Please enable JavaScript.

Coggle requires JavaScript to display documents.

*Алгоритм оформлення права на спадищну . (Шевчук Діма СП-94,…

- - - - За яких умов? 1.за умови відсутності заповіту, 2.визнання його недійсним, 3.неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, 4.а також, у разі неохоплення заповітом усієї спадщини.
        
        За якою черговністю?
        
        Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.
        
        У п’яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.
        
        У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини;
        
        У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця;
        
        У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід, як з боку батька, так і з боку матері;
        
        У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив та батьки;
        
        Які строки подачі документів для прийняття спадщини?
        
        Для прийняття спадщини чи відмови від спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з дня смерті особи.
        
        Для того, щоб не допустити пропуску строку, необхідно звернутися до нотаріуса для подачі заяви про прийняття спадщини чи про її відмову.
        
        Як діяти, якщо пропущено строк для прийняття спадщини?
        
        Рішення номер 1.
        
        Отримати письмову згоду інших спадкоємців і подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу.
        Подати позов до суду. Відповідно до частини 3 статті 1272 Цивільного кодексу України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
        
        Рішення номер 2.
        
        Якщо суд продовжить термін для подачі заяви, ви подаєте заяву разом з копією рішення суду нотаріусу. Далі в загальному порядку відбувається оформлення спадщини.
        
        Куди подається заява про прийняття спадщини?
        
        Заяви про прийняття спадщини або відмову від її прийняття подаються спадкоємцем особисто нотаріусу за місцем відкриття спадщини у письмовій формі.
        
        Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна — місцезнаходження основної частини рухомого майна.
        
        Важливо пам’ятати, що спадкоємець не вправі прийняти одну частину спадщини, а від іншої частини відмовитись. Спадкоємець, який прийняв частину спадщини, вважається таким, що прийняв усю спадщину.
        
        Спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, він не заявив про відмову від неї.
        У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем.
        
        Який встановлено строк та порядок подачі документів для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом?
        
        Видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які її прийняли спадщину, ніяким строком не обмежена.
        
        Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.
        
        Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
        
        Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов’язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
        
        Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.
        
        Яка сума оформлення спадщини за законом?
        
        У разі заведення спадкової справи та встановлення складу спадкового майна нотаріус надає спадкоємцю письмову довідку щодо переліку документів, необхідних для оформлення спадщини та видачі свідоцтва про право на спадщину, із зазначенням розміру плати за вчинення відповідних нотаріальних дій. Така довідка має бути підписана нотаріусом та скріплена його печаткою.
        
        За оформлення спадщини державним нотаріусом стягується, зокрема:
        
        Державне мито 34 грн;
        
        Державна реєстрація права власності на нерухоме майно 210 грн;
        
        Перевірка за Спадковим реєстром 51 грн;
        
        Реєстрація свідоцтва про право на спадщину у Спадковому реєстрі 51 грн;
        
        Пошук відомостей про зареєстровані речові права, їх обтяження 80 грн;
        
        Спеціальний бланк нотаріальних документів, на якому викладається свідоцтво про право на спадщину 18 грн.
        
        Державний нотаріус має право одержувати плату за надання додаткових послуг правового та технічного характеру, які не пов’язані із вчинюваними нотаріальними діями. Розміри плати за надання яких, встановлюються управлінням юстиції та розміщені на інформаційних стендах державних нотаріальних контор.
        
        Нотаріальні дії вчиняються після їх оплати та при подачі всіх необхідних документів. В іншому випадку нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії.
    - - Форма заповіту
        
        Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем.
        
        Зміст заповіту не повинен суперечити закону;
        
        Заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення;
        
        Заповідач повинен бути дієздатним на момент укладання заповіту;
        
        Заповіт має бути посвідчений приватним або державним нотаріусом, що є необхідною умовою його дійсності, або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у ст.ст. 1251-1252 ЦКУ.
        
