Please enable JavaScript.
Coggle requires JavaScript to display documents.
Поняття про мету та завдання виховання. Сутність процесу виховання та його…
Поняття про мету та завдання виховання. Сутність процесу виховання та його принципи
Мета і завдання виховання:
Мета виховання – це наперед визначені (передбачені, спрогнозовані) результати в
розвитку й формуванні особистості, яких намагаються досягти в процесі виховної роботи.
Завдання виховання–це конкретизація мети виховання, що проявляється у часткових діях.
Мета і завдання зіставляються як ціле і частина, система і її компоненти.
Головною метою школи – є формування і розвиток соціально активної гуманістично
спрямованої особистості з глибоко усвідомленою громадянською позицією, системою наукових знань про природу, суспільство, почуттям національної самосвідомості, готової до
професійного самовизначення.
Зародження та розвиток ідеї про всебічний розвиток особистості:
Всебічний розвиток означає розвиток людської особистості з усіх боків,
всесторонньо;
Гармонійний розвиток — гармонію усіх сторін, їх пропорційність, погоджену
єдність.
Традиційні складові частинки виховання:
Розумове виховання є ключовим у процесі всебічного і гармонійного розвитку
особистості.
Трудове виховання формує працелюбну особистість, яка свідомо і творчо ставиться до
праці, як життєвої потреби, вищої цінності людини і суспільства.
Фізичне виховання сприяє зміцненню здоров'я, повноцінному фізичному розвитку
особистості, розвитку основних рухових якостей
Естетичне виховання передбачає художньо-естетичну освіченість і вироблення умінь
творити прекрасне у повсякденному житті.
Завдання виховання:
Формування національної свідомості;
Формування високої духовної особистості;
Утвердження на національному ґрунті принципів загальнолюдської моралі;
Виховання основ естетичної культури;
Виховання трудової активності;
Забезпечення повноцінного фізичного розвитку;
Формування правової культури;
Виховання екологічної культури;
Сутність процесу виховання:
Виховання — це соціально і педагогічно організований процес
створення оптимальних умов для формування людини як особистості.
Вихованість — комплекс якостей особистості вихованця, котрий характеризується наявністю і рівнем сформованості суспільно значущих якостей, що відображають всебічність її розвитку та готовність до повноцінної
життєдіяльності.
Чинники, які впливають на процес виховання:
Об’єктивні:
особливості суспільного устрою;
політичного режиму;
соціально-економічного розвитку;
національна самобутність;
природне середовище;
Суб’єктивні:
соціально-педагогічна діяльність сім′ї;
громадських організацій;
навчально-виховних закладів;
засобів масової інформації;
засобів культури і мистецтва;
Принципи виховання:
вихідні положення, які визначають зміст, методи і
форми організації виховання.
Принцип народності:
передбачає єдність загальнолюдських і національних цінностей; забезпечення
національної спрямованості виховання;
Принцип цілеспрямованості:
передбачає спрямування виховної роботи на досягнення основної мети виховання – формування гармонійно розвиненої і суспільно активної особистості з науковим світоглядом, з високим моральним потенціалом, яка бажає і вміє працювати, духовно багатої і фізично досконалої;
Принцип зв’язку виховання з працею, активною діяльністю учнів:
формування у вихованців шанобливого ставлення до будь – якої суспільно
корисної діяльності;
Принцип виховання особистості в колективі:
колектив – могутній важіль виховання, провідні риси особистості формуються тільки в колективі у процесі спілкування й активної й спільної діяльності.
Повага до особистості у поєднанні з справедливою вимогливістю;
Опір на позитивне у особистості дитини;
Систематичність, послідовність, поступовість виховних впливів;
Поєднання педагогічного керівництва з ініціативою, самодіяльністю,
творчістю самих вихованців;
Відповідність виховання віковим та індивідуальним особливостям учнів;