Please enable JavaScript.
Coggle requires JavaScript to display documents.
Інтертекстуальність в романі У.Еко "Ім'я троянди" - Coggle…
Інтертекстуальність в романі У.Еко "Ім'я троянди"
Теоретичне підґрунтя
Поняття інтертекстуальності запроваджене Ю. Крістевою та розвинуте М. Бахтіним і Р. Бартом.
Інтертекстуальність – це взаємодія текстів, що передбачає цитування, алюзії, ремінісценції, пародію тощо.
Філософські та богословські джерела
Вплив праць Томи Аквінського, Августина Блаженного, Вільяма Оккама.
Дискусії щодо віри, логіки, сміху та єресі.
Літературні референції
Вплив середньовічної літератури, зокрема "Божественної комедії" Данте.
Детективна структура, що відсилає до творів Артура Конан Дойля (образ Вільяма з Баскервіля).
Історичний та культурний контекст
Події розгортаються в XIV столітті, що зближує роман із реальними історичними суперечками між францисканцями та папством.
Використання середньовічної схоластики як засобу побудови логічних діалогів.
Метафора бібліотеки як тексту
Ідея про книгу як нескінченний ланцюг цитат і посилань.
Бібліотека монастиря символізує світовий текст, у якому приховано істину.
Назва як інтертекстуальний код
"Ім'я троянди" – гра з символами, відсилання до середньовічної символіки та втрати значення (ut rosa pristina nomine, nomina nuda tenemus).
Жанрова багатошаровість
Поєднання детективу, історичного роману, філософського трактату та інтелектуального постмодернізму.