Please enable JavaScript.
Coggle requires JavaScript to display documents.
Вставні та вставлені конструкції. Звертання. - Coggle Diagram
Вставні та вставлені конструкції. Звертання.
Вставні слова та словосполучення
— це слова та сполучення слів, за допомогою яких мовець виражає своє ставлення до повідомлюваного.
Ознаки вставних слів та словосполучень:
Вставні слова не утворюють зі словами речення словосполучень.
Займають будь-яке місце в реченні.
Не вносять у речення додаткових відомостей, а виражають ставлення мовця до висловленого.
пов'язуються з реченням за допомоги особливої інтонації - інтонації вставності
За змістом відносяться до частини речення або до всього речення.
Не є членами речення, не відповідають на жодне питання.
Не з'єднуються підрядним чи сурядним зв'язком з ними.
виражають особисте ставлення мовця до свого висловлювання
не несуть нової інформації, а лише певним чином оцінюють, уточнюють основне повідомлення.
не є членами речення.
вносять додаткову інформацію в речення, не будучи граматично пов’язані з ним
Вставні конструкції приєднуються до речення без сполучників або за допомогою сполучників:
сурядності. Із сурядних найчастіше вживаються і, а: І справді, оптимізм — невід'ємна риса трудового народу...
підрядності. Із підрядних — як: Щороку ми, як правило, використовуємо їх велику кількість (журн.).
За значенням виділяються такі групи вставних конструкцій:
Ті, що виражають ступінь вірогідності повідомлюваного: безперечно, безумовно, справді, очевидно, можливо, може, розуміється, певно, звичайно, мабуть, здається та ін.:
Одначе, не долітаючи до нас, табуни знов повертають назад, певне, є там десь лимани, озера, адже не одне оце наше висхле озеречко — вся ця придніпровська місцевість зветься Чари-Комиші (О. Гончар).
Ті, що вказують на зв'язок думок, послідовність викладу чи його завершення: по-перше, по-друге, між іншим, до речі, втім, проте, однак, отже, значить, словом, таким чином тощо:
П о х м у р и й ...Робітників привабив, а казарм стільки, як і було, та й ті порозвалювались: словом, без вікон, без дверей повна горниця людей (С.Черкасенко);
Вставні конструкції, які виражають почуття мовця: на жаль, на лихо, на щастя, на диво, чого доброго, на біду превелику тощо.
Г у л ь б и ц ь к и й ...На щастя, жорстока дійсність розвіяла вітром усі ці хлоп 'ячі дурниці й примусила розсудливо зазирнути дійсності в вічі (С.Черкасенко);
Ті, що вказують на характер висловлення або способи оформлення думок: сказати по правді, коротше кажучи, іншими словами, так би мовити та ін.:
Головую я в умовах, сказати, скрутнуватих (С.Колесник);
Вставні конструкції, які вказують на джерело повідомлення: на думку.., за словами.., як кажуть, признатися, думаю, каже, за повідомленням.., на наш погляд, по-моєму тощо:
Голос у нього гучний і спочатку завжди впевнений і респектабельний, як кажуть, голос людини зі знанням справи (О. Довженко);
Звертання – це слово (або сполучення слів), що називає особу чи предмет, до яких спрямоване мовлення.
Може виражатися:
іменником у кличній формі відмінку:
Нехай в піснях твоїх, поете, вустами серце промовля.
Уживання в цій функції називного відмінка не відповідає нормам української мови
іншими частинами мови (прикметником, числівником) в значенні іменника:
А може, зараз ти не в полі, любий, а десь у теплому гостиннім домі.
Форма кличного відмінка інколи може збігатися (омонімічна) з називним відмінком:
Київ мій, ти у серці завжди.
У звертання можуть входити особові займенники
ти, ви
Іноді звертання виражається лише одним
особовим займенником
Слухай, ти! Що ти там отому дурневі плещеш ? Гей! ти! — гукнув голова. — Відчини! Чув? Чіпко! (З тв. Панаса Мирного).
Такі звертання надають усьому текстові пестливого або, навпаки, зневажливого забарвлення, залежно від усієї тональності висловлювання