Please enable JavaScript.
Coggle requires JavaScript to display documents.
ДИСКУРС Джерела: Селіванова О. Сучасна лінгвістика: напрями та проблеми.…
ДИСКУРС Джерела: Селіванова О. Сучасна лінгвістика: напрями та проблеми. Полтава: Довкілля-К. 2008.712 с.
Дискурс (від фр. discours - мовлення, у лат. discursus - блукати, розгалуження, розростання, коловорот) у сучасній науковій літературі має переважно чотири значення:
1) зв’язний текст у
контексті численних супровідних фонових чинників (онтологічних, соціокультурних, психологічних тощо; текст, «занурений» у життя)
3) стиль, підмова мовного спілкування
4) зразок мовленнєвої поведінки в
певній соціальній сфері, що має певний набір змінних.
2) замкнута цілісна комунікативна ситуація (подія), складниками якої є комуніканти й текст як знаковий посередник, зумовлена різними чинниками, що опосередкують спілкування й розуміння (соціальними, культурними, етнічними і т. ін.)
-
-
утворення більш високого рівня, ніж речення
-
-
втілення засобів мови в оточенні соціальних, психологічних і
культурних обставин спілкування особистостей
-
Уведення до обігу мовознавства терміна «дискурс» належить
американському лінгвісту дескриптивістської течії 3. Харрису
1952 р. --- на підставі впровадженого ним дистрибутивного аналізу здійснив спробу представити значення мовних одиниць як функцію дистрибуції
дискурс розглядав як одну зі сторін дистрибуції на базі еквівалентності між фразами й ланцюжками фраз
-
-
-
-
висловлення, надфразна єдність у контексті інших одиниць і пов’язаної з ними ситуації
-
-
У 80-ті р. р. із метою розмежування тексту й дискурсу використовувалося розрізнення аспектів: мовного й мовленнєвого, мовного й соціального, статичного й динамічного відповідно
Е. Бенвеніст
вважав дискурс мовленням, невіддільним від мовця,
протиставляв процес системі
Т. ван Дейк
розглядав текст як статичний об’єкт, а дискурс - як комунікативну подію, спосіб актуалізації тексту в певних ментальних і прагматичних умовах
К. Пайк
розробив дистрибутивно-таксономічну модель мовленнєвої поведінки, найвищим рівнем якої вважав комплексні мовленнєві структури, а дискурс кваліфікував як результат процесу взаємодії в соціокультурному аспекті
Під впливом теорії мовленнєвих актів, лінгвопрагматики, когнітивної лінгвістики аналіз дискурсу отримав функціональне спрямування
дискурс почав розглядатися як комунікативна подія, ситуація,
що інтегрує текст з іншими її складниками
-
-
референційними чинниками
обставинами, часом, простором
комунікації
-
Д. Шиффрин пропонує визначати дискурс як інтегративно контекстуалізовані висловлення, усні й письмові
Риси дискурсу
-
-
-
-
замкненість
-
Замкненість дискурсу полягає
в перетворенні ситуації на інший дискурс (за умови завершеності ситуації)
-
-
-
-
Соціальні практики зумовлюють і творять дискурсивні практики. Під впливом панівної ідеології формується панівний дискурс, що впливає на інтерпретацію індивідів.
Дискурс трактується як комунікативно-прагматичний зразок мовленнєвої поведінки, що здійснюється в певній соціальній сфері й має відповідний набір змінних: соціальних норм, відношень, ролей, конвенцій, показників інтерактивності
Головною ознакою дискурсу в такому розумінні є регулярність співприсутності мовця та слухача,їхньої інтеракції
стандартність певних канонів: жанрових,
інтерактивних, структурних, інтенційно-прагматичних.
значення дискурсу в сучасній комунікативній лінгвістиці проектується у проблематику лінгвістичної генології (лінгвогенристики), що досліджує такі зразки як мовленнєві жанри.
-
-
-