Please enable JavaScript.
Coggle requires JavaScript to display documents.
Класифікація дизорфографії - Coggle Diagram
Класифікація дизорфографії
Дизорфографія
– це специфічне стійке порушення письма, яке проявляється у неспроможності засвоїти орфографічні навички, незважаючи на знання відповідних правил.
Симптоматика цієї патології у молодших школярів носять поліморфний характер (Р.Лалаєва, І.Прищепова). ЇЇ типовими проявами є:
нечітке володіння навчальною термінологією і формулюванням правил правопису;
труднощі опанування і застосування правил правопису (особливо морфологічного принципу), що проявляється у значній кількості орфографічних помилок.
Дизорфографія може проявлятися як ізольовано, так і в структурі такого складного дефекту як загальний недорозвиток мовлення, при нерізко вираженому недорозвиненні мовлення, у сполученні з дисграфією і дислексією.
Основним проявом дизорфографії є особлива категорія стійких специфічних (орфографічних, синтаксичних) помилок.
Орфографічна навичка
– це автоматизований компонент свідомої мовленнєвої діяльності людини за умов перебігу її у письмі (М.Львов). Вона формується на основі простіших навичок та умінь:
графічної навички;
умінні аналізувати звуковий склад слова;
визначати морфемний склад слова;
умінні виділяти зі слова орфограму, яка потребує перевірки;
умінні підвести орфограму під правило тощо.
Найбільш розповсюджені форми дизорфографії:
морфологічна (несформованість морфологічного аналізу);
синтаксична (нездатність оволодіти пунктуацією).
Розвиток дизорфографії відбувається з різних причин. Поява порушення письма може бути пов’язано з різними травмами і недостатнім розвитком ділянок головного мозку внаслідок негативних факторів в період виношування дитини, а також у постнатальний період.
протягом вагітності з наявністю патологій і захворювань;
недолік кисню у дитини під час пологів;
пологові травми новонародженого;
енцефаліт
менінгіт
захворювання, викликані інфекціями;
захворювання соматичного характеру.
До розвитку порушень письма у дитини можуть призводити також соціальні та психологічні фактори:
двомовність у сім’ї;
порушення мовлення або неправильне мовлення оточуючих людей;
недостатність мовленнєвої комунікації;
відсутність уваги оточуючих дорослих до мовлення дитини;
надмірно ранній початок навчання письму.