        Зміст заповіту повинен відображати дійсну волю заповідача;
      - Визнання заповіту недійсним
        
        За позовом заінтересованої особи суд може визнати заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі (ч. 2 ст. 1257 ЦКУ), тобто якщо суд прийде до переконання, що документ складено людиною, не здатною усвідомлювати значення своїх дій або керувати ними або заповідач перебував під чиїмось тиском, впливом обману, погрози насильства, якщо оформлення його було вимушеним, написаним під час небезпечної для життя хвороби або внаслідок важких обставин, тоді цей заповіт буде визнано недійсним.
      - Зміст заповіту
        
        Склад спадкового майна: все, що належить спадкодавцю, майно чи певна його частина або перелік майна, який зазначений у заповіті;
        
        Коло спадкоємців за заповітом (або коло спадкоємців за законом, які усуваються заповітом);
        
        За заповітом майно може бути заповідане тільки у власність (однак заповідач може покласти на спадкоємця, до якого переходить, зокрема, житловий будинок, квартира або інше рухоме чи нерухоме майно, зобов'язання надати іншій особі право користування цим майном або певною його частиною)
        → заповідальне розпорядження (за бажанням).
        
        Частина або вид майна (рухоме, нерухоме), що за волею заповідача повинні перейти до кожного із спадкоємців;
      - Види заповітів
        
        Заповіт з умовою
        
        Заповідач може обумовити виникнення права на спадкування у особи, яка призначена у заповіті, наявністю певної умови, як пов'язаної, так і не пов'язаної з її поведінкою (наявність інших спадкоємців, проживання у певному місці, народження дитини, здобуття освіти тощо), якщо дана умова не суперечить закону або моральним засадам суспільства (не є нікчемною).
        
        Секретний заповіт
        
        Заповіт, зі змістом якого не має право ознайомитися навіть нотаріус. Особа, яка склала секретний заповіт, подає його в заклеєному конверті нотаріусові. На конверті має бути підпис заповідача. Нотаріус ставить на конверті свій посвідчувальний напис, скріплює печаткою і в присутності заповідача поміщає його в інший конверт та опечатує (стаття 1249 ЦКУ).
        
        Заповіт подружжя
        
        Подружжю надано право скласти спільний заповіт щодо майна, яке належало йому на праві спільної сумісної власності. Після смерті одного з подружжя частка у праві спільної сумісної власності переходить до подружжя, який пережив, а нотаріус накладає заборону на відчуження, зазначеного у заповіті, майна.
        
        Накладення заборони на майно після смерті одного із подружжя може порушити права так званих обов'язкових спадкоємців, які незалежно від змісту заповіту, мають право на певну частку. У разі смерті останнього право на спадкування мають особи, визначені подружжям у заповіті.
      - Заповіти, що прирівнюються до нотаріально посвідчених
        
        Заповіти громадян, які перебувають на лікуванні в лікарнях, інших стаціонарно-профілактичних закладах, санаторіях або проживають у будинках для осіб похилого віку та осіб з інвалідністю, посвідчені головними лікарями, їх заступниками з медичної частини або черговими лікарями цих лікарень, лікувальних закладів, санаторіїв, а також директорами та головними лікарями зазначених будинків для осіб похилого віку та осіб з інвалідністю;
        
        Заповіти громадян, які перебувають у пошукових, арктичних та інших подібних до них експедиціях, посвідчені начальниками цих експедицій;
        
        Заповіти громадян, які перебувають під час плавання на морських суднах або суднах внутрішнього плавання, що плавають під прапором України, посвідчені капітанами цих суден;
        
        Заповіти військовослужбовців та інших осіб, які перебувають на лікуванні в госпіталях, санаторіях та інших військово-лікувальних закладах, посвідчені начальниками, їх заступниками з медичної частини, старшими і черговими лікарями цих госпіталів, санаторіїв та інших військово-лікувальних закладів;
        
        Заповіти військовослужбовців, а в пунктах дислокації військових частин, з´єднань, установ та військово-навчальних закладів, де немає державних нотаріальних контор, приватних нотаріусів, посадових осіб, які вчиняють нотаріальні дії, також заповіти працівників і службовців, членів їх сімей та сімей військовослужбовців, посвідчені командирами (начальниками) цих частин, з'єднань, установ та закладів;
        
        Заповіти осіб, які перебувають у місцях позбавлення волі, посвідчені начальниками місць позбавлення волі або начальниками слідчих ізоляторів.