
1930 р.:
Формування навчально-методичного сектора при уряді України.
Роль інспекторів-методистів.
1931 р.:
Перший з’їзд інспекторів-методистів.
Резолюція "Про організацію і зміст методичної роботи в районі".
1939 р.:
Всесоюзна нарада з методичної роботи.
Затвердження нормативних документів ("Положення про методичну роботу в школі", "Положення про районний педагогічний кабінет", "Положення про кущове методичне об’єднання вчителів").
Цілісна система методичної роботи:
Визначена вертикаль управління методичною роботою в Україні.
Післявоєнний період:
Комплектування шкіл кваліфікованими кадрами.
Підвищення рівня професійної підготовки.
1946 р.:
Впровадження Педагогічних читань.
Узагальнення власного досвіду вчителів.
Організація шкіл передового педагогічного досвіду.
Перейменування педагогічних кабінетів у методичні кабінети (1959 р.).
1970-ті роки:
Вдосконалення структури методичної роботи.
"Типове положення про районний (міський) методичний кабінет".
Створення районних предметних комісій, методичних об’єднань, міжшкільних предметних комісій, громадських методистів.
1984-1985 рр.:
Зміни у структурі та змісті роботи методичних служб.
"Типове положення про методичний кабінет районного (міського) відділу (управління) народної освіти" (1985 р.).
Створення науково-методичних, інформаційно-методичних (діагностичних) кабінетів (центрів).
Функціонування шкіл молодого вчителя, творчих груп під керівництвом методистів.
Визначення змісту роботи відповідно до нових напрямів науки і техніки, нових шкільних програм і курсів.
Розвиток методичних служб на сучасному етапі.
Незалежність України:
Методичні служби спрямовані на забезпечення регіональних програм розвитку освіти.
Формування навчальних закладів нового типу.
Виявлення та супровід передового педагогічного досвіду.
Методологічний підхід:
Системний підхід.
Теорія безперервної освіти.
Орієнтація на особистість.
Гуманістичний підхід.
1997 р.:
Затвердження "Положення про районний (міський) методичний кабінет".
Координація діяльності районних (міських) методичних кабінетів і шкільних методичних кабінетів.
Форми та методи роботи:
Замовлення періодичних педагогічних видань.
Заохочення публікації власних напрацювань педагогів.
Вивчення стану викладання предметів і факультативів.
Аналіз навчально-виховної та методичної роботи.
Планування роботи РМК:
Планування роботи на рік, місяць, тиждень.
Професійна підготовка педагогів.
Профорієнтаційна та соціальна робота.
Виховна робота (учнівське самоврядування, позакласна робота).
Підвищення кваліфікації вчителів.
Бібліотечна робота.
Пропагування методичної роботи (виставки, видавнича діяльність, співпраця із ЗМІ).
Створення інформаційно-аналітичної та довідкової баз даних.
Технології педагогічної взаємодії:
Консультування.
Бесіди.
Творчі зустрічі.
Засідання районних методичних об’єднань.
Проблеми в методичній діяльності:
Суб'єктивні оцінки якості: Методистів оцінювали поверхово та суб'єктивно.
Відсутність науково-обґрунтованих уявлень: Про об’єми знань і вмінь методистів.
Перекладання управлінських функцій: Відділи освіти перекладали функції на РМК, позбавляючи методистів професійної діяльності.
Результати таких проблем:
Недооцінка ролі деяких напрямів: Методисти переважно займалися інспектуванням навчальних закладів.
Оцінка рівня навченості: Учнів оцінювали поверхово.
Початок ХХІ ст.:
Роль методичної служби: Значуща роль в осмисленні інноваційних ідей.
2008 р.: Наказ МОН України №119.
РМК як науково-методична установа: Науково-методичне забезпечення дошкільної та загальної середньої освіти.
Напрями діяльності РМК:
Наукове забезпечення: Науково-методичне забезпечення освіти.
Педагогічна практика: Трансформування наукових ідей у педагогічну практику.
Інноваційна діяльність: Науково-методична підтримка інновацій.
Науковий пошук і експериментальна робота: Наукові пошуки та експериментальні дослідження педагогів.
Інформаційно-методичний супровід: Підтримка навчальних закладів і педагогічних працівників.
Консуляції: Консультування педагогічних працівників щодо сучасного розвитку освіти та організації навчально-виховного процесу.
Сучасний етап розвитку:
Зростає увага до інноваційних процесів у освіті.
Потреба у якісних професійних консультативних послугах.
Консультаційні послуги:
Інформаційний продукт, що надається у вигляді програм, проєктів, рекомендацій, порад тощо.
Розгалужена мережа закладів:
Шкільні методичні кабінети.
Районні (міські) методичні кабінети.
Центри професійного розвитку педагогічних працівників.
Центри навчально-методичної роботи.
Психолого-медико-педагогічні консультації.
Освітні консалтингові центри.
Інститути післядипломної педагогічної освіти.
Громадські освітні організації.
Професійна діяльність організацій:
Надання консультативних освітніх послуг.
Підготовка та експертиза методичного забезпечення.
Організація атестації, сертифікації та підвищення кваліфікації педагогічних працівників.
Аналіз і впровадження передового педагогічного досвіду.
Супровід інноваційних проєктів.
Організація та проведення супервізії фахівців.
Консультування дітей у ситуаціях дидактичних ускладнень, розвитку творчих обдарувань та інтеграції в соціум.
Консультування сім’ї з питань навчання, виховання та вибору навчального закладу.
Консультування управлінського персоналу.
Педагогічне консультування у територіальній системі освіти.
Історія становлення і розвитку методичних служб:
Відображення реальної потреби у вдосконаленні професійної майстерності педагогічних працівників.
Отримання якісних консультативних послуг відповідно до сучасних тенденцій демократизації суспільства, інноваційних процесів в освіті і науці, функціонування різних соціальних інституцій.