Please enable JavaScript.
Coggle requires JavaScript to display documents.
Українська драматургія і театр 70-90-х років ХІХ ст. - Coggle Diagram
Українська драматургія і театр 70-90-х років ХІХ ст.
Розвиток українського театрального мистецтва.
У 60-70-х роках ХІХ ст. професійного українського театру ще не було. театральні вистави українською мовою. Але українська інтелігенція не припиняла клопотатися про зняття
адміністративних заборон.
У 1881 році Міністерство внутрішніх справ російського уряду дозволило
театральному антрепенерові Г.Ашкаренку та актору М.Кропивницькому організувати самостійну
українську трупу в Кременчуці – перший професійний український театр.
Перший український професійний театр, засновником та організатором якого став Марко Лукич
Кропивницький, отримав назву «театр корифеїв».
Заснування першого українського професійного театру.
У 1882 році письменник і драматург Марк Кропивницький став засновником першого в історії України професійного театру, також відомого як “театр корифеїв”.
У 1881 році після довгих років боротьби корифеїв, українці одержали можливість ставит
У 1885 році єдина досі театральна трупа розділилася: Марко Кропивницький зі своїми акторами відокремився від Михайла Старицького і його прихильників. Обидва колективи відразу ж почали самостійне творче життя.
Поява нових театральних колективів.
Український національний театр не мав власного стаціонарного приміщення аж до
1907 року, коли М.Садовському вдалося відкрити в Києві постійний Український театр в орендованому
приміщенні Троїцького народного дому (зараз це приміщення Театру оперети).
У 1897
році відбувся Перший всеросійський з’їзд сценічних діячів у Москві, учасниками якого були
В.Немирович-Данченко, М.Заньковецька, М.Старицький, І.Карпенко-Карий, П.Саксаганський,
М.Садовський та інші.
у 1888 році
утворилося вже три трупи. Останній період доби панування етнографічно-побутового театру пов'язаний з існуванням так званого
Театру Садовського.
У 1906 році в Києві в Музично-драматичній школі імені М.Лисенка був заснований
український драматичний відділ, із яким пов’язані перші спроби підготовки українських професійних
акторів.
Театральний репертуар та жанри української драматургії.
У 80-90-х рр. українська драматургія збагатилася майже тридцятьма визначними п’єсами різних
жанрів, що їх створили М. Кропивницький, М. Старицький, І. Карпенко-Карий, Панас Мирний, І. Франко,
Б. Грінченко.
Драма як жанр – п’єса соціального. побутового, ідеологічного чи політичного характеру, яка
відзначається гострим конфліктом, високою напругою дії, складними переживаннями дійових осіб.
Хоча з того часу минуло майже сто років, а переважна більшість цих творів дотепер зберегла
свою пізнавальну, виховну й естетичну цінність, і досі йде на сцені.
Розвиток музичної культури.
Музика до вірша П. Чубинського «Ще не вмерла України...» стала
українським національним, а з 1992 р. — Державним гімном україни.
У 1862 р. Семен Гулак-Артемовський написав першу українську оперу
«Запорожець за Дунаєм».
Опере́та — музично-сценічна вистава переважно розважального
характеру, що поєднує монологічне і діалогічне мовлення з вокальною та інструментальною музикою,
танцювальне мистецтво й естрадні прийоми.
О́пераа— музично-драматичний жанр, що ґрунтується на
синтезі музики, слова, дії. ... У більшості випадків опери пишуться за літературними сюжетами. Основою
вокальних номерів є текст, який називається лібрето.
Творчість Михайла Вербицького (1815—1870) мала велике значення для становлення національної
самосвідомості населення західноукраїнських земель. Покладений ним на музику «Заповіт» т. Шевченка
здобув велику популярність у Галичині.